Постанова

від 19.11.2013 по справі 13/364

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 року Справа № 13/364

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Правовий центр „Понтифік"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 червня 2013 року

у справі № 13/364

господарського суду Херсонської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Правовий центр „Понтифік"

до Закритого акціонерного товариства „Агрофірма „Титанік"

про стягнення 151828,72грн.

за участю представників

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У червні 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Правовий центр „Понтифік" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Агрофірма „Радан" про стягнення 151828,72грн.основного боргу, штрафних санкцій та пені за надані на підставі укладеного між сторонами договору-доручення №001-02-01/СПД та заявки-доручення №01 від 31 липня 2002 року юридичні послуги, які було залишено без оплати відповідачем як замовником.

Після скасування ухвалених у справі рішень (рішення господарського суду Херсонської області від 26 серпня 2003 року та постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 11 лютого 2004 року) постановою Вищого господарського суду України від 08 червня 2004 року під час нового розгляду справи №13/364 31 серпня 2004 року ТОВ „Правовий центр „Понтифік" (надалі - ТОВ) в особі директора Величко В.В. та ЗАТ „АФ „Колос", в особі директора Мірошниченка М.О. подали на розгляд господарського суду заяву про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі №13/364 з текстом мирової угоди, підписаної цими особами, за якою в рахунок погашення заборгованості відповідач передає позивачу майно:

- технологічне обладнання та нежилі приміщення, що знаходяться в м. Гола Пристань по вул. Ларіонова, 95-а, та складають єдиний комплекс консервного цеху; обладнання та нежилі приміщення в с.Павлівка Генічеського району Херсонської області по вул.Шевченка, 145-а, що складають єдиний майновий комплекс центральної ремонтної майстерні;

- технологічне обладнання та нежилі приміщення в с.Киселівка Бєлозерського району Херсонської області, що складають єдиний комплекс консервного цеху;

- 37 одиниць транспортних засобів (надалі - майно).

За умовами мирової угоди з моменту її затвердження судом право власності на майно переходить до ТОВ „Правовий центр „Понтифік".

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року затверджено мирову угоду, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю „Правовий центр „Понтифік" та ЗАТ „АФ „Колос" (правонаступник ЗАТ „АФ „Радан"), відповідно до якої ТОВ „Правовий центр „Понтифік" в рахунок погашення 151828,72грн. (у тому числі 119758,59грн. - основний борг та 32070,13грн. штрафні санкції) було передано майновий комплекс консервного цеху, розташованого за адресою: м. Гола Пристань, вул. Ларіонова, 95-а; майновий комплекс центральної ремонтної майстерні, розташований у с.Павлівка Генічеського району по вул. Шевченко, 145-а; майновий комплекс консервного цеху, розташований у с. Киселівка Білозерського району, а також транспортні засоби в кількості 37 одиниць. Провадження у справі №13/364 припинено.

30 січня 2007 року до господарського суду першої інстанції надійшла заява ліквідатора ЗАТ „АФ „Радан" Тимофєєвої Л.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 31 серпня 2004 року про затвердження мирової угоди, в якій заявник просить ухвалу скасувати та відмовити у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди.

11 лютого 2008 року надійшла заява ЗАТ „АФ „Титанік", підписана Величко М.М. як головою ліквідаційної комісії ЗАТ „АФ „Титанік", про здійснення процесуального правонаступництва відповідача шляхом заміни ЗАТ „АФ „Колос" на ЗАТ „АФ „Титанік" (правонаступник ЗАТ „АФ „Радан"), та залишення без розгляду поданої від неіснуючого товариства заяви ліквідатора ЗАТ „АФ „Радан" Тимофєєвої Л.В. про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 31 серпня 2004 року. Заявник посилався на те, що з 21 серпня 2007 року в ЄДРЮО та ФОП внесено запис про поновлення в Реєстрі ЗАТ „АФ „Колос", а 06 вересня 2007 року ЗАТ „АФ „Колос" було перереєстровано в ЗАТ „АФ „Титанік" 16 жовтня 2007 року відкрито ліквідаційну процедуру ЗАТ (справа №6/228-АП-07), головою ліквідаційної комісії ЗАТ є Величко М.М., тому він є єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ЗАТ без доручення.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 19 лютого .2008 року здійснено заміну первісного відповідача Закритого акціонерного товариства „Колос" на його правонаступника - закрите акціонерне товариство „Агрофірма „Титанік", залишено без змін ухвалу господарського суду від 31 серпня 2004 року про затвердження мирової угоди.

05 березня 2013 року Закрите акціонерне товариство „Агрофірма „Титанік" звернулось до господарського суду Херсонської області з заявою, в якій просило поновити строк для подачі заяви про перегляд ухвали господарського суду Херсонської області; переглянути ухвалу господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2008 року за нововиявленими обставинами та скасувати її, розглянувши по суті заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 31 серпня 2004 року про затвердження мирової угоди, подану ліквідатором Тимофєєвою Л.В.; прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ „Правовий центр „Понтифік" відмовити. Заява від ЗАТ „АФ „Титанік" підписана Малюком Є.В., - ліквідатором ЗАТ „АФ „Титанік", повноваження якого підтверджені даними Витягу ЄДРЮО та ФОП станом на 09 серпня 2012 року.

В обґрунтування заяви ЗАТ „АФ „Титанік" зазначало, що в лютому 2013 року Павлюченко В.В. (який є акціонером ЗАТ „АФ „Титанік") повідомив ліквідатора ЗАТ „АФ „Титанік" про існування рішення Апеляційного суду Херсонської області від 13 лютого 2013 року, яким було задоволено позов про витребування майна з чужого незаконного володіння. Як на підставу для задоволення позову ТОВ „ПЦ „Понтифік" вказувало на наявність ухвали господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року у справі №13/364. В той же час, як на момент укладання мирової угоди так і на теперішній час майно, яке зазначено в мировій угоді від 31 серпня 2004 року, ТОВ „ПЦ „Понтифік" не передавалось, а частина майна належала (та належить зараз) іншим фізичним особам.

Під час ознайомлення з матеріалами справи №13/364 стало відомо, що ЗАТ „АФ „Титанік" (колишній ЗАТ „АФ Радан") вже зверталось до господарського суду з заявою про перегляд ухвали від 31 серпня 2004 року за нововиявленими обставинами, проте у зв'язку з протиправним внесенням до ЄДРЮО та ФОП відомостей про зміну назви та керівництво ЗАТ - стало можливим відкликання цієї заяви директором ТОВ „ПЦ „Понтифік" Величком М.М. З моменту призначення Малюка Є.В. ліквідатором ЗАТ „АФ „Титанік" йому не було відомо про існування ухвали про затвердження мирової угоди від 31 серпня 2004 року, та ніяких вимог щодо майна, зазначеного в ухвалі, на адресу Товариства не надходило.

Під час затвердження мирової угоди місцевий господарський суд затвердив її без належної перевірки правового статусу майна, що було предметом угоди - не врахував наявність застави за кредитним договором з банком „Аваль", існування податкової застави, арештів, накладених на майно Товариства місцевими судами, документів, які підтверджують право власності на автомобіль „Фольксваген Пассат" громадянина Склярова Л.О.

Вироком Суворовського районного суду від 25 жовтня 2011 року, який набрав законної сили 18 січня 2012 року, Величка М.М. було визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 та ч.3 ст.358 КК України, та встановлено підробку протоколу загальних зборів ЗАТ „АФ „Титанік" та внесення відповідних відомостей Величком М.М. до ЄДР юридичних осіб та ФОП. Саме ці відомості і стали підставою для прийняття судом заяви про відкликання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 31 серпня 2004 року внаслідок її подання Величко В.В. як головою ліквідаційної комісії ЗАТ.

20 березня 2013 року ліквідатором Малюком Є.В. подані заява із додатковими доказами, зокрема, Виписка з ЄДРЮО та ФОП від 01 березня 2012 року з даними щодо Малюка Є.В. як голови ліквідаційної комісії ЗАТ „АФ „Титанік".

21 березня 2013 року ТОВ „ПЦ „Понтифік" подало до місцевого господарського суду заяву про залишення поданої відповідачем заяви про перегляд ухвали господарського суду від 31 серпня 2004 року за нововиявленими обставинами без розгляду на підставі п.1 ст.81 ГПК України, зважаючи на те, що її підписано неуповноваженою особою. На підставі рішення уповноваженого органу товариства державним реєстратором Голопристанської райдержадміністрації 31 жовтня 2007 року до ЄДРЮО та ФОП було внесено відомості про припинення ЗАТ „АФ „Титанік", про голову та членів комісії з припинення, а Величко М.М. зазначено особою - підписантом, яка має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності. Відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 11 червня 2011 року по справі №6/228-АП-07 встановлено строк роботи ліквідаційної комісії, головою якої є гр. Малюк Є.В., до 14 жовтня 2011 року. Після спливу зазначеного строку повноваження Малюка Є.В. не продовжувалися. Таким чином, у гр. Малюка Є.В. відсутні встановлені законом документи щодо продовження або підтвердження його повноважень, отже, він не має права та повноважень представляти інтереси ЗАТ „АФ „Титанік". Одночасно, наявні в ЄДР записи містять відомості щодо того, що керівником товариства є гр.Сервуля М.А., а єдиною особою, яка має представляти інтереси ЗАТ „АФ „Титанік" без доручення, визнано гр. Величка М.М.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29 березня 2013 року (суддя Задорожна Н.О.) скасовано ухвалу господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2008 року у справі №13/364 в частині залишення без змін ухвали господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року у цій справі; скасовано ухвалу господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року у справі №13/364 про затвердження мирової угоди та припинення провадження; позов задоволено частково - стягнуто з ЗАТ „Агрофірма „Титанік" на користь ТОВ „Правовий центр „Понтифік" 56503,03грн. основного боргу, 3944,38грн. пені та 1208,94грн. судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ „Правовий центр „Понтифік" на користь ЗАТ „Агрофірма „Титанік" 1518,29грн. витрат по оплаті судового збору по заяві про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 червня 2013 року (судді Мишкіна М.А., Будішевська Л.О., Бєляновський В.В.) рішення господарського суду Херсонської області від 29 березня 2013р. у справі №13/364 змінено , викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: заяву ЗАТ „Агрофірма „Титанік" про перегляд ухвали від 19 лютого 2008 року за нововиявленими обставинами задовольнили Ухвалу господарського суду Херсонської області від 19 лютого 2008 року у справі №13/364 скасували в частині залишення без змін ухвали господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року у справі №13/364. Заяву ліквідатора ЗАТ „Агрофірма „Радан" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року задовольнили. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 31 серпня 2004 року у справі №13/364 скасували. У задоволенні заяви про затвердження мирової угоди від 31 серпня 2004 року та припинення провадження по справі відмовили. Позов задовольнили частково. Стягнути з ЗАТ „Агрофірма „Титанік" на користь ТОВ „Правовий центр „Понтифік" 56503,03грн. основного боргу, 3944,38грн. пені та 1208,94грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовили. Стягнути з ТОВ „Правовий центр „Понтифік" на користь ЗАТ „Агрофірма „Титанік" 760грн. витрат по сплаті держмита, 759,15грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяв про перегляд ухвал за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою Товариство з обмеженою відповідальністю „Правовий центр „Понтифік" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 29 березня 2013 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27 червня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволені заяви ЗАТ „Агрофірма „Титанік" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал від 19 лютого 2008 року та від 31 серпня 2004 року відмовити.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Уралкалій" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.7 ст.114 ГПК України рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За результатами перегляду оскаржених рішень господарського суду першої та апеляційної інстанцій за правилами ст.101 ГПК України колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають обставинам справи, вважає, що судами надано вірну юридичну оцінку доводам ЗАТ „АФ „Титанік" в заяві про перегляд ухвали від 19 лютого 2008 року за нововиявленими обставинами та на законних підставах скасували зазначену ухвалу з подальшим правильним вирішенням по суті заяви ліквідатора Тимофєєвої Л.В. про перегляд ухвали від 31 серпня 2004 року за нововиявленими обставинами.

Судами правомірно відмов лено у задоволенні клопотання директора ТОВ „ПЦ „Понтифік" про залишення заяви Малюка Є.В. (ліквідатора ЗАТ) без розгляду, оскільки призначення Малюка Є.В. ліквідатором ЗАТ „АФ „Титанік" господарським судом Херсонської області в межах справи №6/228-АП-07, внесення відповідних відомостей в ЄДРЮО та ФОП та відсутність в цьому реєстрі відомостей щодо зміни особи ліквідатора.

Крім того, судами правомірно відновлено ЗАТ „АФ „Титанік" процесуальні строки на подання заяви про перегляд ухвали від 19 лютого 2008 року за нововиявленими обставинами, оскільки в обставинах даної справи, з урахуванням тривалого характеру та складності правовідносин, що склалися навколо здійснення керівництва ЗАТ „АФ „Титанік" та реалізації корпоративних прав акціонерами ЗАТ, наявності численних судових спорів, обізнаність ЗАТ „АФ „Титанік" щодо вироку Суворовського районного суду міста Херсона від 25 жовтня 2011 року та дати набрання ним законної сили (18 січня 2012 року), відповідно, й обчислення строку, в межах якого може бути подана заява про перегляд ухвали від 19 лютого 2008 року за нововиявленими обставинами на підставі п.2 ч.2 ст.112 ГПК України, має оцінюватись судом з позиції норм ч.1, п.2 ч.2 ст.113 ГПК України.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Ілхан проти Туреччини" (№22277/93 від 27 червня 2000 року § 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У даному випадку саме обставини справи вимагають застосування правил ч.ч.1,2(п.2) ст.113 ГПК України з їх урахуванням та у питанні відновлення строку звернення до суду відповідно до ст.53 ГПК України слід виходити не з формальних міркувань, а з загальних принципів здійснення правосуддя в оцінці поважності причин пропуску строку.

Відповідно до ч.1 ст.113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.

Згідно п.2 ч.2 ст.113 ГПК України строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється: у випадках, встановлених пунктами 2, 3 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальному провадженні набрав законної сили.

Виходячи з набрання законної сили вироком від 25 жовтня 2011 року 18 січня 2012 року строк для подання заяви сплив 18 лютого 2012 року, заяву подано ліквідатором Малюком Є.В. 05 березня 2013 року, тобто з пропуском строку, проте з поважних причин, які виникли за сукупністю обставин цієї справи, що є об'єктивно непереборними для заявника в аспекті дотримання процесуального строку, встановленого п.2 ч.2 ст.113 ГПК України.

Поряд із цим, колегія суддів визнає обґрунтованим відхилення клопотання позивача про зупинення провадження у заяві про перегляд ухвали за нововиявленими обставинами з мотивів відсутності сукупності визначених процесуальним законом підстав для цього (ч.1 ст.79 ГПК України).

Суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили заяву ліквідатора Малюка Є.В. про перегляд ухвали від 19 лютого 2008р. за нововиявленими обставинами, та прийшли до вірного висновку про необхідність її скасування у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Неспростовним є і той факт, що при поданні заяви про відкликання заяви ліквідатора Тимофєєвої Л.В. про перегляд ухвали від 31 серпня 2004 року, Величко М.М. оперував даними ЄДРЮО та ФОП про наявність у нього повноважень, внесення яких пов'язано із незаконним призначенням головою наглядової ради ЗАТ з поданням державному реєстратору підробленої виписки із протоколу №9 від 13 квітня 2006 року (що встановлено вироком суду від 25 жовтня 2011 року як преюдиційний для даної справи факт) із наступним призначенням головою ліквідаційної комісії ЗАТ у зв'язку із проведенням процедури припинення юридичної особи.

Посилання скаржника на чинність рішень наглядової ради, оформлених протоколом №11 від 26 жовтня 2007 року є необґрунтованими, оскільки вони приймались під головуванням Величка М.М. як голови наглядової ради, призначеного на цю посаду визнаними недійсними з 19 липня 2004 року рішеннями загальних зборів акціонерів від 19 липня 2004 року, в подальшому - на підставі підробленої виписки з протоколу №9 від 13 квітня 2006 року, тобто є незаконними як похідні від незаконних рішень від 19 липня 2004 року та від 13 квітня 2006 року.

Результати перегляду ухвали від 31 серпня 2004 року за нововиявленими обставинами повністю відповідають обставинам справи та висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає правильними, оскільки рішенням Генічеського районного суду від 20 листопада 2006 року встановлена незаконність рішень загальних зборів акціонерів ЗАТ від 19 липня 2004 року, у тому числі про призначення директором ЗАТ Мірошниченка М.О., ці рішення визнані недійсними з моменту їх прийняття - з 19 липня 2004 року. Ця обставина у розумінні положень ст.112 ГПК України (в редакції, що діяла на час подання заяви ліквідатора Тимофєєвої Л.В.) є нововиявленою та зумовила необхідність скасування ухвали від 31 серпня 2004 року про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі внаслідок встановленої судом відсутності повноважень у Мірошниченка М.О. на підписання від імені ЗАТ „АФ „Радан" мирової угоди та заяви про її затвердження на адресу суду.

Суди правомірно звернули увагу на невідповідність положень мирової угоди від 31 серпня 2004 року вимогам ст.78 ГПК України з огляду на домовленості сторін в ній, які виходять за межі правовідносин у спорі про стягнення заборгованості за надані юридичні послуги.

Розглядаючи спір по суті, суди вірно застосували норми матеріального та процесуального права, встановивши, що юридичні послуги за договором доручення від 31 липня 2012 року та заявкою-дорученням №01 від 31 липня 2012 року фактично надані позивачем на суму 56503,03 грн. та у зв'язку із простроченням їх оплати позивач правомірно нарахував пеню згідно з умовами договору, а відтак позов підлягав в цій частині задоволенню. Позовні вимоги відповідають положенням ст.ст.625,626, 901,903 ЦК України, які застосовуються до спірних правовідносин відповідно до норми п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16 січня 2003 року.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Правовий центр „Понтифік" залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27 червня 2013 року зі справи № 13/364 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко