Постанова

від 25.12.2013 по справі 905/6874/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.12.2013 р. справа №905/6874/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддівТатенко В.М. Зубченко І.В., Радіонова О.О.,

за участю представників сторін: від позивача:Богачонок С.В. довіреність від відповідача:Скляревська Н.О. довіреність, Чаруковський Р.В. довіреність розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укртехнопром", м. Ясинувата Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 20.11.2013р. по справі№ 905/6874/13 (суддя: Філімонова О.Ю.) за позовомПриватного підприємства "Укртехнопром", м. Ясинувата Донецька область до Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк простягнення 3% річних у розмірі 168' 918,88 грн., інфляційних витрат у розмірі 104' 168,42 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Укртехнопром", м. Ясинувата Донецька область (далі - «Позивач») звернулась до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк (далі - «Відповідач») 3% річних у розмірі 168' 918,88 грн., інфляційних витрат у розмірі 104' 192,03 грн..

В процесі розгляду справи позивачем надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка складає: 3% річних у розмірі 168' 918,88 грн., інфляційних витрат у розмірі 104' 168,42 грн.. Заява судом першої інстанції прийнята, у зв'язка уз чим у подальшому справа розглядалася в межах заявлених сум, що не суперечить ст.22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.11.2013 року у справі № 905/6874/13 позовні вимоги були задоволені частково: стягнуто на користь позивача 3% річних у розмірі 7' 786,48 грн., судовий збір у розмірі 1' 720,50 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредитор, в інтересах якого господарським судом вже було прийнято рішення про стягнення з боржника відсотків, яке вступило в законну силу, має право знову звернутися до господарського суду з позовом про стягнення відсотків за період від дати, коли рішення суду вступило в законну силу, і до дати виконання такого рішення.

Не погодившись з прийнятим рішенням Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні у повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції було були неправильно застосовані норми матеріального права та - наполягає на тому, що судом надана неправильна оцінка зібраним по справі доказам.

Сторони були апеляційним судом належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Представник Позивача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги щодо задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає про те, що місцевим господарським судом під час розгляду справи безпідставно не була застосована позовна давність до вимог Позивача, про застосування якої суду була подана відповідна заява (а.с. 43).

Відповідно до статей 4 4 , 81 1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію судового процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з порушенням норм матеріального права; а апеляційну скаргу - такою, що не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи рішенням господарського суду Донецької області від 12.04.2013р. у справі № 36/152 позовні вимоги Приватного підприємства «Укртехнопром» до Державного підприємства «Донецька залізниця» були задоволені частково. У зв'язку із порушенням Відповідачем умов договору поставки № НК-082277/НЮ від 23.09.2008р. (далі - «Договір поставки») стягнуто з Відповідача на користь Позивача суму основного боргу у розмірі 1' 933' 376,96 грн., а також нараховані за період з 22.01.2009р. по 28.04.2009р. суми: пені - 6' 165,62 грн.; 3% річних - 15' 414,05 грн., інфляційних - 56' 067,93 грн. В решті позовних вимог відмовлено, як і відмовлено у задоволенні зустрічного позову. Рішення набуло законної сили 03.07.3013р.

18.07.2013р. відділом державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у справі № 36/152.

З листа відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку від 10.09.2013р. вбачається, що 21.08.2013р. на депозитний рахунок виконавчої служби надійшли грошові кошти на загальну суму 2' 257' 767,88 грн. на виконання наказів господарського суду Донецької області у справі 36/152.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на наявність, як судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке відповідач почав виконувати тільки з 21.08.2013р., так і норм діючого законодавства, за якими правовідносини сторін договору до повного його виконання не припинилися. Відтак, не звільняють боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, та не позбавляють кредитора права на отримання сум передбачених ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 4 3 , 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України»), зобов'язанням - є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Приписи статті 11 ЦК України, передбачають, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Рішенням у справі № 36/152 (а.с. 28) було встановлено, що Відповідач порушив прийняті ним зобов'язання за Договором постачання з 17.01.2009р .

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, загальний трирічний строк позовної давності щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу з урахуванням інфляційних та річних (як складової частини основного боргу - п. 5.3. Постанови, Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013, № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів») розпочався з 17.01.2009р. та мав закінчитися

17.01.2012р. За вказаним рішенням за вимогою Позивача інфляційні та річні були стягнуті за період прострочення з 22.01.09р. до 28.04.2009р.

Із змісту описової частини рішення господарського суду Донецької області від 12.04.2013р. у справі № 36/152 (а.с. 20) вбачається, що з позовом про стягнення з Відповідача, як суми основного боргу, так й інфляційних і річних Позивач звернувся 19.05.2009р.

Позовна заява була прийнята судом до провадження. Таким чином, перебіг строку позовної давності щодо вимог про стягнення річних й інфляційних (як складової частини боргу), згідно приписів ч. 2 ст. 264 ЦК України, перервався та - розпочався заново з 20.05.2009р.

Відтак, вимоги про стягнення інфляційних та річних (як складової частини боргу) у межах позовної давності могли бути пред'явлені за період 20.05.2009р. - 20.05.2012р.

Втім, з позовом до господарського суду Позивач звернувся лише 26.09.2013р ., тобто - поза межами встановленого ст.. 257 ЦК України строку позовної давності.

23.10.2013р. Відповідач звернувся до суду з заявою про застосування позовної давності (а.с. 43).

Зважаючи на:

· пропущення Позивачем строку позовної давності, про застосування якого зазначено Відповідачами у відповідній заяві;

· недоведеність позивачем суду наявності поважних причин пропущення цього строку,

згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України у задоволенні вимог про стягнення 3% річних у розмірі 168' 918,88 грн. та інфляційних у розмірі 104' 192,03 грн. (як складової частини боргу за прострочення виконання умов Договору постачання) має бути відмовлено.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Однак, оскаржуване рішення господарського суду у даній справі вказаним вимогам не відповідає. Так, зокрема, висновки місцевого господарського суду про те, що у даному випадку річні та інфляційні можуть бути стягнуті лише за період від дати набрання рішенням суду у справі № 36/152 законної сили і до дати виконання цього рішення є хибними та не обґрунтованими. Адже, рішення суду, у даному випадку, не є підставою для виникнення у Відповідача цивільного (господарського) зобов'язання.

Що стосується інших заперечень скаржника, викладених в апеляційній скарзі, то апеляційний суд їх до уваги не приймає, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати за подання апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 80, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Укртехнопром", м. Ясинувата -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.11.2013 року у справі № 905/6874/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити

Головуючий суддя: В.М. Татенко Судді: І.В. Зубченко О.О.Радіонова

Надруковано примірників: 1 - позивачу; 1 - відповідачу; 1 - у справу; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС