Рішення

від 22.11.2013 по справі 907/864/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2013 Справа № 907/864/13

За позовом : Приватного консалтингового підприємства „Консульт" м.Хуст

До відповідача1 :Головного управління юстиції в Закарпатській області м.Ужгород

До відповідача2 :Відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатській області м.Виноградів

Про стягнення 40 000 грн.

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Попович Н.А. - представник Боднар Є.Ю. - керівник,

відповідача1: Алмаші І.М., Жулінська О.А. - представники

відповідача2: Бенца В.В. - заступник начальника

СУТЬ СПОРУ : Приватним консалтинговим підприємством „Консульт" м.Хуст заявлено позов про стягнення з Головного управління юстиції в Закарпатській області м.Ужгород суми 40 000 грн. вартості фактично виконаних експертних робіт.

Позивач стверджує, що на підставі Постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні від 30.03.2012р. його було призначено експертом для оцінки конфіскованих в дохід держави автотранспортних засобів. У зв'язку з цим, ним було проведено роботи по утилізаційній оцінці вартості колісних транспортних засобів в кількості 100 штук та обумовлено вартість цих послуг у загальному розмірі 40 000 грн.

У свою чергу, відповідач (Головне управління юстиції в Закарпатській області) відмовив у виплаті вартості проведених позивачем робіт з підстав відсутності між ним та суб'єктом оціночної діяльності відповідного договору на проведення незалежної оцінки майна, внаслідок чого виник спір, який позивач просить вирішити у судовому порядку.

Відповідач 1 - Головне управління юстиції в Закарпатській області проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, аргументуючи свої заперечення відповідач 1 зазначив, що будь-які виплати не можуть бути здійснені ним без процедур, передбачених Законом України „Про здійснення державних закупівель". І оскільки, позивач не був переможцем організованого управлінням конкурсу, а договору про проведення незалежної оцінки і, відповідно Акту приймання-передачі виконаних робіт, між ним та суб'єктом оціночної діяльності, укладено не було, у останнього відсутні правові підстави для вимоги про стягнення вартості виконаних робіт із Головного управління юстиції в Закарпатській області.

У своїх додаткових запереченнях відповідач 1 нормативно доповнив свої заперечення з приводу відсутності у нього договірного зобов'язання, обумовив можливість надання суб'єктом оціночної діяльності послуг виклично на підставі укладеного із замовником договору та піддав правовому аналізу акти відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції винесені у процесі виконавчого провадження у спірній ситуації.

Також, відповідач 1 зазначив про те, що за наслідками конкурсного торгу 10.10.2012р. ним було укладено угоди про закупівлю за державні кошти послуг суб'єкта оціночної діяльності із контрагентами, серед яких позивача не має. Наведене вище, на думку Головного управління юстиції у Закарпатській області, також є підставою для відмови у задоволенні позову. Разом з тим, на запит суду, представник відповідача 1 пояснив, що раніше, у тому числі і у спірному періоді, що досліджується судом, конкурсний відбір не проводився, а угоди про закупівлю за державні кошти ним не укладались.

З ініціативи суду, Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 08.10.2013р. по справі №907/864/13 до участі у справі було залучено відділ ДВС Виноградівського районного управління юстиції, у зв'язку з чим судовий розгляд справи було розпочато заново в порядку ст.24 ГПК України.

Залучений до участі у справі відповідач 2 також заперечив проти позовних вимог, зазначивши про відсутність між ним та позивачем відповідного договору на проведення робіт по експертній оцінці майна. Факт залучення позивача до участі у виконавчому провадженні і, відповідно, використання у своїй діяльності звітів позивача відповідач 2 визнав. Також відповідачем 2 установлено, що вартість робіт по оцінці 100 одиниць транспортних засобів у сумі 40 000 грн. позивачу відшкодовано не було.

Листом від 19.11.2013р. №847/07-11 відповідач1 заявив головуючому судді відвід, який Ухвалою суду від 20.11.2013р. було відхилено через безпідставність.

У попередніх засіданнях суду оголошувались перерви в порядку ст.77 ГПК України.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2013 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання ,

СУД ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне консалтингове підприємство „Консульт" являється юридичною особою, діяльність якої пов'язана із оцінкою майна та немайнових активів згідно Сертифіката суб'єкта оціночної діяльності №11477/11 виданого ФДМ України 15.03.2011р.

Постановою про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 30.03.2012р., винесеною заступником начальника відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції на підставі ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", було призначено експертом, суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання Бондар Єлизавету Юріївну, директора і експерта ПКП „Консульт" - позивача у справі. Цією ж постановою, судовий виконавець зобов'язав експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надати письмовий звіт з питань визначення вартості автотранспортних засобів у кількості 100 штук та попередив про відповідальність за відмову або ухилення від дачі звітів чи за дачу за відомо неправдивих звітів.

Із поданих позивачем копій Договору №07-1131/12 про надання послуг по організації і проведенні аукціону з реалізації конфіскованого рухомого майна від 05.07.2012р. (п.1.4. договору) та Протоколу №07-0131/12-2 проведення аукціону з реалізації конфіскованого майна, затвердженого Директором Закарпатської філії ТОВ „ТД Еліт Сервіс" 06.07.2012р. вбачається використання державним виконавцем звітів суб'єкта оціночної діяльності при встановленні стартової ціни (144897,32 грн.) предмета аукціону. При цьому сума вартості предмета Лоту за цим договором у розмірі 145 000 грн. була перерахована 01.08.2012р. та 08.08.2012р., на депозитний рахунок відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції, що підтверджується наявними у справі копіями банківських квитанцій.

Додатково факт використання у виконавчому провадженні відповідачем 2 звітів про оцінку вартості конфіскованого майна підтверджується і Актом приймання-передачі від 13.07.2012р. (позиція 17) у якому замовник - відділ ДВС Виноградівського районного управління юстиції підтвердив отримання від виконавця - ПКП „Консульт" звіти про вартість 100 одиниць утилізаційних конфіскованих автотранспортних засобів із зазначенням про те, що вартість послуг по оцінці становить 40 000 грн. (з позиції 400 грн. за оцінку однієї одиниці майна), яка і підлягає оплаті. За таких обставин, суд визнає за можливе використати в якості доказу прийняття і використання у виконавчому провадженні складених позивачем звітів Акт прийому-передачі №42/2 від 30.05.2012р. у якому Начальник відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції Р.М. Роман погодив прийняття звітів про оцінку утилізаційної вартості майна із вартістю послуг у сумі 40 000 грн. Погодження здійснено шляхом вчинення підпису, скріпленого печаткою відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції

Відповідач 2 факт прийняття здійснених позивачем робіт по оцінці вартості (звіти) та використання цих робіт у своїй діяльності визнав. На запит суду щодо самостійного вирішення питання про залучення до виконавчого провадження експерта по оцінці - відповів ствердно.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що у спірній ситуації судовий виконавець відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції владним приписом зобов'язав позивача здійснити оцінку 100 одиниць транспортних засобів, що підлягають конфіскації, встановивши вартість оцінки однієї оцінки у розмірі 400 грн. У свою чергу, позивач, у зв'зку із відсутністю правових підстав для відводу, здійснив оцінку майна, а результати оцінки, у вигляді звітів, - передав державному виконавцю для використання у виконавчому провадженні. У зв'язку з викладеним, конфісковане майно, оцінене позивачем, було реалізоване на користь держави.

Надаючи правову оцінку спірній ситуації, суд зауважує наступне.

Державну виконавчу службу в системі органів Міністерства юстиції України було створено у відповідності до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 р. Основним завданням цієї служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень судів та інших органів. Правовою основою діяльності державної виконавчої служби є Конституція України, закони України "Про державну виконавчу службу" і "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 р., інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання.

До складу державної виконавчої служби входять такі органи:

- Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономнім Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

- районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Згідно абз.6 ст.3 Закону України „Про державну виконавчу службу", районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції є юридичними особами і зв'язку з чим, мають відповідні рахунки в органах Державного казначейства України для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам у національній валюті, а також відповідні рахунки для обліку аналогічних операцій в іноземній валюті в банках, гербову печатку.

При цьому, керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, а також фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розгляд скарг на дії державних виконавців, організацію виконання рішень відповідно до закону, надання роз'яснень та рекомендацій щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом Міністерство юстиції України здійснює через Департамент виконавчої служби Міністерства юстицію України (ч.1 ст.5 Закону України „Про державну виконавчу службу").

