Рішення

від 28.11.2013 по справі 901/1608/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2013 Справа № 901/1608/13 За позовом Верховної Ради Автономної Республіки Крим

до відповідача Приватного підприємства "Шарм Плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд майна Автономної Республіки Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Виробничий кооператив «Скіф-88»

про витребування безпідставно набутого майна

Головуючий суддя Іщенко І.А.

Судді Потопальський С.С.

Лагутіна Н.М.

За участю представників:

від позивача - Спіліоті І.І., довіреність № 28-43/312 від 30.05.11, представник;

від відповідача - Іванов Д.Б., довіреність № б/н від 01.01.13, представник;

від третьої особи (Фонд майна Автономної Республіки Крим) - не з'явився;

від третьої особи (Виробничий кооператив «Скіф-88») - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Приватного підприємства "Шарм Плюс" та просить суд зобов'язати Приватне підприємство "Шарм Плюс" повернути до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нежитлову будівлю - прохідну літер «В», розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, м. Сімферополь, АР Крим, 95015, ідентифікаційний код 00036860), а також було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Виробничий кооператив «Скіф-88» (вул. Промислова, 1, смт. Гвардійське, Сімферопольський район, АР Крим, 97513, ідентифікаційний код 13776966).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 провадження по справі №901/1608/13 було зупинено та призначено судову експертизу, проведення якої доручено експерту Товариства з обмеженою відповідальністю «Судова експертна палата» Костур Світлані Вікторівні (вул. Леніна, 12, оф. 6, м. Сімферополь, АР Крим, 95000).

12.11.2013 до канцелярії суду надійшов лист експертної установи про повернення матеріалів справи №901/1608/13, у зв'язку з проведенням судової експертизи.

Приймаючи до уваги предмет спору та складність справи, суд вирішив ввести до складу суду у даній справі додатково двох суддів, призначивши колегіальний розгляд справи, з визначенням складу колегії відповідно до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим від 20.11.2013 суд вирішив розглядати справу колегіально у складі трьох суддів.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011, у разі зміни складу суду розгляд справи починається заново, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Відповідно до частини 3 статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвалою Господарського суду автономної Республіки Крим від 21.11.2013 розгляд справи призначено на 28.11.2013 на 14 годин 00 хвилин.

Треті сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач проти позову заперечував, надав суду письмові пояснення з урахуванням висновку експертизи, відповідно яких зазначив, що у разі задоволення позовних вимог, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 200/534-2013 від 08.11.2013, яка була доручена Товариству з обмеженою відповідальністю «Судова Експертна Палата», прохідна літ. «В» буде відокремлена (повернута) а іі функціональне призначення буде змінено, в наслідок цього спірне майно буде пошкоджено та знецінено, що цілком суперечить законодавству України.

01.06.1989 між державно-кооперативним виробничим об'єднанням «Побутсервіс» та виробничо-кооперативним об'єднанням "Скіф-88", правонаступником якого стала виробнича корпорація "Скіф-88", було укладено договір на передання в оренду будівельної ділянки, розташованої у м. Сімферополі по вул. Ж. Дерюгіної, 15, відповідно до умов якого вказана ділянка надається в оренду разом з усім обладнанням, будівлями та іншими засобами, які перебувають на її території строком до 2010 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30.06.1989, передане за договором оренди майно було прийнято виробничо-кооперативним об'єднанням "Скіф-88".

07.12.1993 між Фондом державного майна Криму (правонаступник будівельної ділянки №2 ДКВО «Побутсерніс») та корпорацією «Скіф-88» (правонаступник ВКО «Скіф-88») було укладено додаткову угоду до договору оренди від 01.06.1989, відповідно до якої, Фонд державного майна Криму виступив правонаступником будівельної ділянки №2 ДКВО «Побутсервіс» та взяв на себе зобов'язання, передбачені договором оренди від 01.06.1989.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.10.2000 № 1465-2/2000 "Про перелік майна, що належить Автономної Республіці Крим і підлягає приватизації" цілісний майновий комплекс ДВПО "Побутсервіс" із часткою майна, переданого в оренду Виробничій корпорації "Скіф-88", було включено до Переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим і підлягає приватизації шляхом викупу.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.09.2002 № 231-3/02 "Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим" до вищеназваного Переліку було внесено зміну в частині уточнення назви об'єкта приватизації - будівлі та споруди колишнього ДВПО "Побутсервіс", передані в користування за договором оренди виробничій корпорації "Скіф-88".

Згідно з договором купівлі-продажу від 25.11.2008 № 650, укладеним між Фондом майна Автономної Республіки Крим та Виробничим кооперативом "Скіф-88", на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 у справі №2-13/9558-2007, у власність Виробничого кооперативу "Скіф-88" передано майно, що належить Автономній Республіці Крим, - будівлі та споруди колишнього ДВПО "Побутсервіс", які перебували в користуванні Виробничого кооперативу "Скіф-88" за договором оренди, розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, у складі: перший, другий та третій поверхи будівлі адміністративного корпусу (літер А площею 428.4 кв. м), столярний цех (літер Б площею 1418, 9 кв. м з прибудовами літер Б-1 та Б-2), пилорама (літер М площею 255, 4 кв. м та навіс до неї літер П), розчинний вузол (літер И площею 32, 9 кв. м), благоустрій (газони, бетонне покриття, бордюри - 5146 кв. м).

07.04.2009 між Виробничим кооперативом "Скіф-88" та Приватним підприємством "Шарм Плюс" укладений договір № 1263 96/100 купівлі-продажу часток нежитлових будівель загальною площею 2102,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, і складаються з адміністративного корпусу (літер А площею 428.4 кв. м), столярного цеху (літер Б площею 1418,9 кв. м з прибудовами літер Б-1 та Б-2), пилорами (літер М площею 255,4 кв. м з естакадою "над П" та навісом літер "М"). Також за цим договором Виробничий кооператив "Скіф-88" продав, а відповідач купив прохідну літер "В" балансовою вартістю 3482,00 грн.

Позивач зазначає, що у порушення чинного законодавства України Виробничий кооператив "Скіф-88" безпідставно продав майно, що належить Автономній Республіці Крім, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, а саме прохідну літер "В", а відповідач - Приватне підприємство "Шарм Плюс" - володіє, користується та розпоряджається цим майном без достатньої правової підстави. Жодних рішень стосовно відчуження спірного майна із складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь відповідача або Виробничого кооперативу "Скіф-88" ані Верховною Радою Автономної Республіки Крим, ані Фондом майна Автономної Республіки Крим, ані Севастопольським апеляційним господарським судом не приймалося.

Вважаючи, що спірне майно не з волі власника було відчужене неповноважною особою - Виробничим кооперативом "Скіф-88" без достатньої правової підстави із складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь Приватного підприємства "Шарм Плюс", позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Приписами частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога Верховної Ради Автономної Республіки Крим про зобов'язання Приватного підприємства "Шарм Плюс" повернути до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нежитлову будівлю - прохідну літер «В», розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15.

Як на підставу позову позивач посилався на те, що спірна будівля літер «В» ніколи не входила до складу орендованого (за договором оренди від 01.06.1989) та приватизованого (за договором купівлі-продажу від 25.11.2008) Приватним підприємством "Скіф-88" майна, з огляду на що, останній не мав правових підстав передавати його за договором купівлі продажу від 07.04.2009 Приватному підприємству "Шарм Плюс".

Відповідно до статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поняття права власності визначено статтею 316 Цивільного кодексу України, згідно з частиною 1 якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно статті 398 Цивільного кодексу України право володіння чужим майном виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Статтею 328 цього кодексу визначено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном (безтитульний статус його володіння). Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення такого позову є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності спірного нерухомого майна на праві власності позивачу.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2012 по справі № 5002-7/3809-2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 у справі № 5002-7/3809-2011 та постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 у справі № 5002-7/3809-2011 встановлено, що що на момент передачі в оренду виробничому кооперативу "Скіф-88" за договором від 01.06.1989 цілісного майнового комплексу будівельного майданчика №2, прохідна літ. "В" була прибудовою, яка безпосередньо прилягала до зовнішніх стін адміністративного корпусу літ. "А" і знаходилася на земельній ділянці по вул. Ж. Дерюгіної, 15 (згідно даних інвентаризаційної справи №6613 прохідна літ. "В" існує з 19.05.1988). Конструктивні елементи прохідний літ. «В» виконані з конструкцій, які не підлягають розбиранню, прохідна літ. «В» має єдине функціональне призначення з адміністративним корпусом літ. «А» і не може бути відділена від адміністративного корпусу без її знецінення та пошкодження. Переміщення (відділення) прохідний літ. «В» без її знецінення та зміни її призначення неможливо. Прохідної літ. «В» не є відокремленим окремо вартим будинком і не служить входом на територію інших об'єктів нерухомості, що належать іншим особам, отже, не могла бути використана іншими особами, крім виробничого кооперативу «СКІФ -88», або відчужена іншим особам.

Таким чином, прибудова до літери «А» - прохідна літер «В» з 19.05.1988 знаходилась на земельній ділянці за загальною адресою м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15, а тому безспірно є складовою цілісного майнового комплексу будівельного майданчика №2, переданого в оренду, а в подальшому у власність від Фонду майна Автономної Республіки Крим до виробничого кооперативу "Скіф-88".

З метою перевірки фактів на які посилаються сторони в обґрунтування своїх доводів та заперечень по справі було призначено судову експертизу.

У висновку судової експертизи № 200/534-2013 від 08.11.2012 по справі №901/1608/13 зазначено:

- Згідно із поверховим планом будинку літ. «А» по вул. Ж. Дерюгіній, 15, у м. імферополі та огляду об'єкта на місці з'ясоване, що прохідна літ. «В» має єдине шкціональне призначення з адміністративним корпусом літ. «А».

- Прохідна літ. «В» не може бути відділена від адміністративного корпусу літер «А» а її знецінення. Переміщення (відділення) прохідної літ. «В» без її знецінення та зміни її ^значення неможливо

- У зв'язку з тим, що адміністративний корпус літ. «А» та прохідна літ. «В» іворюють єдину будову, прохідну літ. «В» прибудовано до адміністративного корпусу літ. А», .то прохідна літ. «В» станом на 25.12.2008 мати ознаки відособленої окремо стоячої іудівлі не могла.

- Адміністративний корпус літ. «А» або столярний цех літер «Б» не можуть іункціонувати без прохідної літ. «В».

- Прохідна літ. «В» не може бути відділена від адміністративного корпусу літер «А» ез його пошкодження.

- Прохідна літ. «В» не має конструкцій фундаментів та стін які є спільні з іундаментами та стінами столярного цеху літ. «Б». Зазначені будівлі не мають єдиних юнолітних конструкцій. Прохідна літ. «В» може бути відділена від столярного цеху літ. «Б» ез його пошкодження. Переміщення (відділення) прохідної літ. «В», в цьому випадку, без її іецінення та зміни її призначення неможливо.

- У зв'язку з тим, що адміністративний корпус літ. «А» та прохідна літ. «В» утворюють єдину будову, прохідна літ. «В» призначена для обслуговування літ. «А», то гашуатувати прохідну літ. «В» без літ. «А» у тому вигляді у якому вона є, не можливе.

Частиною 1 статті 186 Цивільного кодексу України передбачено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Згідно статті 187 Цивільного кодексу України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Будь-яку речь, з огляду на вищезазначену норму, можна розглядати або як самостійний об'єкт, або як частину іншої речі, уявляючи собою її складову. Окремі предмети, які входять до складу такої речі, не можуть бути відділені від неї без її пошкодження або знецінення.

Юридичне значення відокремлення складових частин речі полягає у тому, що вони існують у якості предмету цивільного обороту як єдине ціле.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що складовою частиною речі (літера «А») є все те. що не може бути відокремлене від неї без пошкодження або істотного знецінення (літера «В»),

Статтею 188 Цивільного кодексу України встановлено, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ). Правочин. вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Вказана норма виділяє складні речі, які складаються з різних частин, але є. одним цілим та використовуються за єдиним функціональним призначенням. Юридичне значення виділення складної речі у вигляді самостійного виду складається у тому, що сукупність речей, які входять до її складу, визнаються одній річчю. У відповідності до укладеного правочину, об'єктом якого є складна речь, мають бути передані усі речі, які входять до її складу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що на момент укладення Виробничим кооперативом «Скіф-88» з Фондом майна Автономної республіки Крим договору купівлі-продажу від 25.11.2008 спірне приміщення літера «В» хоч і не було технічно вказано в договорі, проте по своїй площі входило до складу об'єктів, які відчужувалися. Якщо до площі 2102,7 кв.м. не житлових приміщень, які були відчужені Приватному підприємству «Шарм Плюс», в тому числі приміщення літтера «В», додати площу приміщення літери «И» 32,9 кв. м., яка залишалася у власності Виробничого кооперативу «Скіф-88», то загальна їх площа складає 2135.6 кв. м., тобто саме така площа приміщень, яка і була придбана Виробничим кооперативом «Скіф-88» у Фонду майна Автономної Республіки Крим за договором від 25.11.2008 (п. 1.1. договору).

Таким чином, при переході права власності від Фонду майна Автономної республіки Крим до Виробничого кооперативу «Скіф-88» на адміністративний корпус літери «А», прохідна літера «В» не підлягала відділенню та перейшла у власність Приватного підприємства «Шарм Плюс» у складі адміністративного корпусу «А».

Повернення нежитлової будівлі - прохідну літер «В», розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15, позивач обгрунтовує статтями 1212, 1213 Цивільного Кодексу України, відповідно до яких, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов ' язана повернути це майно.

Суд звертає увагу, на наступне.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 Цивільного Кодексу України).

До відсутності правової підстави відносять також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала. Наприклад, коли правочин, на підставі якого передавалася річ, згодом був визнаний недійсним або коли закінчився строк дії договору, на підставі якого особа користувалася майном, тощо.

Однак, позивачем доказів набуття майна без достатньої правової підстави Приватним підприємством "Шарм Плюс" не надано.

Отже, на день розгляду справи позивачем належним чином не доведено суду наявності у нього права власності на спірне майно та знаходження даного майна у незаконному володінні відповідача - Приватного підприємства «Шарм Плюс», у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Верховної Ради Автономної Республіки Крим про повернення Приватним підприємством «Шарм Плюс», до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим, нежитлову будівлю - прохідну літер «В», розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом сторонами не надано.

Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, судовий збір покладається - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 02.12.2013.

Розгляд справи здійснювався в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 32, 33, 34, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Головуючий суддя І.А. Іщенко

Судді С.С. Потопальський

Н.М. Лагутіна