Постанова

від 02.12.2013 по справі 913/1885/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.12.2013р. справа №913/1885/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Кододової О.В., М'ясищева А.М.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Осмоловський Є.Л. - керівник.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», м. Кремінна Луганської області

на рішення господарського суду Луганської області від 11.09.2013р. (повний текст від 16.09.2013р.) у справі №913/1885/13 (суддя Смола С.В.)

за позовом Луганської міської ради, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», м. Кремінна Луганської області

про розірвання договору оренди землі та зобов'язання передати земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Луганська міська рада, м. Луганськ, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», м. Кремінна Луганської області, про розірвання договору оренди землі від 05.02.2008р., державна реєстрація від 19.02.2008р. №040840200028, укладеного з відповідачем відносно земельної ділянки площею 0,2030га за адресою: вул. 7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна), а також про зобов'язання відповідача передати Управлінню Луганської МР з питань земельних ресурсів земельну ділянку площею 0,2030га за адресою: вул. 7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна) згідно з актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Рішенням від 11.09.2013р. господарський суд Луганської області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі з посиланням на те, що матеріалами справи підтверджено (акт обстеження земельної ділянки від 03.07.2013р., лист інспекції ДАБК у Луганській області №7/12-2222к вих.13 від 02.09.2013р.) факт використання відповідачем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що, в свою чергу, в силу умов договору та закону свідчить про обґрунтованість і доведеність заявлених позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та у задоволенні позову Луганської міської ради відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що при винесенні рішення господарський суд не дослідив всі матеріали та обставини справи в сукупності, оскільки розглядав справу виключно з позиції позивача. Крім того, за твердженням скаржника, необґрунтованим є посилання господарського суду на лист інспекції ДАБК від 02.09.2013р. та ч.2 ст.35 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», оскільки обов'язковість отримання дозволу на проведення підготовчих робіт з будівництва було законодавчо встановлено лише з 14.04.2009р., в той час як спірний договір укладено сторонами 05.02.2008р. (державна реєстрація 19.02.2008р.).

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Ухвалою від 04.11.2013р. Донецький апеляційний господарський суд відкладав розгляд апеляційної скарги та зобов'язував сторін здійснити сумісне обстеження спірної земельної ділянки з метою встановлення функціонального призначення, за яким вона використовується орендарем.

27.11.2013р. та 29.11.2013р. сторонами було виконано вимоги суду та надано для долучення до матеріалів справи копії акту обстеження земельної ділянки від 21.11.2013р.

Представник позивача у судове засідання не з'явився з невідомих підстав, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Луганської міської ради №25/71 від 31.10.2007р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1» було затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,2030га за адресою: м. Луганськ, вул.7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна) під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованим торгово-офісним центром.

На підставі вказаного рішення, 05.02.2008р. між Луганською міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1» (орендарем) було укладено договір оренди землі (зареєстрований, про що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Ленінського району м. Луганська вчинено запис від 19.02.2008р. за №040840200028), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2030га під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованим торгово-офісним центром за адресою: м. Луганськ, вул. 7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна).

Згідно п.7 договору, його укладено на 49 років і після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Відповідно до п.п.17-19.3 договору, земельна ділянка передається в оренду під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованим торгово-офісним центром. Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови. Умови збереження стану об'єкта оренди: дотримуватись державних стандартів, норм, правил та проектних рішень, екологічної безпеки землекористування, місцевих правил забудови населених пунктів, режиму використання, санітарної охорони, та територій, які особливо охороняються, самовільна забудова земельної ділянки забороняється.

Пунктом 36 договору сторони передбачили, що його дія припиняється за взаємною згодою сторін або за рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Орендодавець має право за його рішенням односторонньо відмовитись в повному обсязі від договору оренди землі у наступних випадках: - якщо орендар не приступив до використання земельної ділянки згідно мети її використання, передбаченої у договорі оренди землі, протягом двох років з моменту прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду; - якщо орендар використовує земельну ділянку у невідповідності з її метою використання або (та) у невідповідності з її цільовим призначенням, визначеним договором оренди землі, протягом шести місяців підряд; - у разі здійснення самовільного будівництва. З моменту прийняття вищевказаного рішення Луганської міської ради договір оренди є розірваним. В інших випадках одностороння відмова від договору оренди землі не допускається (п.37 договору).

Після припинення або розірвання договору орендар повертає орендодавцю (або уповноваженому їм органу) земельну ділянку в тижневий термін після прийняття відповідного рішення згідно з актом приймання-передачі у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п.23 договору).

06.12.2012р. між сторонами було підписано договір про зміну умов вищевказаного договору оренди землі в частині визначення нового розміру річної орендної плати.

Разом з цим, 03.07.2013р. працівниками Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів було проведено обстеження земельної ділянки площею 0,2030га за адресою: м. Луганськ, вул.7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна), за результатами якої складено акт. Вказаним актом зафіксовано, що вищевказана земельна ділянка, передана в оренду ТОВ «Калькалит-Україна 1» під будівництво та розміщення багатоповерхового житлового будинку з вбудованим торгово-офісним центром згідно договору оренди землі від 05.02.2008р., огороджена металевим парканом, на земельній ділянці розташовані навіси та споруди. Фактично земельна ділянка використовується під функціонування автостоянки, про що свідчить напис на споруді при в'їзді на неї. До зазначеного акту додано фотознімки спірної ділянки. Проте в акті відсутні відомості щодо обізнаності представника орендаря про проведення відповідного обстеження, його присутності або відсутності при огляді земельної ділянки, докази направлення такого акта орендарю тощо.

Зазначена обставина, а саме - невиконання орендарем умов договору оренди землі від 05.02.2008р. в частині використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням, стала підставою для звернення позивача до господарського суду Луганської області з відповідним позовом.

Разом з цим з матеріалів справи вбачається, що на вимогу господарського суду Луганською міською радою направлявся відповідачу лист-запрошення для участі в обстеженні спірної земельної ділянки 26.07.2013р., який, за даними позивача, повернувся адресанту у зв'язку з відсутністю орендаря за вказаною адресою. Водночас, 26.07.2013р. представниками позивача було вдруге проведено огляд спірної земельної ділянки та складено акт зі змістом, аналогічним акту обстеження земельної ділянки від 03.07.2013р.

В подальшому, на виконання повторної вимоги суду, 07.08.2013р. працівниками Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів вже в присутності директора ТОВ «Калькалит-Україна 1» було втретє обстежено земельну ділянку площею 0,2030га за адресою: м. Луганськ, вул.7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна). Актом обстеження від 07.08.2013р. зафіксовано, що вищезазначена земельна ділянка на час перевірки огороджена тимчасовим металевим парканом, на ній розташовані навіси та споруди, земельна ділянка має покриття (будівельник шлак). На час перевірки на земельній ділянці знаходились 4 транспорті засоби, будівельні роботи не ведуться. За поясненнями землекористувача, зафіксованими в акті, земельна ділянка підготовлена для проведення будівельних робіт, на її території знаходиться службовий транспорт. Території не використовується під автомобільну стоянку. Умови призначення земельної ділянки не змінено.

Крім того, на вимогу Донецького апеляційного господарського суду представниками Департаменту Луганської міської ради з питань земельних ресурсів у присутності директора ТОВ «Калькалит-Україна 1» було проведено обстеження вказаної земельної ділянки, за результатами якого складено акт від 21.11.2013р. Вказаним актом зафіксовано, що на час перевірки земельна ділянка огороджена металевим парканом, на земельній ділянці розташовані тимчасові некапітальні споруди, металеві навіси, 7 легкових автомобільних засобів та будівельний шлак. На час перевірки будівельні роботи не ведуться.

Як вже зазначалось вище, господарський суд Луганської області заявлені позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія не може погодитись з таким висновком з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 31 вказаного Закону, договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Згідно ст. 32 зазначеного Закону, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст. 34 Закону України «Про оренду землі»).

В обґрунтування вимог про розірвання спірного договору оренди та повернення земельної ділянки позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору оренди, а саме - використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням (не проведення робіт по будівництву та розміщенню багатоповерхового житлового будинку з вбудованим торгово-офісним центром, а використання спірної земельної ділянки під автостоянку), що є фактично порушенням законодавства в частині використання землі за цільовим призначенням.

Однак, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що умовами спірного договору оренди землі від 05.02.2008р. (п. 37) передбачений такий порядок односторонньої відмови орендодавця від спірного договору (за його рішенням ): - якщо орендар не приступив до використання земельної ділянки згідно мети її використання, передбаченої у договорі оренди землі, протягом двох років з моменту прийняття рішення про передачу земельної ділянки в оренду; - якщо орендар використовує земельну ділянку у невідповідності з її метою використання або (та) у невідповідності з її цільовим призначенням, визначеним договором оренди землі, протягом шести місяців підряд; - у разі здійснення самовільного будівництва. З моменту прийняття вищевказаного рішення Луганської міської ради договір оренди є розірваним. В інших випадках одностороння відмова від договору оренди землі не допускається.

В матеріалах справи відсутні докази прийняття Луганською міською радою рішень Луганської міської ради відносно розірвання договору оренди землі від 05.02.2008р., укладеного з ТОВ «Калькалит-Україна 1», у зв'язку з використанням орендарем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Крім того, з огляду на матеріали справи, факт використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням зафіксовано актами обстеження земельної ділянки від 03.07.2013р. та від 26.07.2013р., складеними спеціалістами Управління Луганської міської ради з питань земельних ресурсів.

Разом з цим, згідно Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013р. №132, Державний нагляд (контроль) з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства здійснюється Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами (далі - інспекційні органи). Пунктом 1.4 вказаного Порядку встановлено, що планові та позапланові заходи здійснюються шляхом проведення перевірок, обстежень земельних ділянок.

Відповідно до пункту 5.3 Порядку, за результатами здійснення планових та позапланових заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, які використовуються ними у процесі ведення господарської діяльності, державні інспектори складають акт перевірки згідно з уніфікованою формою акта перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства (додаток до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 липня 2012 року № 424 «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за N 1289/21601) (далі - акт перевірки).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством встановлено орган, спеціально уповноважений для здійснення відповідних перевірок та фіксації порушень вимог земельного законодавства користувачами земельних ділянок на відповідних територіях, зокрема, для фіксації фактів використання земельних ділянок не за цільовим призначенням. Вказаним Порядком також встановлений порядок складання Актів проведених перевірок та їх форма. Тобто, зазначеними нормами закону встановлено, яким чином повинно бути доведено факт використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

До того ж, підстави та порядок примусового припинення права користування земельною ділянкою встановлено ст.ст. 143-144 Земельного кодексу України. Згідно вказаних норм, у разі виявлення порушення земельного законодавства, державний інспектор по використанню та охороні земель складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк. У разі не усунення порушення земельного законодавства у вказаний термін державний інспектор по використанню та охороні земель звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази складання по відношенню до відповідача вказаного пакету документів та здійснення відповідних заходів щодо примусового усунення виявлених порушень земельного законодавства.

Матеріали справи також не містять належних і допустимих доказів використання орендарем спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки акти обстеження від 03.07.2013р. та від 26.07.2013р. не можна вважати належними доказами викладеного через те, що вони по-перше, не відповідають викладеним вимогам чинного законодавства, складені за відсутності представника орендаря, а по-друге, існують в матеріалах справи поряд з актами обстеження від 07.08.2013р. та від 21.11.2013р., якими встановлено лише відсутність ведення будівельних робіт на орендованій відповідачем земельній ділянці, проте ці акти не містять будь-яких відомостей про її використання не за цільовим призначенням.

Судова колегія апеляційної інстанції також вважає за необхідне зазначити, що згідно п.7 договору оренди землі від 05.02.2008р., його укладено строком на 49 років, проте у договорі відсутні відомості щодо строків завершення будівництва багатоповерхового житлового будинку із вбудованим торгово-офісним центром. Пунктом 32.5 договору сторони встановили обов'язок орендаря приступити до використання земельної ділянки протягом 2х років з моменту прийняття рішення Луганської МР від 31.10.2007р. №25/71. Разом з цим, ні умовами договору, ні умовами чинного законодавства не передбачена відповідальність орендаря у вигляді дострокового розірвання договору оренди за невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням. Викладене спростовує посилання господарського суду Луганської області на лист інспекції ДАБК у Луганській області №7/12-2222к вих.13 від 02.09.2013р.

Отже, за висновком апеляційного господарського суду, підставою для розірвання договору оренди є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням. Оскільки акти обстеження земельної ділянки від 03.07.2013р. та від 26.07.2013р. не можуть вважатись належними і допустимими доказами у справі, судова колегія дійшла висновку, що факту використання відповідачем землі не за цільовим призначенням матеріалами справи не підтверджено.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що ні у рішенні Луганської міської ради №25/71 від 31.10.2007р., яким спірну земельну ділянку було передано відповідачу в оренду строком на 49 років, ні у спірному договорі та додатковій угоді до нього, не зазначено граничного терміну забудови земельної ділянки.

З огляду на викладене, оскільки в матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем граничних термінів забудови земельної ділянки, відсутні правові підстави для встановлення факту невиконання вимог орендаря щодо використання спірної земельної ділянки за цільовим призначенням.

Інших обґрунтувань порушення відповідачем умов договору позивачем не надано, за умови, що в матеріалах справи також міститься лист Ленінської ОДПІ у м. Луганську Головного управління Мін доходів у Луганській області №2429 від 01.08.2013р., відповідно якого станом на 01.08.2013р. у ТОВ «Калькалит-Україна 1» податковий борг із земельного податку та орендної плати відсутній.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі від 05.02.2008р., державна реєстрація від 19.02.2008р. №040840200028, укладеного з відповідачем відносно земельної ділянки площею 0,2030га за адресою: вул. 7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна), є необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, є безпідставною і вимога позивача про повернення відповідачем спірної земельної ділянки згідно з актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Луганської області від 11.09.2013р. у справі №913/1885/13 не ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, не відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. За таких обставин, обґрунтованими є вимоги апеляційної скарги.

Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на позивача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», м. Кремінна Луганської області, на рішення господарського суду Луганської області від 11.09.2013р. (повний текст від 16.09.2013р.) у справі №913/1885/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Луганської області від 11.09.2013р. (повний текст від 16.09.2013р.) у справі №913/1885/13 - скасувати.

У задоволенні позову Луганської міської ради, м. Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», м. Кремінна Луганської області, про розірвання договору оренди землі від 05.02.2008р., державна реєстрація від 19.02.2008р. №040840200028, укладеного з відповідачем відносно земельної ділянки площею 0,2030га за адресою: вул. 7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна), а також про зобов'язання відповідача передати Управлінню Луганської МР з питань земельних ресурсів земельну ділянку площею 0,2030га за адресою: вул. 7-я Лінія (біля перехрестя з вул. Леніна) згідно з актом приймання-передачі у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду - відмовити.

Стягнути з Луганської міської ради, м. Луганськ, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Калькалит-Україна 1», м. Кремінна Луганської області, 573,50грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Луганської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: О.В. Кододова

А.М. М'ясищев

Надруковано примірників - 6

1-у справу

1-позивачу

2-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС