Рішення

від 29.11.2013 по справі 903/1187/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2013 р. Справа № 903/1187/13

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Жмарьова О. М. - представник (дов. від 18.11.2013 р.)

від відповідача: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом фізичної особи-підприємця Берегового Сергія Георгійовича до приватного підприємства "Аутовест" про стягнення 7 572,74 грн.,

В судовому засіданні 27.11.2013 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Береговий Сергій Георгійович звернувся в суд з позовом до приватного підприємства "Аутовест" про стягнення 7 572,74 грн.

Позов мотивує тим, що 22.02.2013 р. ПП "Аутовест" запропонувало ФОП Береговому С. Г. укласти договір організації та перевезення вантажів автомобільним транспортом. Позивачу було надіслано проект договору з реквізитами відповідача в електронній формі та передано разову заявку - договір № 01/03/2013-ЕК, підписану та затверджену печаткою відповідача.

Сума фрахту становила 19 500,00 грн. Позивач зазначає, що прийняв заявку до виконання, підписав та затвердив печаткою, після чого передав її відповідачу.

Позивач звертає увагу суду на те, що проект договору відповідача не повернув, тому немає підстав вважати договір укладеним належним чином, а заявка-договір містила всі необхідні умови договорів.

Позивач стверджує, що виконав замовлення відповідача та здійснив завантаження і перевезення вантажу власним транспортом.

Згідно умов заявки відповідач зобов'язувався сплатити 50% фрахту після замитнення вантажу і остаточно розрахуватися протягом семи календарних днів після розвантаження та отримання рахунку та інших документів стосовно перевезення.

11.03.2013 р. відповідач перерахував позивачу 9 500,00 грн., а після виконання робіт позивач направив на адресу відповідача рахунок, акт виконаних робіт та міжнародну транспортну накладну.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, тому позивач направив на його адресу вимогу про погашення боргу. Дана вимога була отримана відповідачем 17.07.2013 р., що підтверджується поштовим повідомлення. 19.09.2013 р. відповідач перерахував позивачу ще 2 500,00 грн., а 7 500,00 грн. залишились відповідачем не сплачені. Отже сума боргу становить 7 500,00 грн., які позивач просить стягнути із відповідача. Крім того, позивач нарахував відповідачу 72,74 грн. 3% річних з 27.07.2013 по 04.11.2013 р. Всього позивач просить суд стягнути із відповідача 7 572,74 грн. боргу та судові витрати пов'язані.

Ухвалою господарського суду від 12.11.2013 р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі, призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі. Подала копії запиту на адресу Східної регіональної митниці та відповіді на запит, довідку, що підтверджує несплату заборгованості та власне письмове підтвердження того, що у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи з спору між цими сторонами, про цей предмет і з цих підстав та відсутнє рішення вище перелічених органів з даного спору, витяги з ЄДР та копію вантажної накладної. В поясненнях представник позивача зазначив підстави нарахування 3% річних та розрахунок суми боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В поясненнях на позов відповідач зазначає, що позивачу було повністю оплачено вартість наданих послуг, оригінал CMR було направлено на адресу відправника вантажу, крім того, просить суд розглядати справу за відсутності повноваженого представника.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні за відсутністю відповідача, за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 926 ЦК України порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст. 1 Конвеції про договір міжнародного перевезення вантажів транспортиними засобами Конвенція застосовується до всякого договору дорожнього перевезення вантажів за винагороду за допомогою автомобілів, коли зазначене в договорі місце прийняття до перевезення вантажу і місце, передбачене для здачі вантажу, знаходяться на території двох різних країн, з яких принаймні одна є що бере участь у Конвенції. Україна приєдналась до Конвенції 01.08.2006 р.

Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення встановлюється накладною.

Як передбачено ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України та ст.50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу має бути укладений у письмовій формі (договір, накладна, квитанція, тощо).

Вимоги до письмової форми правочину передбачені ст.207 ЦК України.

В матеріалах справи наявний примірник договору, однак відповідачем він не підписаний та не скріплений печаткою (а.с. 6-10).

Проте, судом встановлено, що 22.02.2013 р. сторони підписали заявку - договір № 01/03/2013-ЕК на перевезення по маршруту Юрга (Росія)-Донецьк (Україна) (а.с. 15).

Надана позивачем копія заявки відповідає вимогам щодо договору перевезення вантажу. Воля сторін правочину виражена, дотримано вимоги щодо підпису правочину сторонами та скріплення підпису печатками.

Згідно даної заявки позивач взяв на себе зобов'язання перевізника, а відповідач екпедитора. Перевезення повинне було здійснитися автомобілем Ман АН 2359 НЕ/АН 1830 ХР.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання. Здійснив перевезення, що підтверджується листом Східної митниці № 03-1/01-4-10/7445 від 15.11.2013 р. (а.с. 46), відмітками на міжнародні товаро-транспортній накладній (а.с. 43) та не заперечується відповідачем, про що повідомлено у відзиві на позов, долученому до матеріалів справи (а.с. 47).

Вартість перевезення становить-19 500,00 грн. Згідно умов заявки відповідач зобов'язувався сплатити 50% фрахту після замитнення вантажу і остаточно розрахуватися протягом семи календарних днів після розвантаження та отримання рахунку та інших документів стосовно перевезення (а.с. 14).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із копії міжнародної товаро-транспортної накладної, на Воронезькій митниці 13.03.2013 р. було завершено митні процедури, що підтверджується печаткою у міжнародній товаро-транспортній накладній (а.с. 43).

На виконання умов заявки-договору, 11.03.2013 р. відповідач перерахував позивачу 9 500,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3320 (а.с. 21).

Після виконання перевезення позивач направив на адресу відповідача рахунок, акт виконаних робіт та міжнародну транспортні накладну, що підтверджується описом вкладення до цінного листа та квитанцією пошти (а.с. 19). Відповідач отримав лист 17.07.2013 р., що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні (а.с. 19).

19.09.2013 р. відповідач перерахував позивачу 2 500,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 4127 від 19.09.2013 р. (а.с. 22). Отже, 7 500,00 грн. залишились не оплачені. Дана сума підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення із відповідача в повному розмірі.

Разом з тим, варто зазначити, що позивач нарахував відповідачу 72,74 грн. 3% річних за термін 27.07.2013 р. по 18.09.2013 р. та з 19.09.2013 р. по 04.11.2013 р.

Перевіривши, періоди та методику нарахування 3% річних, суд встановив, що 72,74 грн. підлягають до стягнення із відповідача в повному обсязі.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно п. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України). Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори) (ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи досягненнями сторонами згоди з усіх істотних умов договору, виконання належним чином зобов'язань позивачем та не належне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 7 572,74 грн. з них: 7 500,00 грн. основного боргу та 72,74 грн. 3% річних.

Що стосується клопотання позивача про відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 р., № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

В даному випадку, представником позивача подано належні докази в підтвердження понесених ним витрат у зв'язку із розглядом справи, а саме: завірені копії проїздних документів на загальну суму 367,49 грн. та посвідчення про відрядження на 4 доби з 25.11.2013 р. по 28.11.2013 р. Добові витрати з 4 доби складають 917,60 грн. Всього представник позивача поніс 1 285,09 грн. витрат. Отже, 1 285,09 грн. витрат пов'язаних з розглядом справи, суд вважає за можливе відшкодувати за рахунок відповідача.

Крім того, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. згідно ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 39, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 174, 181, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 307, 638, 626, 909 Цивільного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Аутовест" (вул. Винниченка, 1/27, м. Нововолинськ, код ЄДРПОУ 34665192) на користь фізичної особи-підприємця Берегового Сергія Георгійовича (вул. Травнева, 22, м. Євпаторія, код ЄДРПОУ 2324205953) 7 572 (сім тисяч п'ятсот сімдесят дві грн.) 74 коп. з них: 7 500,00 грн. основного боргу та 72,74 грн. 3% річних, а також 1 285 (одну тисячу двісті вісімдесят п'ять грн.) 09 коп. витрат пов'язаних з розглядом справи та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять грн.) 50 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

29.11.13

Суддя І. О. Гарбар