Ухвала

від 29.01.2014 по справі 801/248/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/248/13-а

29.01.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 26.11.13 у справі № 801/248/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (вул. 60 років Жовтня, 17/65, кв. 67, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, буд. 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0011242204.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Сімферопольський виноробний завод" судові витрати із сплати судового збору у розмірі 581,07 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі з 05.11.2012 року протягом п'яти робочих днів було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (ЄДРПОУ 30691941) з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) у лютому 2011 року, квітні 2011 року та травні 2011 року.

За результатами перевірки був прийнятий акт перевірки № 9034/22-3/30691941 від 16.11.2012 року (а.с.9-15), яким зафіксовані порушення позивачем, у тому числі підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2, пункту 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України та донараховано податку на прибуток в сумі 58107,00 грн.: за 1 квартал 2011 року - 12108,00 грн., 2 квартал 2011 року - 45999,00 грн.

Відповідачем зазначено, що до складу валових витрат та витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, у 1 та 2 кварталі 2011 року ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" необґрунтовано включені суми придбання послуг (робіт) від ТОВ "Спільне інвестування" у загальній сумі 250323,00 грн. До перевірки не були надані первинні документи, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ "Спільне інвестування" у травні 2011 року.

Також, при проведенні перевірки були використані висновки, зазначені у довідці, складеній співробітниками УБВД ОЗШ ДПС в АР Крим, за №28/16-01 від 31.07.2012 року щодо фінансово-господарських відносин ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" з ТОВ "ВСК Геос" (ЄДРПОУ 36756148) та ТОВ "Спільне інвестування" (ЄДРПОУ 34730512) за період з 01.01.2010 року по 30.05.2011 року. Довідка сформована на підставі обставин, встановлених у рамках кримінального провадження.

На підставі вищезазначеного, відповідач дійшов висновку, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт", ТОВ "ВСК Геос" та ТОВ "Спільне інвестування" мають безтоварний характер та підпадають під ознаку "нікчемності".

Зазначене вище призвело до заниження підприємством податку на прибуток у загальній сумі 58107,00 грн.

Позивачем 26.11.2012 року було подано до податкового органу заперечення до акту перевірки (а.с.20).

У відповіді на заперечення №57266/10/22-3 від 30.11.2012 року (а.с.21-23) Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі зроблено висновок про те, що всі порушення діючого законодавства, вказані в акті перевірки, є вірними.

На підставі даних акту перевірки, враховуючи виявлені порушення, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011242204, в якому визначено суму податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 58108,00 грн., у тому числі 58107,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Під час апеляційного розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток та встановлено наступне.

У період до 01.04.2011 року порядок оподаткування податком на прибуток було визначено Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тексту - Закон № 334).

Згідно з п.п. 2.1.1. п.2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.3.1 ст. 3 Закону № 334, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Під валовими витратами виробництва та обігу (далі - валові витрати) слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст. 5 Закону № 334).

До складу валових витрат, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону № 334, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті .

Як встановлено п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Вищезазначене узгоджується з нормами, викладеними у Податковому кодексі України.

Так, згідно із 134.1 ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 135.2 ст. 135 ПК України).

Приписами п.138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як передбачено п. 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що обов'язковими ознаками валових витрат та витрат платника податку, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, є: призначення придбаних товарів (робіт, послуг) для використання їх у власній господарській діяльності такого платника податків; підтвердження понесених витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Зі змісту ст. 9 цього Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" слідую, що первинні документи обов'язково мають фіксувати факт здійснення господарської операції.

Як підтверджується матеріалами справи, 16.02.2011 року між ТОВ "Спільне інвестування" (орендодавець) та ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" (орендар) укладено договір оренди обладнання № 13-11 (а.с.92).

На підтвердження виконання умов договору, згідно з наявними в матеріалах справи актами (а.с.102-104, 107,109), ТОВ "Спільне інвестування" надавалось позивачу в оренду обладнання (легководолазне спорядження, компресор пересувний, мотолодка з підвісним двигуном, катер, гідромонітор, водолазна станція на катері, установка для відкачування та розмивання ґрунту).

Відповідно до цих актів, орендодавцем було передано в оренду позивачу обладнання:

у лютому 2011 року на суму 60393,60 грн., у тому числі ПДВ - 10065,60 грн.,

у квітні 2011 року на суму 147864,00 грн., у тому числі ПДВ - 24644,00 грн.,

у травні 2011 року на суму 76761,17 грн., у тому числі ПДВ - 15352,23 грн.

Позивачем проведено оплату послуг з оренди обладнання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень (а.с.95-101).

Судом встановлено, що обладнання було взято позивачем в оренду з метою здійснення власної господарської діяльності - водолазне обстеження, ремонт буни, реконструкція морського водозабору та виконання інших робіт за договорами із замовниками.

Під час розгляду справи встановлено, що питання відносно фактичного здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Спільне інвестування" було предметом розгляду в адміністративній справі №801/246/13-а за позовом ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011232204.

Суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011232204, як і податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 року №0011242204, що оскаржується у даній справі, було прийнято податковим органом на підставі одного акту перевірки № 9034/22-3/30691941 від 16.11.2012 року.

Податковим повідомленням-рішенням від 03.12.2012 року №0011232204 було збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" з податку на додану вартість на суму 45157,00 грн.

Висновки податкового органу щодо заниження ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" податку на додану вартість (як і заниження податку на прибуток) засновані на тому, що товариством необґрунтовано оподатковано господарську операцію з контрагентом ТОВ "Спільне інвестування", оскільки цей правочин має ознаки нікчемного.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.04.2013 року по справі №801/246/13-а, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року (а.с.214-229), позовні вимоги ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 03.12.2012 року №0011232204.

Рішення суду обґрунтовано тим, що під час розгляду справи ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" були надані суду документи, які підтверджують отримання ним послуг від контрагента ТОВ "Спільне інвестування", їх оплата та використання у господарській діяльності. Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правомірності висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно частини п'ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з частиною другою статті 13 Закону України від 07.07.10р. № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

З огляду на зазначене вище, під час розгляду справи спростовано висновки перевірки щодо відсутності факту здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Спільне інвестування", а також щодо неможливості формування позивачем витрат для визначення об'єкту оподаткування на підставі первинних документів, отриманих від цього контрагента.

Висновки відповідача щодо безтоварності та фіктивності угод між ТОВ "Спеціалізований загін підводно-технічних робіт" та ТОВ "Спільне інвестування" судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Посилання податкового органу на матеріали кримінальної справи (вирок Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим у справі № 1/0109/50/2012 від 08.05.2012 року відносно осіб, обвинувачених у вчиненні дій, кваліфікованих за ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 205 КК України як фіктивне підприємництво) не є належними та допустимими доказами в адміністративному судочинстві у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки обставини відносно виконання спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спільне інвестування" не досліджувалися у названому кримінальному провадженні. А відтак, встановлений у справі № 1/0109/50/2012 факт фіктивного підприємництва, за відсутності інших обставин, які б свідчили про необґрунтованість отриманої податкової вигоди, не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій. Таким чином, вирок не містить у особі встановлення обставин щодо наявності кримінального злочину під час фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Спільне інвестування".

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 9034/22-3/30691941 від 16.11.2012 року про порушення платником податків вимог податкового законодавства, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.12.2012 року №0011242204.

Судом першої інстанції під час ухвалення рішення була допущена описка в 3 абз. резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.2013, а саме, невірно зазначено позивача на користь якого стягуються судові витрати зі сплати судового збору.

Представники сторін мають право звернутися з заявою про виправлення описки до суду першої інстанції в порядку статті 169 КАС України.

Колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.11.13 у справі № 801/248/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва