Ухвала

від 27.01.2015 по справі 814/1913/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2015 року м. Київ К/800/63424/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Усенко Є.А.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенське взуттєве підприємство» (далі - Товариство) до ДПІ

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000122203 та № 0000112203 від 9.04.2013 року.

Зазначило, що податкові повідомлення-рішення ДПІ прийняті у порушення вимог чинного законодавства України, оскільки факт здійснення господарських операцій підтверджується матеріалами адміністративної справи.

26 червня 2013 року постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000122203 та № 0000112203 від 9.04.2013 року визнано протиправними та скасовано.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 14.03.2013 року до 20.03.2013 року ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з питань визначення правомірності формування суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість, задекларованих в податкових декларація з податку на додану вартість за період червень, липень, серпень, вересень, жовтень, грудень 2010 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, вересень, жовтень 2011 року при здійснені розрахунків з ТОВ «Лезер 2010», за наслідками якої 27.03.2013 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що у порушення вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України були відсутні підстави для виникнення податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей, тому податковий кредит, у розмірі 127 030,00 грн., в тому числі за: червень 2010 року - 5 309 грн., липень 2010 року - 1 264 грн., серпень 2010 року - 19 587 грн., вересень 2010 року - 24 617 грн., жовтень 2010 року - 17 338 грн., грудень 2010 року - 3 480 грн., січень 2011 року - 700 грн., лютий 2011 року - 10 017 грн., березень 2011 року - 3 591 грн., квітень 2011 року - 2 961 грн., липень 2011 року - 6 605 грн., вересень 2011 року - 29 038 грн., жовтень 2011 року - 2 523 грн., задекларований Товариством за нікчемними правочинами, заявлений безпідставно та підлягає коригуванню, що призвело до заниження ним податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі - 82 312 грн., в тому числі за серпень 2010 року - 20 851 грн., вересень 2010 року - 24 617 грн., листопад 2010 року - 22 647 грн., березень 2011 року - 14 197 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму - 44 718 грн., в тому числі за жовтень 2011 року - 44 718 грн.

9 квітня 2013 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення № 0000122203 щодо зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, у розмірі 44 718,00 грн., та № 0000112203 про зобов'язання сплатити суму грошового зобов'язання, у розмірі 102 890,00 грн., у тому числі 82 312 грн. - основного платежу, 20 578 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 14.06.2010 року між Товариством та ТОВ «Лезер 2010» був укладений договір багатократної купівлі-продажу № 38 щодо постачання шкіряної підкладки, хутра натурального, шкір товарів.

Для підтвердження умов виконання зазначеного договору Товариство надало податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей, що підтверджують фактичне здійснення відповідної господарської операції, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі, використання Товариством матеріальних цінностей у власній господарській діяльності.

Всі зазначені документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями , а також у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України № 996-XIV від 16.07.1999 року «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У акті перевірки ДПІ зазначила, що Товариство штучно сформувало податковий кредит за перевіряємий період за рахунок придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Лезер 2010», так як правочин укладений між ним та ТОВ «Лезер 2010» є нікчемним, оскільки відповідно до акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 76/23-5/36821133 від 27.01.2012 року у ТОВ «Лезер 2010» відсутні необхідні умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) та за юридичною адресою зазначене товариство не знаходиться.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що у бухгалтерському та податковому обліку Товариства податковий кредит, сформований в податковій декларації, відображений у податкових накладних. Актом перевірки не встановлений факт неналежного оформлення Товариством даних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220 , 220-1, 223 , 224 , 230 , 231 Кодексу адміністративного судочинства України ,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Усенко Є.А.

Юрченко В.П.