Ухвала

від 14.11.2013 по справі 2а-11462/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року м. Київ К/9991/61053/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва до товариства з обмеженою відповідальністю "БРК "Соло М", третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації та припинення юридичної особи,

в с т а н о в и л а:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БРК "Соло М", третя особа: Печерська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача від 06.07.2007 та припинення юридичної особи.

Позовні вимоги мотивовано тим, що фізичні особи, які значаться засновниками ТОВ "БРК "Соло М", не мають відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства та не приймали участь у його створенні, а саме підприємство, здійснюючи свою діяльність, порушує інтереси держави.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій касаційній скарзі, Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувані рішення та постановити нове, про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю "БРК "Соло М" зареєстровано Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 06.07.2007 за адресою м. Київ, вул. Цитадельна, 6/8, код ЄДРПО 353772886. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва відповідачу видане свідоцтво платника ПДВ від 16.09.2009 № 100245282.

Вказуючи на факт допущення при реєстрації юридичної особи порушення вимог закону, які не можна усунути, Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва звернулась до суду із позовом про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації відповідача від 06.07.2007 та припинення юридичної особи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

Додатково, судом апеляційної інстанції в обґрунтування судового рішення вказано на ненадання позивачем доказів щодо наявності порушень закону, які неможливо усунути під час реєстрації юридичної особи.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для відмови у задоволення позову, з огляду на наступне.

Частиною другою статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, визначено, що підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є: визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Зазначений вище перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є вичерпним.

Обставини, які згідно вказаної норми є підставами для припинення юридичної особи, підлягають встановленню в судовому процесі як підстава для прийняття відповідного судового рішення та не є предметом самостійних позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини другої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Вимога про ліквідацію юридичної особи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, учасником юридичної особи, а щодо акціонерних товариств - також Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Пунктом 17 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Аналіз наведеної норми права дає підстави вважати, що органи державної податкової служби мають право звертатися до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності виключно у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень може звернутися з позовом про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); в інших випадках, встановлених законом.

Послідовний аналіз переліку підстав для звернення суб'єкта владних повноважень до суду дає можливість дійти висновку, що він повинен мати достатні адміністративні можливості для здійснення визначених йому законом завдань та функцій, і лише у випадках, коли Конституцією чи законами України встановлені судові обмеження його діяльності, він звертається до суду з позовом по суті для отримання судового дозволу.

Такі звернення мають бути зумовлені необхідністю виконання покладених на них завдань і функцій, а використовувати свої повноваження вони можуть лише з метою, з якою це повноваження надане.

Відповідь на питання, з якою метою податковим органам надано повноваження звертатися до суду із заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, дає аналіз завдань і функцій податкових органів.

Завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Функції державних податкових органів були визначені статтями 8-10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" . Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції, зокрема, забезпечують облік платників податків.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності є одним із заходів, спрямованих на запобігання порушенню податкового законодавства або його припиненню, а не засобом забезпечення обліку платників податків.

Суб'єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб'єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається. У зв'язку з цим визначений законом предмет позову, з яким суб'єкт владних повноважень може звернутися до суду при здійсненні ним владних управлінських функцій, не підлягає розширеному тлумаченню.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що органи державної податкової служби відповідно до пункту 17 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, мали право звертатися до суду з позовною заявою про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності (предмет позову розширеному тлумаченню не підлягає) виключно у випадках, прямо передбачених законом, з метою виконання покладених на них завдань і функцій.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 16 жовтня 2012 року у справі №21-281а12.

Пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин та звернення до суду, встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з положень пункту 17 статті 11, пункту 3 частини першої статті 10, статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" стосовно функцій податкової служби з контролю за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, в кореспонденції з положеннями частини другої статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.

В той же час, як встановлено судами попередніх інстанцій зазначених позовних вимог позивачем не заявлялось.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: