Ухвала

від 05.11.2013 по справі 820/794/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 р.Справа № 820/794/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/794/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позива, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000242202 від 07.08.2012 року; визнати протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС із складання акту від 12.07.2012 року № 1320/22-206/36988641 за відсутності виявлених порушень законодавства; зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС скласти довідку "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року"; зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС вилучити з електронних інформаційних баз даних Державної податкової служби України інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 12.07.2012 року № 1320/22-206/36988641 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Паритет-Агротрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року про завищення ТОВ "Паритет-Агротрейд" доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток всього у сумі 3984933,00 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 7301109,00 грн. за 2-4 квартали 2011 року та завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 2257208,00 грн.".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/794/13-а адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової № 0000242202 від 07.08.2012 року. Зобов'язано відповідача вилучити з електронних інформаційних баз даних Державної податкової служби України інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 12.07.2012 року № 1320/22-206/36988641 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року про завищення Товариством з обмеженою відповідальністю "Паритет-Агротрейд" доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток всього у сумі 3984933,00 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 7301109,00 грн. за 2-4 квартали 2011 року та завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 2257208,00 грн.".

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" зареєстровано виконкомом Харківської міської ради 16.03.2010 року, код ЄДРПОУ 36988641, обліковується в ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) починаючи з 17.03.2010 року згідно Довідки Форми 4-ОПП.

До основних видів діяльності Позивача у 2011 році відносились згідно довідки статуправління: 51.51.0 Оптова торгівля паливом, 51.21.0 Оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 51.55.0 Оптова торгівля хімічними продуктами, 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна, 51.12.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС 12.07.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року на підставі наказу виконуючого обов'язки начальника ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 25.06.2012 року № 660 з посиланням на п.п. 78.1.11. ПК України на виконання постанови слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Солдатова А.А. у КС № 57110488 від 05.06.2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 12.07.2012 року № 1320/22-206/ 36988641.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства, яке полягало у вчиненні правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, між ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" та ТОВ "НПК Стройсервіселектро", ТОВ "Компанія Галон", ТОВ "ЗАО Спутник", ПП "Український центр екології", ТОВ "ВСТК", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", ТОВ "Легал Світ", ПП "Рєстра", ФОП ОСОБА_1;порушення ст. 4, 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 ПК України в результаті чого встановлено завищення доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток всього у сумі 3984933,00 грн. за І квартал 2011 року та в сумі 7301109,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року; порушення ст.ст. 185, 187, 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит та податкові зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 2257208,00 грн.; порушення п.п. 241.2.1 ст. 241, п.п. 242.1.4. ст. 242, ст.ст. 249, 250 ПК України, в результаті чого занижено екологічний податок з операцій з реалізації палива всього в сумі 116567,49 грн..

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000242202 від 07.08.2012 року про сплату екологічного податку в сумі 116567,49 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 16617,85 грн., всього 133185,34 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку шляхом подання 08.08.2012 року скарги № 16-ю до ДПС у Харківській області, про що повідомлено Відповідача листом № 16-ю/1 від того ж числа.

Рішенням про результати розгляду скарги від 12.10.2012 року № 5094/10/10.2-17 в задоволенні скарги відмовлено та 24.10.2012 року за № 1-ю Позивач звернувся до ДПС України із скаргою на податкове повідомлення-рішення, про що повідомив Відповідача листом від 24.10.2012 року № 1-ю/1.

Остаточне рішення про результати розгляду скарги та відмову в її задоволенні ДПС України вих. № 7992/0/61-12/10-2115 від 27.12.2012 року Позивач отримав 03.01.2013 року.

Із змісту акту сідує що фактичною підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення було встановлення під час проведення перевірки фактів здійснення позивачем господарських операцій з оптової реалізації палива юридичним особам у І кварталі 2011 року у кількості 14035,412 тон, в тому числі: бензин А-76 - 112,083 тон, бензин А-80 - 2,146 тон, бензин АИ-92 - 36,001 тон, бензин АИ-95 - 13,764 тон, дизпаливо - 156,868 тон, мазут М-100 - 137154,550 тон. Перелік контрагентів позивача, якими придбано вказане паливо, зазначені в Додатку № 6 до Акту перевірки. Копії договорів з вказаними контрагентами долучені до матеріалів справи (а.с.83-118).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що висновки ДПІ суперечать податковому законодавству.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу сплати екологічного податку, починаючи з 01.01.2011 року регламентовані Податковим кодексом України, який відносно порядку адміністрування екологічного податку набрав чинності 01.01.2011 р.

