Постанова

від 14.11.2013 по справі 826/9077/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9077/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання нечинним рішення про коригування митної вартості товарів, стягнення надмірно сплачених платежів та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, в якому просило визнати нечинним рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/710176/2 від 05.03.2013, стягнути надмірно сплачені платежі у розмірі 12 743,90 грн. та зобов'язати відповідача списати в безспірному порядку з єдиного Державного бюджету України суми відшкодування збитків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/710176/2 від 05.03.2013, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 10 293,15 грн. та ввізного мита у розмірі 2 450,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, апеляційну скаргу подала Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України, та просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що позивачем не було надано на вимогу митного органу додаткових документів про оплату брокерської діяльності, у зв'язку з чим митним органом було відмовлено в прийнятті вантажно-митної декларації позивача та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 03 грудня 2005 року між ТОВ «НЛ-Імпорт» та фірмою «ASETSS D&M» було укладено контракт №01/2006.

05 Березня 2013 року на підставі вказаного контракту та специфікації №12/25-02 позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар: керамічні вироби - плитка для мостіння або покриття стін, керамічна глазурована, з грубої кераміки: плитка керамічна Murano Beige розмір 200х250 мм, товщина 7-8 мм, арт. 73411099-864 м2; плитка керамічна Vico Beige розмір 200х250 мм, товщина 7-8 мм, арт. 73413134-108м2; плитка керамічна Cipro Beige, розмір 200х250 мм, товщина 7-8 мм, арт. 73413140-216 м2; плитка керамічна Ardesia Bianca, розмір 250х400 мм, товщина 7-8 мм, арт.73415684-550, 8м2. Всього - 1 738,8 м2. Країна виробництва: ІТ. Виробник: «EXPORTCERAM».

Для митного оформлення вказаного товару позивачем було подано електронну митну декларацію МД-2 №100270000/2013/270964 від 05.03.2013 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості, у якій товар був задекларований у митному режимі «імпорт 40».

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема: контракт №01/2006 від 03.12.2005; додаткова угода №104 від 20.12.2012 до контракту; додаткова угода №7 від 02.12.2006; специфікація №12/25-02 від 01.02.2013 до контракту; інвойс експортний №F/EXP/13/000012 від 25.02.2013; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №016387 від 25.02.2013; митна декларація країни відправлення від 25.02.2013; прайс-лист продавця товару; довідка про транспортні витрати №21 від 26.02.2013.

Митна вартість товару позивачем була визначена виходячи з ціни контракту, тобто за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів Митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 05.03.2013 р. №100270000/2013/710176/2, яким було скориговано митну вартість товару з 12,20 польських злотих до 23,43 польських злотих.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

Для випуску товарів у вільний обіг 05 березня 2013 року позивач оформив вантажну митну декларацію №100270000/2013/270984 за формою МД-2, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем основні документи, що віднесені до переліку документів, визначених частиною 2 ст. 53 Митного кодексу України, містили об'єктивні відомості про митну вартість задекларованого товару, тобто такі документи є належними, а тому у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів від №100270000/2013/710176/2 від 05.03.2013.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої, колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За правилами частин 1, 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 5 ст. 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України. Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Правову позицію з даного питання було викладено в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 та 11.09.2012, зокрема, в останніх було зазначено: «ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості».

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду поданих до митного оформлення документів, митниця встановила, що складовою митної вартості є брокерська винагорода, яка не враховувалася позивачем при визначенні митної вартості імпортованого ним товару.

Відповідно до ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати, понесені покупцем - брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів.

З аналізу вищевказаних законодавчих положень вбачається, що брокерська винагорода окремо враховується до складу митної вартості товару лише у разі, якщо вона не включалася до ціни, що була фактично сплачена. Крім того, сплата брокерської винагороди має передбачатись укладеною декларантом угодою про надання брокерських послуг.

Митним органом не було надано доказів невключення позивачем при визначенні митної вартості товару витрат на брокерську винагороду, зокрема, доказів подання позивачем до митного оформлення серед інших документів договору про надання брокерських послуг та документів про здійснення витрат на такі послуги.

Відтак, підстави для висновку про те, що складовою митної вартості є брокерська винагорода, яка не враховувалася позивачем при визначенні митної вартості імпортованого товару, у суду відсутні.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості товару, ніж заявлений декларантом у вантажній митній декларації.

Разом з тим, щодо задоволення позовних вимог про зобов'язання Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві відшкодувати з Державного бюджету України суму ПДВ надмірно сплачених ТОВ «НЛ-Імпорт» митних платежів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником (головним бухгалтером) суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Згідно п.7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Таким чином, встановлений нормативними актами порядок повернення надмірно сплачених митних платежів позивачем не дотриманий.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач не звертався до митниці із відповідною заявою про повернення з бюджету надмірно сплачених грошових коштів, а тому митницею і не приймалося рішення з цього питання і не порушувалися інтереси та права позивача, з огляду на що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Отже, суд першої інстанцій дійшов необґрунтованого висновку, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання або справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 10 293,15 грн. та ввізного мита у розмірі 2 450,75 грн. рішення прийнято з порушенням норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування оскаржуваної постанови в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 206 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 10 293,15 грн. та ввізного мита у розмірі 2 450,75 грн. та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.