Ухвала

від 21.04.2015 по справі 826/9077/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ К/800/65271/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Мороза В.Ф.,

суддів: Логвиненка А.О.,

Донця О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЛ-Імпорт" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про визнання нечинним рішення, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НЛ-Імпорт» звернулось з позовом, в якому просило визнати нечинним рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/710176/2 від 05.03.2013, стягнути надмірно сплачені платежі у розмірі 12 743,90 грн. та зобов'язати відповідача списати в безспірному порядку з єдиного Державного бюджету України суми відшкодування збитків.

Позов мотивовано тим, що митна декларація для митного оформлення товару була подана з наданням усіх необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним (першим) методом, а відтак, коригування митної вартості товарів відповідачем протиправне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2013 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення митниці про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/710176/2 від 05.03.2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь товариства суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 10 293,15 грн. та ввізного мита у розмірі 2 450,75 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем надано належні документи на підтвердження заявленої митної вартості, а відповідачем необґрунтовано відкореговано митну вартість.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2013 року скасовано в частині задоволення позовних вимог товариства про стягнення з Державного бюджету України через Держказначейство на користь позивача суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 10 293,15 грн. та ввізного мита у розмірі 2 450,75 грн. та ухвалено в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду мотивовано тим, що митницею протиправно відкореговано митну вартість. Однак задовольняючи позов товариства в частині стягнення з держбюджету через держказначейство сум надмірно сплачених митних платежів суд дійшов помилкового висновку, оскільки повернення надмірно сплачених платежів здійснюється за заявою особи та у передбаченому порядку.

У касаційній скарзі митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

До касаційної скарги митниці приєдналось Головне управління Державної казначейської служби України.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 грудня 2005 року між ТОВ «НЛ-Імпорт» та фірмою «ASETSS D&M» було укладено контракт №01/2006.

05 березня 2013 року на підставі вказаного контракту та специфікації №12/25-02 позивачем було ввезено на митну територію України обумовлений контрактом товар: керамічні вироби - плитка для мостіння або покриття стін, керамічна глазурована, з грубої кераміки: плитка керамічна Murano Beige розмір 200х250 мм, товщина 7-8 мм, арт. 73411099-864 м2; плитка керамічна Vico Beige розмір 200х250 мм, товщина 7-8 мм, арт. 73413134-108м2; плитка керамічна Cipro Beige, розмір 200х250 мм, товщина 7-8 мм, арт. 73413140-216 м2; плитка керамічна Ardesia Bianca, розмір 250х400 мм, товщина 7-8 мм, арт.73415684-550, 8м2. Всього - 1 738,8 м2. Країна виробництва: ІТ. Виробник: «EXPORTCERAM».

Для митного оформлення вказаного товару позивачем було подано електронну митну декларацію МД-2 №100270000/2013/270964 від 05.03.2013 року з визначенням вартості за придбаний товар за ціною контракту з використанням основного методу визначення митної вартості.

На підтвердження митної вартості товару митному органу позивачем були надані документи, які передбачені частинами 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема: контракт №01/2006 від 03.12.2005; додаткова угода №104 від 20.12.2012 до контракту; додаткова угода №7 від 02.12.2006; специфікація №12/25-02 від 01.02.2013 до контракту; інвойс експортний №F/EXP/13/000012 від 25.02.2013; міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) №016387 від 25.02.2013; митна декларація країни відправлення від 25.02.2013; прайс-лист продавця товару; довідка про транспортні витрати №21 від 26.02.2013.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення документів Митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості від 05.03.2013 р. №100270000/2013/710176/2, яким було скориговано митну вартість товару з 12,20 польських злотих до 23,43 польських злотих.

Митницею було визначено митну вартість товару за резервним методом визначення митної вартості товару, який ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях.

Для випуску товарів у вільний обіг 05 березня 2013 року позивач оформив вантажну митну декларацію №100270000/2013/270984 за формою МД-2, виходячи з митної вартості товару, визначеної митним органом.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, частиною 2 вказаної статті визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною 3 ст. 53 МК передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому ч. 5 ст. 53 МК заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Статтею 54 МК встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1).

Відповідно ч. 3 ст. 54 МК за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 МК передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2- 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Митницею не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК.

Крім того митницею не підтверджено належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Докази, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що товариством подано митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Крім того, судом апеляційної інстанції зроблено вірний висновок, що одночасне задоволення позовних вимог про повернення надмірно сплачених сум податку на додану вартість, є помилковим.

Верховний суд України у своєму рішенні від 15 квітня 2014 року № 21-29а14 аналізуючи положення Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 р. №618 (надалі - Порядком повернення) та Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147 (надалі - Порядком взаємодії) дійшов наступного правового висновку.

У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

За викладеного рішення апеляційного суду є вірним.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 КАС України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2013 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець