Ухвала

від 12.11.2013 по справі 814/1913/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р.Справа № 814/1913/13-а Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Гуцелюк Л.В. (довіреність від 10.09.2013 р.),

представник позивача - Бубряк А.М. (протокол № 1 уст. збор. та наказ № 83 від 11.11.2011 р.),

представник відповідача - Шевчук І.М. (довіреність від 16.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенське взуттєве підприємство» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000122203, 0000112203 від 09.04.2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенське взуттєве підприємство» (далі - позивач, або ТОВ «Вознесенське взуттєве підприємство») звернулось до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - Вознесенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2013 року № 0000122203 та № 0000112203.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенське взуттєве підприємство» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 09.04.2013 року № 0000122203 та №0000112203.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав викладених в поданій апеляційній скарзі.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Вознесенською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вознесенське взуттєве підприємство» щодо визначення правомірності формування суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з ПДВ, задекларованих в податкових деклараціях з ПДВ за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, вересень, жовтень 2011 року при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Лезер 2010».

За результатами даної перевірки відповідачем складено акт від 27.03.2013 року № 470/22/32332416, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: пп. 7.4.5., п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, відсутні підстави для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей, тому податковий кредит в сумі 127030 грн., в тому числі за: червень 2010 року - 5309 грн., липень 2010 року - 1264 грн., серпень 2010 року - 19587 грн., вересень 2010 року - 24617 грн., жовтень 2010 року - 17338 грн., грудень 2010 року - 3480 грн., січень 2011 року - 700 грн., лютий 2011 року - 10017 грн., березень 2011 року - 3591 грн., квітень 2011 року - 2961 грн., липень 2011 року - 6605 грн., вересень 2011 року - 29038 грн., жовтень 2011 року - 2523 грн., задекларований ТОВ «Вознесенське взуттєве підприємство» по нікчемних правочинах заявлено безпідставно та підлягає коригуванню, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі - 82312 грн., в т.ч. за серпень 2010 року - 20851 грн., за вересень 2010 року - 24617 грн., листопад 2010 року - 22647 грн., березень 2011 року - 14197 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму - 44718 грн., в т.ч. за жовтень 2011 року - 44718 грн.

09.04.2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі - 44718 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000122203, яким позивача зобов'язано сплатити суму грошового зобов'язання у загальному розмірі - 102890 грн., з яких: сума за основним платежем - 82312 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20578 грн.

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000122203 та № 0000112203, винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем та ТОВ «Лезер 2010» укладено договір багатократної купівлі-продажу (про постачання шкіряної підкладки, хутра натурального, шкіртовара) № 38 від 14.06.2010 року про те, що ТОВ «Лезер 2010» зобов'язується передати товар, а ТОВ «Вознесенське взуттєве підприємство» прийняти його та оплатити в термін і на умовах передбачені цим договором.

Наявні в матеріалах справи документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують фактичне здійснення відповідної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі, використання позивачем матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Як вірно наголошено судом першої інстанції під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з ТОВ «Лезер 2010» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В основу акту перевірки, на підставі якого складено податкові повідомлення-рішення від 09.04.2013 року № 0000112203 та № 0000122203, відповідачем покладено висновок про те, що ТОВ «Вознесенське взуттєве підприємство» штучно сформувало податковий кредит за перевіряємий період за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Лезер 2010», так як правочин укладений між позивачем та ТОВ «Лезер 2010» є нікчемним. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, цей висновок відповідачем зроблений на підставі того, що до Вознесенської ОДПІ надійшла податкова інформація (дані акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.01.2012 року № 76/23-5/36821133), відповідно до якої, співробітниками ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва в ході відпрацювання ТОВ «Лезер 2010» було отримано пояснення від Хір’янова Сергія Миколайовича - директора ТОВ «Лезер 2010», в якому зазначено, що Хір’янов С.М. зареєстрував підприємство на прохання знайомого без мети в подальшому займатись підприємницькою діяльністю, документів податкової та бухгалтерської звітності, інших документів пов'язаних з діяльністю ТОВ «Лезер 2010» не складав та не підписував, участі у фінансовій діяльності підприємства не брав. В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Лезер 2010», встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Також, відповідно до інформації отриманої від ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва підприємство ТОВ «Лезер 2010» за юридичною адресою не знаходиться. З метою встановлення місцезнаходження підприємства працівниками податкової міліції здійснено виїзд за адресою: м. Київ, вул. Драйзера, 24, про що складено акти про відсутність за місцезнаходженням від 15.12.2011 року та від 10.01.2012 року.

Однак, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складеного органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Також, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що як вбачається зі змісту акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 27.01.2012 року № 76/23-5/36821133, правовідносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Лезер 2010» не досліджувались перевіряючими.

Крім того, колегія суддів наголошує, що судом першої інстанції було допитано в якості свідка керівника ТОВ «Лезер» ОСОБА_6, який підтвердив факт реальності господарських операцій за спірним договором.

Таким чином, оскільки представником відповідача, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що надані позивачем письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товару його контрагентом, а тому висновок податкового органу про безтоварність цих угод є помилковим, в зв'язку із чим, прийняті ним податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенське взуттєве підприємство» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ 0000122203, 0000112203 від 09.04.2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складений та підписаний колегією суддів 15 листопада 2013 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/