Підпункт 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає, що екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Статтею 240 Податкового кодексу України до кола платників податку віднесені: суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються: викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини; утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені); тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк. Суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено такі обов'язкові умови віднесення особи до платників екологічного податку, як: здійснення особою викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти; розміщення, утворення та тимчасове зберігання відходів, в тому числі радіоактивних; здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Нормами статті 241 Податкового кодексу України в редакції, чинній протягом 1 кварталу 2011 року, було визначено, що податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

Відповідно до п. 241.2 статті 241 Податкового кодексу України до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють оптову торгівлю паливом; здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Пунктом 242.1 ст. 242 Податкового кодексу України в редакції, чинній протягом 1 кварталу 2011 року, об'єктом та базою оподаткування були визначені обсяги та види палива, реалізованого податковими агентами (п.п. 242.1.4).

Системний аналіз вказаних положень Розділу VIII Податкового кодексу України свідчить про те, що особа може бути визнана податковим агентом при здійсненні оптової торгівлі паливом виключно за умови встановлення факту реалізації пального покупцю, який здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ним придбаного палива.

Як вбачається з акту перевірки, обставини використання контрагентами позивача придбаного палива під час проведення перевірки не досліджувалися та не встановлювалися. Податковим органом зроблено висновок про невиконання позивачем функцій податкового агента виключно на підставі того, що позивач здійснював оптову торгівлю паливом.

Такий підхід до тлумачення норм ст.ст. 240-242 Податкового кодексу України таким протирічить самому поняттю екологічного податку, яке міститься у підпункті 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України та чітко пов'язує обов'язок по його сплаті з фактичним утворенням викидів у атмосферне повітря забруднюючих речовин.

Таким чином, висновок податкового органу зроблений за результатами помилкового аналізу норм розділу VIII Податкового кодексу України та без встановлення всіх обставин, які мають значення для вирішення питання про покладення на особу обов'язку виконання функцій податкового агенту.

Крім того, зі співставлення змісту норм статей 18 та 241 Податкового кодексу України вбачається різний підхід до визначення особи, яка є податковим агентом.

Так, згідно п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Однак, нормами розділу VIII Податкового кодексу України не передбачено, що податковий агент перераховує екологічний податок до бюджету від імені та за рахунок коштів платника такого податку та здійснює це саме при нарахуванні (виплаті, наданні) йому доходів.

Позивач не здійснював нарахування (виплату, надання) контрагентам, які придбали паливо, доходів, з яких було б можливим утримати відповідний податок.

При цьому, нормами п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України визначено принципи податкового законодавства України, серед яких у п.п. 4.1.4 передбачено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У Рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Серков проти України» від 07.07.11 р. зазначено наступне. Якщо відповідне національне законодавство не є чітким та узгодженим та, відповідно, не відповідає вимозі «якості» закону, що має наслідком його суперечливе тлумачення, а також застосування судами підходу, який би був сприятливішим для заявника, коли у його справі законодавство припускало неоднозначне тлумачення, це є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, з урахуванням норм чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, керуючись принципом верховенства права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі відсутності узгодженості та чіткості національного законодавства - рішення контролюючого органу має бути прийнято виключно на користь платника податків, що не було зроблено відповідачем.

Слід також зазначити, що з 01.10.2011 р. статтю 241 Податкового кодексу України викладено в новій редакції згідно із Законом України від 07.07.2011 р. № 3609-VI, якою перелік податкових агентів принципово змінено, а саме, до кола податкових агентів віднесено суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Відповідні зміни внесені і до ст. 242 Податкового кодексу України щодо визначення об'єкту та бази оподаткування.

Вказане свідчить про зміну підходу законодавця до визначення кола осіб, що є податковими агентами по сплаті екологічного податку та часткове врегулювання існуючих протиріч.

З матеріалів справи вбачається, що у 1, 2 та 3 кварталах 2011 року ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" здійснило реалізацію дизельного палива в кількості 2 158,418 тонн та бензину в кількості 162,525 тонн ТОВ "АГРОСЕРВІС ЛТД", ФГ Колос, СТОВ Степове, СПКА ім.. Каразіна, СФГ "Моноліт" та іншим суб'єктам господарювання, які використовували зазначене паливо у своїй господарській діяльності. Позивач не був виробником або імпортером палива. Вказане паливо було придбано позивачем у оптових постачальників: ЗАТ "Спутник", ТОВ "Компанія "Галон", ТОВ "Мітрейд", ТОВ "Татнефть-Укрнафтопродукт" та інших. Постачальники палива не є виробниками нафтопродуктів, а займаються оптовою торгівлею паливом, в тому числі і імпортом нафтопродуктів; сплатили відповідні суми екологічного податку, при цьому сума екологічного податку була ними вже включена у вартість палива, що підтверджується наданими доказами: договорами, додатковими угодами, актами приймання-передачі товару, актами звірки взаємних розрахунків, ін.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Господарського кодексу України, з метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюються оподаткування суб'єктів господарювання, повинні передбачати усунення подвійного оподаткування.

Окремо колегія суддів відзначає наступне.

Статтею 66 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в порядку, встановленому цим Кодексом, будь-яких осіб як свідків і як потерпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; вимагати проведення ревізій, вимагати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність". Виконання цих вимог є обов'язковим для всіх громадян, підприємств, установ і організацій.

Докази можуть бути подані підозрюваним, обвинуваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представниками, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами і організаціями.

У передбачених законом випадках особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор і суд в справах, які перебувають в їх провадженні, вправі доручити підрозділам, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, провести оперативно-розшукові заходи чи використати засоби для отримання фактичних даних, які можуть бути доказами у кримінальній справі.

Відповідно до п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Таким чином, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС здійснило документальну позапланову перевірку, що призначена відповідно до кримінально-процесуального закону.

У відповідності до п. 86.9 ст. 86 ПК України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, оскільки ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС здійснило документальну позапланову перевірку, що призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, то, за приписами п. 86.9 ст. 86 ПК України, відповідне податкове повідомлення-рішення відповідач мав право приймати тільки після набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі за текстом - КАС України) встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів набрання законної сили відповідним рішенням суду по кримінальній справі № 57110488, в межах якої було призначено перевірку ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД".

Таким чином, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС передчасно, без наявності достатніх підстав, всупереч вимогам п. 86.9 ст. 86 ПК України, прийняло спірне рішення.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова № 0000242202 від 07.08.2012 року про сплату екологічного податку в сумі 116567,49 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 16617,85 грн., всього 133185,34 грн., прийнято необґрунтовано та підлягає скасуванню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС із складання акту від 12.07.2012 року № 1320/22-206/36988641 за відсутності виявлених порушень законодавства; зобов'язання ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС скласти довідку "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року" колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що права позивача як платника податків можуть бути порушені лише винесенням податкового повідомлення - рішення, оскільки не складанням акту перевірки та не вжиттям дій з проведення перевірки податковий орган не поклав на платника податків ніяких додаткових обов'язків та не спричинив порушення охоронюваних законом інтересів, адже реалізував владну управлінську функцію в рамках діючого законодавства.

В цій частині постанова суду першої інстанції не оскаржена сторонами у справі, а суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для виходу за межі апеляційної скарги за правилами ст. 195 КАС України.

Проте, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що питання про дійсність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "ВСТК" вже було предметом судового розгляду у справі № 2-а-11884/12/2070, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2013 року залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2013 року, відтак рішення у справі набрало законної сили.

На підставі статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оцінивши правочини між ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" та ТОВ "НПК Стройсервіселектро", ПП "Український центр екології", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", ТОВ "Легал Світ", ТОВ "Компанія Галон", ТОВ "ЗАО Спутник",ПП "Рєстра", ФОП ОСОБА_1 за правилами ст. 86 КАС України, суд відзначає, що спірні правочини укладений між правоздатними та дієздатними юридичними особами, за формою та змістом не суперечать закону, предметом спірних правочинів не є речі, що обмежені в цивільному обороті.

Так, станом на момент взаємовідносин ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" з ТОВ "НПК Стройсервіселектро" (лютий - березень 2011 року), ТОВ "Компанія Галон" (лютий 2011 року), ТОВ "ЗАТ Спутник" (квітень 2011 року), ПП "Український центр екології" (квітень 2011 року), ТОВ "ВСТК" (лютий - березень 2011 року), ТОВ "СІНЕРГІЯ-А" (червень 2011 року), ТОВ "Легал Світ" (липень-серпень 2011 року), ПП "Рєстра" (лютий - березень 2011 року), ФОП ОСОБА_1 (жовтень 2011 року), кожне із вказаних юридичних осіб було зареєстровано в ЄДРПОУ. Також всі вказані контрагенти мали свідоцтва платника, не анульовані податковим органом.

Таким чином, вищевказані договори визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та його контрагентами факту вчинення правочину в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції також надав оцінку доводам контролюючого органу, викладеним в акті перевірки щодо неможливості реального здійснення фінансово-господарських операцій, порушення позивачем ч. 1, 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже відсутність об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

Колегія суддів перевіряючи наведені висновки суду першої інстанції виходить з наступного.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України зазначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 ГКУ господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

У відповідності до приписів ст. 71 КАС України відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

Укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних. Крім того, факт реальності здійснення господарських операцій із спірними контрагентами доводиться наданими первинними документами: видатковими та податковими накладними, актами приймання передачі товару, товарно-транспортними накладними, актами звірки взаємних розрахунків.

Договори та податкові накладні ТОВ "НПК Стройсервіселектро", ПП "Український центр екології", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", ТОВ "Легал Світ" були вилучені в позивача, знаходяться в матеріалах кримінальної справи, про що є протокол виїмки від 01.06.12 року. Відповідність цих податкових накладних вимогам ПК України за формою та змістом відповідачем не заперечувалась ані у висновках акту перевірки, ані в судовому засіданні.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, колегія суддів відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Позивачем підтверджено систематичний та постійний характер діяльності з купівлі-продажу олії соняшникової у складі своєї господарської діяльності. Це підтверджується, зокрема копією довідки з ЄДРПОУ про ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД". Згідно даних "Звіту про продаж і запаси товарів (продукції) в оптовій торгівлі за 2011 рік" (форма статистичної звітності №1-опт) з загального товарообігу ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" 45307,4 тис. грн. на торгівлю бензином та дизельним паливом припадає 31758,4 тис. грн. - тобто понад 70%.

Товар, придбаний ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" за спірними правочинами, використовувався у власній господарській діяльності позивача. До матеріалів справи долучені документи про доставку та продаж товару, придбаного за спірними правочинами, сільськогосподарським товаровиробникам: копії видаткових та податкових накладних, довіреностей, товарно-транспортних накладних, які свідчать про реальне існування товару та його рух у просторі.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Всі спірні господарські операції, а також операції з подальшого продажу товарів відображені в синтетичному та аналітичному обліку позивача.

За спірними правочинами Позивачем була отримана законна економічна вигода у вигляді прибутку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача, викладені в акті перевірки про відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, порушення ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" ст. 4, 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток всього у сумі 3984933,00 грн. за І квартал 2011 року та в сумі 7301109,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року та порушення ст.ст. 185, 187, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 2257208,00 грн. не підтверджені належними доказами та повністю спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 138.2, п. 138.4 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку на додану вартість - покупець товару на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований платником ПДВ, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльністю, дотримання вимог податкового законодавства щодо декларування податкових зобов'язань, тощо, і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкту господарювання. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит, яке виникає за першою із законодавчо визначеної події, у даному випадку на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичного нездійснення ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" господарських операцій або докази невідповідності вимогам законодавства первинних документів позивача за взаємовідносинами з особами, що не мають правоздатності або статусу платників ПДВ, за нікчемними правочинами або господарськими операціями, що не відповідають закону, докази придбання позивачем товарів (робіт, послуг), які несумісні з господарською діяльністю або не використовувались в господарській діяльності.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентам при укладанні і виконанні договорів дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду позивачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Як доказ порушення вказаних норм податкового законодавства відповідачем наведено матеріали порушеної кримінальної справи стосовно громадянина ОСОБА_2 за фактом придбання підприємствами ТОВ "НПК Стройсервіселектро", ПП "Український центр екології", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", ТОВ "Легал Світ" дизельного палива за готівкові кошти та подальшого оформлення документів на проведення безтоварних операцій продажу цього палива, а також акти перевірок інших суб'єктів господарювання.

Такі посилання відповідача не враховуються судом, оскільки дані обставини не віднесені законом до підстав виникнення права платника на податковий кредит з ПДВ, яке не ставиться Податковим кодексом в залежність від належного виконання контрагентом своїх обов'язків з нарахування і сплати ПДВ, що неодноразово підкреслювалося Верховним Судом України. Так само і право враховувати витрати визначенні податку на прибуток не залежить від додержання податкової дисципліни контрагентом.

Аналіз чинного податкового законодавства вказує на те, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача) і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Посилання відповідача як на доказ нікчемності правочинів на матеріали кримінальної справи, в якій містяться пояснення громадянина ОСОБА_2 колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані документи не віднесені п. 83.1 ст. 83 ПК до підстав для висновків під час перевірки, а наведені відповідачем обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, обвинувальний вирок суду в вищевказаній кримінальній справі відсутній. Лише факт порушення кримінальної справи, сам по собі не позбавляє правового значення виданих первинних документів, та не є доказом фіктивності спірних поставок, тому як вироку по даній справі представником відповідача надано не було.

Лише зазначивши ст. 228 ЦК відповідачем не зазначено в акті і не надано під час розгляду справи судом доказів того, що правочин дійсно порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Водночас, аналізуючи укладені між позивачем та спірними контрагентами правочини, суд відзначає, що такі господарські (цивільні) зобов'язання з поставки товарів не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин не суперечить моральним засадам суспільства і не порушує публічний порядок

З досліджених судом в ході розгляду справи доказів встановлено реальність здійснених операцій між ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" та його контрагентами; наявність у позивача первинних документів, які є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ по господарським операціям з придбання товарів, а також витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток; наявність у позивача первинних документів, що підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності, які є підставою для формування податкових зобов'язань з ПДВ по господарським операціям з реалізації товарів, а також доходів, що враховуються при визначенні податку на прибуток.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток, по господарським операціям між ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" та ТОВ "НПК Стройсервіселектро", ТОВ "Компанія Галон", ТОВ "ЗАО Спутник", ПП "Український центр екології", ТОВ "ВСТК", ТОВ "СІНЕРГІЯ-А", ТОВ "Легал Світ", ПП "Рєстра", ФОП ОСОБА_1, а також із подальшого продажу товару.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Щодо позовної вимоги згідно з якою позивач просить суд: зобов'язати ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС вилучити з електронних інформаційних баз даних Державної податкової служби України інформацію, внесену на підставі акту перевірки від 12.07.2012 року № 1320/22-206/36988641 "Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Паритет-Агротрейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 05.06.2012 року про завищення ТОВ "Паритет-Агротрейд" доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток всього у сумі 3984933,00 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 7301109,00 грн. за 2-4 квартали 2011 року та завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 2257208,00 грн." суд зазначає наступне:

Перелік інформаційних баз, а також, форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (ч. 74.2 ст. 74 ПК України).

Податкова інформація, є різновидом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби (п. 62.1.2 ПК України), який, у свою чергу, є способом здійснення податкового контролю.

Відповідно до ч. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також, дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого, покладено на контролюючі органи.

Після модернізації податковий аудит здійснюється в рамках інтегрованої автоматизованої інформаційної системи ДПС "Податковий блок". Саме в рамках АІС здійснюється податковий контроль з метою проведення перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість, по податковим періодам відображаються показники податкового кредиту та податкових зобов'язань платників податків у розрізі контрагентів на підставі поданої платниками податків податкової звітності з ПДВ, тобто, податкових декларації з податку на додану вартість з додатками № 5.

Відповідно до ст. 74 ПК України, податкова інформація, є власністю держави і може використовуватись лише для визначених Податковим кодексом цілей. Для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби створюються відповідні інформаційні бази, перелік яких визначається Державною податковою адміністрацією України. Персональна інформація про платників податків, яка знаходиться в інформаційних базах даних контролюючих органів, не може бути розголошена. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про інформацію несуть особи, винні у вчиненні таких порушень, як: необґрунтована відмова від надання відповідної інформації; надання інформації, що не відповідає дійсності; поширення відомостей, що не відповідають дійсності. Викладене свідчить, що електронні бази даних ДПС України є одним із різновидів податкового контролю, а відтак, ураховуючи приписи Закону України "Про інформацію", вказана офіційна інформація державних органів повинна відповідати дійсності.

Оскільки викладеними вище міркуваннями спростовуються висновки відповідача про відсутність об'єкту оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість, порушення ТОВ "ПАРИТЕТ-АГРОТРЕЙД" ст. 4, 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.2 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення доходів та витрат, що враховуються при визначенні податку на прибуток всього у сумі 3984933,00 грн. за І квартал 2011 року та в сумі 7301109,00 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року та порушення ст.ст. 185,187, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього в сумі 2257208,00 грн., така інформація не повинна міститись і в електронних базах даних ДПС України.

Податок на додану вартість за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів, що поставляються продавцем. Одна операція з продажу товару, викликає відповідні податкові наслідки у обох сторін такої операції, які є платниками ПДВ, у продавця - податкові зобов'язання, у покупця - податковий кредит. Тобто, якщо у продавця товару податкові зобов'язання списані до кінцевого споживача, то і покупця товару податковий кредит більший бути не може. За таких обставин, у разі зміни в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", податкового зобов'язання з ПДВ у платника податку, автоматично виникає питання щодо зміни податкового кредиту і у контрагента - постачальника.

Самостійна зміна податковим органом в базі "Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/794/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.