Справа № 367/3923/13-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/5928/13 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба Категорія 26 02.12.2013
РІШЕННЯ
Іменем України
25 листопада 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
Головуючого - Коцюрби О.П.,
Суддів - Білоконь О.В., Сержанюка А.С.,
При секретарі - Антіпову Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Парк-отель Симеїз» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мер»єм» (Приватне підприємство «Парк-отель Симеїз») про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Парк-отель Симеїз» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, -
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів , -
в с т а н о в и л а:
Позивач звернулася в Ірпінський міський суд Київської області з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 11 серпня.2008 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ПП «Мер'єм», (позичальник) був укладений договір позики.
За умовами договору позики, позикодавець зобов'язався надати позичальнику до 12 серпня 2008 року зворотню позику у сумі 16 480 000 грн.
11 серпня 2008 року позикодавець реально передав позичальнику позику у сумі 16 480 000 грн. Повернути позику позичальник зобов'язався до 01 січня 2013 року.
01 червня 2011 року між позичальником та ПП ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги №1/06/11. Відповідно до умов даного договору, ПП «Мер'єм» відступає своє право вимоги за окремими господарськими договорами ПП ОСОБА_2 За домовленістю сторін, право відступлення вимоги ПП «Мер'єм» і ПП ОСОБА_2 оцінили у 3 480 000 грн., які зарахували у рахунок часткової сплати за договором позики від 11 серпня.2008 року.
15 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги №15/04/13 за договором позики від 11 серпня 2008 року. Таким чином, ОСОБА_1 стала новим кредитором боржника, яка набула всіх прав позикодавця у відповідності до договору позики від 11 серпня 2008 року з урахуванням частини виконаних боржником зобов'язань у сумі 3 480 000 грн., які оформлені договором про відступлення права вимоги від 01 червня 2011 року.
23 квітня 2013 року, ОСОБА_2, поштовим відправленням повідомив боржника про зміну кредитора у зобов'язанні по договору позики від 11 серпня 2008 року.
Станом на 25 квітня 2013 року боржник не виконав свої зобов'язання за договором позики від 11 серпня 2008 року у сумі 13 000 000 грн.
Договором позики від 11 серпня 2008 року, передбачено, що у випадку несвоєчасного повернення позики, боржник сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а також виплачує позичальнику проценти у сумі 3% річних від суми отриманої позики за весь термін фактичного користування позикою. Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що загальна сума санкцій (процентів) за несвоєчасне повернення позики становить 715 000 грн. Зазначає, що ПП «Мер'єм» змінила назву на ПП «Парк-отель Симеїз». При цьому, організаційно-правова форма підприємства та ідентифікаційний код підприємства - боржника залишились незмінними.
В зв'язку з вище викладеним, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача, ідентифікаційний код 20714865 (АРК, м. Севастополь, вул. Семипалатинська, 38) на її користь, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка проживає в квартирі АДРЕСА_1, борг у сумі 13 715 000 грн. (тринадцять мільйонів сімсот п'ятнадцять тисяч гривень) за договором позики від 11 серпня 2008 року.
ПП «Парк-отель Симеїз» звернулося в Ірпінський міський суд Київської області з зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що договір позики від 11 серпня 2008 року ніколи не укладався та грошові кошти в сумі 16 480 000 грн. ніколи у власність або розпорядження підприємства не надходили.
Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що 20 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу частки корпоративних прав ПП «Мер»єм» відповідно до якого, ОСОБА_3 гарантувала як власник ПП «Мер»єм», що на день продажу ПП «Мер»єм» кредиторська та дебіторська заборгованість відсутні.
Також, позивач за зустрічним позовом зазначив, що відповідно до звітності ПП «Мер»єм» відповідальною особою за фінансово-господарську діяльність підприємства була керівник та головний бухгалтер ОСОБА_3 так як інші працівники на підприємстві не працювали.
Відповідно до касових та банківських документів, ПП «Мер»єм» грошові кошти за договором позики від 11 серпня 2008 року в касу підприємства та на розрахунковий рахунок підприємства не надходили, тексти договору позики від 11 серпня 2008 року, квитанція до прибуткового касового ордеру та договір про відступлення права вимоги № 1/06/11 від 01 червня 2011 року скріплені підробленою печаткою ПП «Мер»єм».