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України „Про державну виконавчу службу", державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. А статтею 18 Закону України „Про державну виконавчу службу" унормовано фінансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій, що здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, порядок формування яких встановлюється Законом України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вище приведеного та обставини спору, суд застосовує редакцію Закону України „Про виконавче провадження", що діяла з 25.12.11р. по 19.11.2012р., і у Перехідних положеннях якого передбачено зобов'язання передбачити в проектах законів про Державний бюджет України на 2011 рік та наступні роки видатки на забезпечення виконання цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону, та прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Змістом ст.2 Закону України „Про виконавче провадження", унормовано, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавче службу, а інші органи, органи, організації і посадові особи проводять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом , у тому числі і у відповідності до ст.5 цього закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Таким чином, згідно ст.7 Закону України „Про виконавче провадження", спеціальний суб'єкт господарювання - суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, якого залучається до участі не в силу господарського договору, а на підставі владного припису - Постанови, відповідно до ст.13 Закону України „Про виконавче провадження".

Відповідно до п.2.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. за №512/5, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. Подібне правило кореспондується і з правилами п.2.2.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства Юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

Згідно ст.58 Закону України „Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". При цьому, п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги, розмір якої визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а не відповідно до договору). Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Отже, у відповідності до ст.3 ГК України, правовідносини, що виникають у сфері господарського управління (владні приписи господарським суб'єктам), є організаційно-господарськими відносинами (ст.176 ГК України), в той час, як договір на надання послуг з оцінки майна, що укладається згідно ст.10 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність", як юридичне явище, породжує господарсько-виробничі відносини (ст.175 ГК України), а тому і є необхідною передумовою правочину. Зміст такого зобов'язання визначається домовленістю сторін згідно з законом, іншим нормативно-правовим актом або актом управління господарською діяльністю.

І, оскільки у спірній ситуації мають місце організаційно-господарські правові відносини, Закон України „Про виконавче провадження" є спеціальним законом, по відношенню до Закону України „Про здійснення державних закупівель", відповідно до п.2 Перехідних положень Закону України „Про виконавче провадження", яким узаконено формулу превалювання норм спеціального закону над іншими законами, доки їх не буде приведено у відповідність із нормами спеціального закону.

Згідно ст.2 Закону України „Про здійснення державних закупівель" цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII-1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності. Це правило слід застосовувати усіма розпорядниками бюджетних коштів.

Разом з тим, згідно ст.1 Закону України „Про виконавче провадження" в редакції, що діяла у період з 25.12.2011р. по 19.11.2012р., виконавчим провадження визнається сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Таким чином, Закон України „Про виконавче провадження" є спеціальним законом, яким регламентується діяльність органів ДВС.

Відповідач 1, заперечуючи проти вимог позивача зіслався на правила Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5. Однак, у спірній ситуації, що відбулася протягом 2012 року залучення до участі у виконавчому провадженні суб'єкта оціночної діяльності також регламентувався і положеннями Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., дію якої лише частково було припинено 30.11.2012р., відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 30.11.2012р. за №1765/5.

Зважаючи на таке, приймаючи звіти позивача та визначаючи вартість робіт по оцінці майна з розрахунку 400 грн. за одиницю предмета оцінки, судовим виконавцем правомірно було застосовано правила п.2.2.2. Інструкції про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р., згідно з якими експерт або спеціаліст та суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання має право на винагороду за надані ним послуги, розмір якої визначає начальник відповідного органу державної виконавчої служби за розрахунком, поданим експертом або спеціалістом (у разі, якщо розмір винагороди не перевищує 500 грн.).

Означене правило також не заперечується і правилами Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5. Відповідно п.3.13. цієї Інструкції №512/5, використання коштів виконавчого провадження здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 № 554, п.2 якої постановлено право Державної виконавчої служби використовувати кошти на організацію та проведення виконавчих дій (у тому числі і на оплату праці експертів).

У зв'язку з цим, посилання відповідача 1 на правила та обмеження, що унормовані Наказом Міністерства юстиції України №924/5 від 18.05.2013р. визнаються судом неспроможними, оскільки у даній ситуації події відбулись у 2012 році, а коментований норматив набрав чинності 07.06.2013р. (п.3 Наказу №924/5). До того ж наведені вище зміни до Інструкції №512/5 не припиняють і не змінюють ні порядок, а ні право суб'єкта оціночної діяльності на відшкодування витрат у випадку залучення його до участі у виконавчому провадженні.

У відповідності до Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" цим законом визначаються правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. Аналіз норм наведеного закону, зокрема ст..ст.1, 7, 10, та Законів України „Про державну виконавчу службу". Закону України „Про виконавче провадження", а також положень Інструкції №512/2 (п.2.9.) і Інструкції №74/5 (п.2.2.1.) у сукупності дають достатні підстави для висновку, що господарський договір не являється єдиною правовою підставою для здійснення суб'єктом оціночної діяльності оплатних дій, спрямованих на оцінку майна та майнових прав. Оцінка майна проводиться і у інших випадках, встановлених законодавством України, що передбачено ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність"

Згідно ст.ст.10, 11 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" відносини із суб'єктом оціночної діяльності можуть бути побудовані на підставі договору, який визначає права і зобов'язання його контрагентів. Наявність такого договору є обов'язковою умовою, коли між суб'єктами права мають виникнути майново-господарські відносини.

Саме тому, посилання відповідача 1 на відсутність у спірній ситуації правових підстав для виникнення у нього грошового зобов'язання перед позивачем та на інші обставини, що викладені у запереченнях є вірними, позаяк договір на здійснення оцінки між ним та позивачем укладено не було, відповідно не було і замовлення оцінки та зобов'язання оплатити її вартість.

Разом з тим, аргументи відповідача 1 не є підставами для породження або припинення правовідносини, що побудовані на приписі державного виконавця і регламентуються не умовами договору, а Законом України „Про державну виконавчу службу", законом України „Про виконавче провадження", Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012р. №512/5 та Інструкцією про проведення виконавчих дій, затверджених Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999р.

Так само, заперечення відповідача 2 є недостатніми і для висновку про відсутність події (як юридичного явища), яка зініційована самим державним виконавцем в силу реалізації його владних прав. Залучення суб'кта оціночної діяльності до участі у виконавчому провадженні та використання результатів його діяльності у цьому ж виконавчому провадженні є юридичними фактами, правові наслідки яких обумовлені правом такого суб'єкта на відшкодування унормованих витрат на проведення цих дій.

Відповідно до п.4 ст.13 Закону України „Про виконавче провадження", експерт, спеціаліст і суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання мають право на винагороду за надані ними послуги. Розмір винагороди визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Винагорода та інші витрати, зумовлені проведенням експертизи, наданням висновку спеціаліста або звіту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання належать до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Власне, посилання відповідача 1 на те, що за наслідками конкурсного торгу 10.10.2012р. ним було укладено угоди про закупівлю за державні кошти послуг суб'єкта оціночної діяльності із контрагентами, серед яких позивача не має, судом до уваги не приймається в силу того, що здійснені ним обмеження у виборі контрагентів при проведенні робіт з оцінки майна, були здійснені 10.10.2012р. в той час, як події, що призвели до виникнення цього спору, відбулися раніше; - у березні-травні 2012р. Саме тому, таке заперечення проти позову з огляду на послідовність подій є неправильним.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із банківської виписки за квітень-травень 2012р. у спірному періоді (березень-травень 2012р.) Головне управління юстиції у Закарпатській області самостійно та без огляду на необхідність конкурсного відбору учасників виконавчого провадження, здійснювало виплати позивача в якості покриття витрат на проведення оціночної діяльності у виконавчому провадження. Означені виплати здійснено на підставі договору №13/2 про проведення незалежної оцінки майна, який укладено із ПКП „Консульт" 15.05.2012р. та згідно Акту прийому-передачі від 17.05.2012р.

Чому принцип конкурсного відбору, який передбачено Закону України „Про здійснення державних закупівель" та на який посилається ГУ юстиції у Закарпатській області заперечуючи будь-які відшкодування позивачеві витрат, не було ним застосовано при укладенні договору №13/2 про проведення незалежної оцінки майна, пояснити відповідачі не змогли. Зважаючи на таке, суд робить висновок про те, що відповідачі володіють механізмом та достатніми правовими підставами для самостійного вирішення питань відшкодування витрат, однак застосовують їх не завжди.

Зважаючи на вищеприведене, заперечення відповідача 2, щодо відсутності у нього зобов'язань перед позивачем, спростовуються матеріалами справи і не доводять відсутності у позивача права на відшкодування витрат при здійсненні оціночної діяльності у виконавчому провадженні.

Повний текст рішення складено 28 листопада 2013 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 85, 87 ГПК України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

Стягнути з відділу ДВС Виноградівського районного управління юстиції в Закарпатській області (м.Виноградів, вул..Миру, 16 код 34991720) на користь приватного консалтингового підприємства „Консульт" (м.Хуст, вул..Львівська, 145, код 22080413) суму 40 000 грн. витрат на проведення оцінки майна та суму 1720, 50 грн. витрат на сплату судового збору.

Наказ видати.

2. Головне управління юстиції у Закарпатській області (м.Ужгород, пл..Народна, 4 код 34888449) від відповідальності звільнити.

Суддя О.Йосипчук