Постанова

від 26.11.2013 по справі 801/248/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2013 р. (16:32) Справа №801/248/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Леоновій В.В.,

розглянувши за участю представників:

за участю представників:

позивача - Дьяченко О.Г., директор, посвідчення №01/01/13 від 02.01.2013 року,

відповідача - Петришак М.Я., довіреність №5/10.04 від 20.09.2013 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (під час розгляду справи відповідача замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим) з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011242204, згідно якого встановлено порушення п.138.2 ст. 138 ПК України та нарахована сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 58107,00 грн.

Заявою від 26.02.2013 року, не змінюючи предмету позову, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011242204.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на те, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення не відповідає чинному законодавству, не основане на узгодженому між сторонами акті перевірки, та суперечить нормам Податкового кодексу України. Позиція позивача заснована на тому, що ним правомірно включено до валових витрат за перший квартал 2011 року витрати по господарській операції з ТОВ «Спільне інвестування». Понесені валові витрати підтверджуються первинними документами, які були представлені до перевірки. В акті перевірки відповідачем не наведено доказів, на підставі яких зроблено висновок щодо відсутності реального здійснення вказаної господарської операції та її нікчемності. На думку позивача, безпідставним є посилання податкового органу в акті перевірки на матеріали кримінальної справи, оскілки стосовно позивача та його посадових осіб відсутня будь-яка кримінальна справа.

Присутній у судовому засіданні 26.11.2013 року представник позивача позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Раніше відповідачем суду були надані письмові заперечення на позовну заяву, в яких він зазначив про безпідставність заявлених позивачем вимог. Позиція відповідача заснована на тому, що в ході проведеної перевірки позивача було виявлено необґрунтоване включення до складу скоригованих валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, сум придбання робіт (послуг) від ТОВ «Спільне інвестування», яке має ознаки фіктивного підприємства, що, в свою чергу, свідчить про здійснення операцій, не спрямованих на настання правових наслідків.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Повідомленням від 05.11.2012 року №1099/22-3 (а.с.16) Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі було сповіщено ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки тривалістю 5 робочих днів з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512) за лютий 2011 року, квітень 2011 року, травень 2011 року.

У зв'язку із зазначеним, ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» було запропоновано надати до податкового органу всі документи, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Спільне інвестування».

На повідомлення про проведення перевірки та надання необхідних документів, позивачем листом від 13.11.2012 року вих.№191-12 (а.с.18) було повідомлено податковому органу про те, що всі витребувані документи були раніше передані до ДПІ у м. Сімферополі на запит №22309/10/22-3 від 24.10.2012 року, на підтвердження чого надано копію супровідного листа від 01.01.2012 року (а.с.19).

Керуючись положеннями підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з 05.11.2012 року протягом п'яти робочих днів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (ЄДРПОУ 30691941) з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512) у лютому 2011 року, квітні 2011 року та травні 2011 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт», у тому числі підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та донараховано податку на прибуток в сумі 58107,00 грн.: за 1 квартал 2011 року - 12108,00 грн., 2 квартал 2011 року - 45999,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіркою встановлено, що до складу валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у 1 та 2 кварталі 2011 року ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» необґрунтовано включені суми придбання послуг (робіт) від ТОВ «Спільне інвестування» у загальній сумі 250323,00 грн.

До перевірки не були надані первинні документи, підтверджуючі взаємовідносини з ТОВ «Спільне інвестування» у травні 2011 року.

Також при проведенні перевірки були використані висновки, зазначені у довідці, складеній співробітниками УБВД ОЗШ ДПС в АР Крим, за №28/16-01 від 31.07.2012 року щодо фінансово-господарських відносин ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з ТОВ «ВСК Геос» (ЄДРПОУ 36756148) та ТОВ «Спільне інвестування» (ЄДРПОУ 34730512) за період з 01.01.2010 року по 30.05.2011 року.

Довідка сформована на підставі обставин, встановлених у рамках кримінального провадження.

Згідно вищезазначеної довідки встановлено, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт», ТОВ «ВСК Геос» та ТОВ «Спільне інвестування» мають безтоварний характер та підпадають під ознаку «нікчемності».

Відсутність повної інформації щодо фактичних обставин здійснених фінансово-господарських операцій не дає можливості зробити висновки про зв'язок таких операцій із господарською діяльністю підприємства.

Зазначене вище призвело до заниження підприємством податку на прибуток у загальній сумі 58107,00 грн.

Висновки перевірки зафіксовані в акті № 9034/22-3/30691941 від 16.11.2012 року (а.с.9-15).

Позивачем 26.11.2012 року було подано до податкового органу заперечення до акту перевірки (а.с.20).

У відповіді на заперечення №57266/10/22-3 від 30.11.2012 року (а.с.21-23) Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі зроблено висновок про те, що всі порушення діючого законодавства, вказані в акті перевірки, є вірними.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом 03.12.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0011242204, в якому визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58108,00 грн., у тому числі 58107,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Не погодившись з названим податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в судовому порядку до Окружного адміністративного суду АР Крим.

Під час розгляду справи судом перевірено прийняте відповідачем рішення на відповідність вимогам законодавства та встановлено наступне.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення вимог податкового законодавства в частині оподаткування податком на прибуток приватних підприємств за період 1-2 квартали 2011 року.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначеного Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Підпунктом 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (зараз і далі по тексту в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначалось, що платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону).

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні положення щодо оподаткування прибутку підприємств визначені розділом ІІІ Податкового кодексу України, який у відповідності до п. 1 Розділу ХІХ Прикінцеві положення Податкового кодексу України набрав чинності з 01.04.2011 року.

Згідно із 134.1 ст. 134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Пунктом 135.2 ст. 135 ПК України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст. 138 ПК України).

Пунктом 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковими ознаками валових витрат та витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є:

по-перше, призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків;

по-друге, підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.2.1 Наказу № 88).

Згідно з п. 2.4 Наказу № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» також вбачається, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірено наявність у позивача необхідних первинних документів для формування витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування».

Також судом перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2011 року між ТОВ «Спільне інвестування» (орендодавець) та ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» (орендар) укладено договір оренди обладнання № 13-11 (а.с.92).

Відповідно до умов договору орендодавець надає послугу Орендарю з надання в оренду обладнання, технічних засобів, механізмів та інших виробів для здійснення (забезпечення) робіт орендаря на гідротехнічних, будівельних об'єктах Автономної Республіки Крим в період 2011-2012 роки.

На виконання умов договору, згідно з наявними в матеріалах справи актами (а.с.102-104, 107,109), ТОВ «Спільне інвестування» надавалось позивачу в оренду обладнання (легководолазне спорядження, компресор пересувний, мотолодка з підвісним двигуном, катер, гідромонітор, водолазна станція на катері, установка для відкачування та розмивання ґрунту).

Відповідно до цих актів орендодавцем було передано в оренду позивачу обладнання:

у лютому 2011 року на суму 60393,60 грн., у тому числі ПДВ - 10065,60 грн.,

у квітні 2011 року на суму 147864,00 грн., у тому числі ПДВ - 24644,00 грн.,

у травні 2011 року на суму 76761,17 грн., у тому числі ПДВ - 15352,23 грн.

Позивачем проведено оплату послуг з оренди обладнання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с.95-101).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що обладнання було взято позивачем в оренду з метою здійснення власної господарської діяльності - водолазне обстеження, ремонт буни, реконструкція морського водозабору та виконання інших робіт за договорами із замовниками.

Судом встановлено, що надані позивачем первинні документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік ті фінансову звітність в Україні», належним чином фіксують і підтверджують проведені господарські операції.

З урахуванням зазначеного вище, названі первинні документи є належною підставою для бухгалтерського та податкового обліку, а також підставою для формування валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що питання відносно фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування» було предметом розгляду в адміністративній справі №801/246/13-а за позовом ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011232204.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011232204, як і податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011242204, що оскаржується у даній справі, було прийнято податковим органом на підставі одного акту перевірки № 9034/22-3/30691941 від 16.11.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2012 року №0011232204 було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» з податку на додану вартість на суму 45157,00 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» податку на додану вартість (як і заниження податку на прибуток) засновані на тому, що товариством необґрунтовано оподатковано господарську операцію з контрагентом ТОВ «Спільне інвестування», оскільки цей правочин має ознаки нікчемного.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.04.2013 року по справі №801/246/13-а, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року (а.с.214-229), позовні вимоги ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0011232204.

Рішення суду обґрунтовано тим, що під час розгляду справи ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» були надані суду документи, які підтверджують отримання ним послуг від контрагента ТОВ «Спільне інвестування», їх оплата та використання у господарській діяльності. Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірності висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Частиною 2 ст. 255 КАС України визначено, що обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, з урахуванням приписів статей 72 та 255 КАС України обставини, встановлені в адміністративній справі №801/246/13-а, є такими, що не потребують доказування.

З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки щодо відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Спільне інвестування», а також щодо неможливості формування позивачем витрат для визначення об'єкту оподаткування на підставі первинних документів, отриманих від цього контрагента.

Щодо висновків перевірки відносно безтоварності та фіктивності угод між ТОВ «Спеціалізований загін підводно-технічних робіт» та ТОВ «Спільне інвестування», суд зазначає наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частина першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «безтоварності» здійснених позивачем господарських операцій.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» також було зауважено про те, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини та застосовувати наслідки їх нікчемності, зокрема шляхом донарахування податкового зобов'язання та застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій.

Відтак, обставинами, встановленими під час розгляду справи, спростовано висновки перевірки щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств по взаємовідносинам з ТОВ «Спільне інвестування» на суму 58107,00 грн.

Враховуючи зазначене, необґрунтованим є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1,00 грн.

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011242204 є таким, що прийнято податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Як свідчать матеріали, за подання до адміністративного суду даного позову позивачем було сплачено судовий збір в сумі 581,07 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №4534 від 24.12.2012 року та №4186 від 21.01.2013 року (а.с.2,42).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 581,07 грн.

У судовому засіданні, яке відбулось 26.11.2013 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 02.12.2013 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0011242204.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Сімферопольський виноробний завод» судові витрати із сплати судового збору у розмірі 581,07 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.