Враховуючи викладене, ПП «Парк-отель Симеїз» просило визнати фіктивним та недійсним з моменту підписання (укладення) договір позики від 11 серпня 2008 року.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ПП «Парк-отель Симеїз» відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПП «Парк-отель Симеїз» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просило, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог, а зустрічні позовні вимоги ПП «Парк-отель Симеїз» задовольнити в повному обсязі. Зазначило, що рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПП «Парк-отель Симеїз» підлягає задоволенню з наступних підстав.
За правилами ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного законодавства, виріщив справу згідно з законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 309 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухваленням нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ПП «Мер»єм» в особі його директора і власника ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір позики за умовами якого ОСОБА_2 передав ПП «Мер»єм» грошові кошти в сумі 16 480 000. 00 грн. на строк до 01 січня 2013 року.
Згідно з п. 2 договору позика від 11 серпня 2008 року, підтвердженням отримання грошових коштів ПП «Мер»єм» є виписка банку або акт приймання - передачі грошових коштів, підписаний директором ПП «Мер»єм» (розписка) та прибутковий касовий ордер підприємства.
На підтвердження факту отримання від ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 16 480 000. 00 грн. ПП «Мер»єм» в особі директора ОСОБА_3 було видано акт приймання - передачі грошових коштів від 11 серпня 2008 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 15 від 11 серпня 2008 року, які скріплені печаткою підприємства.
01 червня 2011 року між ПП «Мер»єм» та ОСОБА_2 був укладений договір про відступлення права вимоги № 1/06/11, за умовами якого, підприємство передало новому кредитору ОСОБА_2 право вимоги за окремим господарським договором, який скріплено печаткою ПП «Мер»єм».
15 квітня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір про відступлення права вимоги № 15/04/13, за умовами якого, ОСОБА_1 набула права вимоги від ПП «Мер»єм» повернення боргу за договором позики від 11 серпня 2008 року.
20 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу частки корпоративних прав ПП «Мер»єм», пунктами 6, 7 якого, ОСОБА_3 засвідчувала та гарантувала, як власник ПП «Мер»єм» про відсутність у підприємства кредиторської та дебіторської заборгованості, відсутність інших зобов'язань перед юридичними та фізичними особами, те що підприємство здійснювало фінансову діяльність, бухгалтерський облік відповідно до встановлених законодавством вимог.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог ПП «Парк-отель Симеїз», суд першої інстанції виходив з того, що 11 серпня 2008 року між ПП «Мер'єм» в особі його директора і власника ОСОБА_3 (позичальник) та ОСОБА_2 (позикодавець) був укладеній договір позики, відповідно до умов якого, позикодавець передав позичальнику грошові кошти в сумі 16 480 000,00 грн. на строк до 01 січня .2013 року, що підтверджується договором позики від 11 серпня 2008 року, актом прийому - передачі грошових коштів від 11 серпня 2008 року, квитанцією до прибуткового касового ордеру № 15 від 11 серпня 2008 року, які скріплені печаткою ПП «Мер»єм». Так як сума позики не була повернута своєчасно, позивач, як особа, якої було відступлено право вимоги, звернулася до суду з позовом про стягнення суми боргу.
З таким висновком Ірпінського міського суду Київської області колегія суддів не погоджується і вважає його помилковим, так як відповідно до положень ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд повинен, зокрема, вирішити таке питання - чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
В порушення вказаних вимог процесуального закону, Ірпінський міський суд Київської області при розгляді справи вказаних обставин не вияснив, також не вияснив і обставин укладання договору позики від 11 серпня 2008 року.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що договір позики від 11 серпня 2008 року між ПП «Мер'єм» та ОСОБА_2 вчинено без наміру створення правових наслідків, які умовлювалися цим правочином, так як грошові кошти в сумі 16 480 000,00 грн. у власність або розпорядження підприємства не надходили.
Вказане підтверджується такими фактами та обставинами.
20 грудня.2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладеній, договір купівлі-продажу частки корпоративних прав ПП «Мер'єм», пунктами 6 та 7 якого, ОСОБА_3 засвідчила та гарантувала, як власник ПП «Мер»єм», що на день продажу ПП «Мер»єм» кредиторська та дебіторська заборгованість відсутні, інші зобо»язання перед іншими юридичними та фізичними особами також відсутні, підприємство здійснювало бухгалтерський облік згідно до встановлених законодавством вимог.
Відповідно до звітності ПП «Мер'єм», внутрішніх документів та актів підприємства, а також акту перевірки ДПІ у м. Ялта АРК № 482/15-3/207 14865 від 24 лютого 2010 року єдиним працівником підприємства та відповідальною особою за фінансово-господарську діяльність підприємства була керівник та головний бухгалтер ОСОБА_3, інші працівники на підприємстві відсутні.
Як вбачається з касових та банківських документів ПП «Мер'єм», а також згідно до висновку судової економічної експертизи № 718 від 25 червня 2013 року, грошові кошти за договором позики від 11 серпня 2008 року в касу підприємства та на розрахунковий рахунок підприємства не надходили.
Тексти договору позики від 11 серпня 2008 року, квитанція до прибуткового касового ордеру №15 від 11 серпня 2008 року та договір про відступлення права вимоги № 1/06/11 від 01 червня 2011 року були скріплені підробленою печаткою ПП «Мер»єм», що підтверджується висновком технічної експертизи документів від 25 червня 2013 року, проведеної по кримінальному провадженню №1201314007002530.
Частиною 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Правові наслідки фіктивного правочину згідно до положень ч. 2 ст. 234 ЦК України полягають в визнанні такого правочину судом недійсним.
З аналізу перелічених вище фактичних обставин, які були належним чином підтверджені відповідними письмовими доказами (документами), та чинного законодавства, колегія суддів вважає, що фактично, договір позики від 11 серпня 2008 року є фіктивним, тобто таким, що був вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, оскільки грошові кошти за вказаним договором на рахунок ПП «Мер»єм» не передавалися.
При цьому, розглядаючи вище вказаний спір, суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що єдиним належним доказом на підтвердження факту передачі грошей від ОСОБА_2 до ПП «Мер'єм» є саме квитанція прибуткового касового ордеру, яка у даному випадку скріплена підробленою печаткою ПП «Мер'єм».
Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15 грудня 2004 року та зареєстрованого Міністерством юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі Положення) - це Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Згідно пункту 2.1. цього Положення підприємства (підприємці) здійснюють облік
операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Пунктом 2.6 Положення визначено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
В пунктах 2.7 та 2.8. Положення вказано: виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.
Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.
Такий ліміт для ПП «Мер»єм» у 2008 році був встановлений КРД Райффайзен Банк Аваль.
Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Положення, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.
Приймання готівки в касах проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства, квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордеру) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.
Квитанція до прибуткового касового ордера №15 від 11 серпня 2008 року не відповідає формі, визначеною додатком 2 до Положення, а також не містить певних відомостей, які обов'язково повинні бути в ній зазначені.
Так, у квитанції відсутні прізвища та ініціали головного бухгалтера та касира, які підписали квитанцію, крім того, квитанція засвідчена не справжнім відбитком печатки ПП «Мер»єм»
Вказані обставини залишилися поза увагою суду першої інстанції, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ПП «Пар-отель Симеїз» підлягає задоволенню, а рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року скасуванню і по справі необхідно ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог та задоволення зустрічного позову ПП «Парк-отель Симеїз».
Керуючись ст. ст. 307 , 30 9 , 313 , 314, 316, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Парк-отель Симеїз» задовольнити.
Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 вересня 2013 року скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мер»єм» (Приватне підприємство «Парк-отель Симеїз») про стягнення боргу за договором позики.
Зустрічний позово Приватного підприємства «Парк-отель Симеїз» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір позики від 11 серпня 2013 року, укладений між Приватним підприємством «Мер»єм» в особі директора ОСОБА_3 з одного боку та ОСОБА_2 з другого боку.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Приватного підприємства «Парк-0тель Симеїз» по 917.50 грн. судового збору з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :
Суд | Апеляційний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 02.12.2013 |
Оприлюднено | 04.12.2013 |
Номер документу | 35670442 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Київської області
Коцюрба О. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні