Ухвала

від 07.11.2013 по справі 14/261

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2013 року м. Київ К/9991/64944/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Шипуліної Т.М.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2009

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011

у справі № 14/261

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, СПД ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі м. Києва) про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2009, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011, позов задоволено частково. Скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.05.2008 №0006541704/0 та першу податкову вимогу від 01.07.2008 №1/1612 в частині визначення боргу в сумі 204 449,68 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 13.05.2008 №242-17-4-2088321772.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 1 Указу Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субєктів малого підприємництва» ; пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 , пп. 16.3.3 та пп. 16.3.6 п. 16.3 ст. 16 , пп. «а» п. 19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» ; пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ; пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; ст. 1 Закону України від 23.09.1994 №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.05.2008: №0006521704/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 3 584,00 грн.; №0006531704/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30275,10 грн., у тому числі: основний платіж 19843,40 грн. та штрафні санкції у сумі 10431,70 грн.; а також рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.05.2008 №0006541704/0, яким до позивача було застосовано пеню у сумі 204449,68 грн. за порушення термінів розрахунків по експортних операціях.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Згідно ч. 5 ст. 4 названого Закону стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею, покладено саме на державні податкові інспекції.

В силу ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Отже, суди посилаючись на ст. 238 Господарського кодексу України дійшли вірного висновку, що пеня, передбачена ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є адміністративно-господарською санкцією, а тому застосовується із врахуванням ст. 250 Господарського кодексу України.

Таким чином рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22.05.2008 №0006541704/0 на суму 204 449,68 грн. за порушення позивачем ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» прийнято відповідачем з порушенням строків застосування пені.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.09.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)Т.М. Шипуліна (підпис)М.О. Федоров З оригіналом згідно

Помічник судді О.Я. Меньшикова