Постанова

від 24.03.2014 по справі 901/1608/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 901/1608/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Алєєвої І.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача: не з'явився;

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи -1: не з'явився;

Третьої особи -2: не з'явився;

розглянувши касаційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року

у справі № 901/1608/13 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Верховної Ради Автономної Республіки Крим

до приватного підприємства "Шарм плюс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонду майна Автономної Республіки Крим

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виробничого кооперативу "Скіф-88"

про витребування безпідставно набутого майна

В С Т А Н О В И В:

У травні 2013 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до приватного підприємства "Шарм плюс", просила зобов'язати приватне підприємство "Шарм Плюс" повернути до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим в особі Верховної Ради Автономної Республіки Крим нежитлову будівлю - прохідну літер "В", розташовану за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж.Дерюгіної, 15 (т. 1, а.с. 3-5).

Позовні вимоги обґрунтован тим, що спірне майно було відчужене відповідачу зі складу майна, що належить Автономній Республіці Крим виробничим кооперативом "Скіф-88" без достатньої правової підстави.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.06.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Фонд майна Автономної Республіки Крим, на стороні відповідача виробничий кооператив "Скіф-88" (т. 1, а.с. 36-37).

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.08.2013 року провадження у справі зупинялось та призначалась судова експертиза (т. 1, а.с. 203-207).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 28.11.2013 року (головуючий Іщенко І.А., судді Потопальський С.С., Лагутіна Н.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року (головуючий Сікорська Н.І., судді Євдокімов І.В., Заплава Л.М.) (т. 2, а.с. 81-90) у позові відмовлено (т. 2, а.с. 38-44).

Оскаржені судові акти мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, Верховна Рада Автономної Республіки Крим звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просила оскаржені судові акти скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (т. 2, а.с. 103-107).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.03.2014 року касаційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.03.2014 року (т. 2, а.с. 101-102).

У судове засідання 24.03.2014 року представники сторін не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.1989 року між державно-кооперативним виробничим об'єднанням "Побутсервіс" та виробничо-кооперативним об'єднанням "СКІФ -88", правонаступником якого є виробничий кооператив "Скіф -88" було укладено договір оренди будівельної ділянки, яка розташована у м. Сімферополі по вул. Ж. Дерюгіної, 15, відповідно до умов якого в оренду була передана ділянка з усім обладнанням, будівлями та іншими засобами, які перебувають на її території строком до 2010 року.

Передане за договором оренди майно було прийнято виробничо-кооперативним об'єднанням "СКІФ -88" за актом приймання-передачі від 30.06.1989 року.

Відповідно до постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.10.2000 року № 1465-2/2000 "Про перелік майна, що належить Автономній Республіці Крим і підлягає приватизації" цілісний майновий комплекс державно-кооперативного виробничого об'єднання "Побутсервіс" з часткою майна, переданого в оренду виробничому кооперативу "Скіф -88" було включено до переліку майна, що належить Автономній Республіці Крим і підлягає приватизації шляхом викупу.

Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 18.09.2002 року № 231-3/02 "Про питання управління майном, що належить Автономній Республіці Крим" до вищеназваного Переліку було внесено зміни в частині уточнення назви об'єкта приватизації - будівлі та споруди колишнього державно-кооперативного виробничого об'єднання "Побутсервіс", переданих у користування за договором оренди виробничому кооперативу "Скіф -88".

Судами також встановлено, що постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року та додатковою постановою від 02.04.2008 року у справі № 2-13/9558-2007, залишеними без змін постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року за позовом орендного підприємства "Виробничо-технічний комбінат "Кримсервіс" до Фонду майна Автономної Республіки Крим за участю третіх осіб Верховної Ради Автономної Республіки Крим, виробничого кооперативу "Скіф-88" про спонукання до укладення договору; за позовом виробничого кооперативу "Скіф-88" зобов'язано Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти з виробничим кооперативом "Скіф-88", що є правонаступником виробничо-кооперативного об'єднання "СКІФ -88" договір купівлі-продажу будівель і споруд, що належали державно-кооперативному виробничому об'єднанню "Побутсервіс" та були передані у користування за договором оренди виробничому кооперативу "Скіф-88" від 01.06.1989 року і додатковій угоді до нього від 07.12.1993 року за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15 у складі нежитлових приміщень, а саме: адміністративно-управлінського корпусу із 3-х поверхів літ. „А" площею 586,8 кв.м., столярного цеху літ. „Б" з одного поверху з прибудовами літ. „Б-1", „Б-2" загальною площею 1 545,7 кв.м., будівлі пилорами з одного поверху літ. „М" і навісу до нього літ. „П" загальною площею 998,4 кв.м., будівлі розчинного вузлу з 2-х поверхів літ. „І" площею 48,4 кв.м., благоустрію (газони, бетонні плити, бордюри) площею 5146,00 кв.м., прилеглі до будівель та споруд, що відчужуються, у відповідній редакції (т. 1, а.с. 153-179)

На виконання вищевказаної постанови 25.11.2008 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та виробничим кооперативом "Скіф-88" було укладено договір купівлі-продажу майна, відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця майно, розташоване за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної,15, яке є власністю Верховної Ради Автономної Республіки Крим на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 19.03.2007 року, право власності за яким зареєстровано Сімферопольським міжміським бюро реєстрації і технічної інвентаризації 19.03.2007 року, про що свідчить витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 13931862 від 19.03.2007 року, реєстраційний № 18205921, номер запису 569 в книзі 314 (т. 1. а.с. 144-149).

Пунктом 1.1 договору визначено, що згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 20547953 від 13.10.2008 року, виданого Фонду майна Автономної Республіки Крим 14.10.2008 року за договором купівлі - продажу від 25.11.2008 року відбулося відчуження нежитлових приміщень загальною площею 2 135,6 кв.м.(3 179,3 кв.м - площа за зовнішніми обмірами відповідно до постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.03.2008 року у справі № 2-13/9558-2007) у складі: перший, другий, третій поверхи будівлі адміністративного корпусу літ. "А" площею 428,4 кв.м. (зовнішня площа - 586,8 кв.м), столярний цех літ. "Б" загальною площею 1 418,9 кв.м. (відповідно до постанови суду - будівля деревообробного цеху літ. "Б" з прибудовами літ. "Б-1" та "Б-2" загальною площею 1 545,7 кв.м.), пилорама літ. "М" площею 255,4 кв.м. ( відповідно до постанови суду пилорама літ. "М" та навіс до нього літ. "П" площею 998,4 кв.м. по зовнішнім обмірам), растворний вузол літ. "И" площею 32,9 кв.м. ( відповідно до постанови суду - 48,4 кв.м по зовнішнім обмірам), споруди - (благоустрій: газони, бетонне покриття, бордюри -5 146 кв.м.). При цьому, прибудови літ.Б-1, літ. "Б-2" відповідно до постанови суду є складовою частиною столярного цеху, а навіс літ. "П" входить до складу пилорами літ. "М".

Відповідно до акту приймання-передачі від 24.12.2008 року продавець передав, а покупець прийняв майно за вказаним договором (т. 1, а.с. 151-152).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.04.2009 року між виробничим кооперативом "Скіф-88" та приватним підприємством "Шарм плюс" було укладено договір купівлі-продажу 96/100 часток нежитлових будівель загальною площею 2102,7 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15 і складаються з адміністративного корпусу (літер А площею 428.4 кв. м), столярного цеху (літер Б площею 1418,9 кв. м з прибудовами літер Б-1 та Б-2), пилорами (літер М площею 255,4 кв. м з естакадою літ. "над П" та навісом літер "М"), споруд. Також за цим договором ВК "Скіф-88" продав, а відповідач купив інше майно у складі: обладнання котельної "Віток-М", сушильну камеру для лісу, поліпшення будівель,(прохідна літер "В", систему витяжної вентиляції.) (т. 1, а.с. 20).

Право власності приватного підприємства "Шарм плюс" на нежитлові будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Ж. Дерюгіної, 15 виникло з моменту його державної реєстрації згідно свідоцтва про право власності від 28.01.2013 року (т. 1, а.с. 85).

Відповідно до ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2012 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.10.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.12.2012 року у справі 3 5002-7/3809-2012 у задоволенні позову Фонду майна Автономної Республіки Крим до виробничого кооперативу "Скіф-88", приватного підприємства "Шарм плюс" про визнання недійсним договору купівлі - продажу та спонукання до виконання певних дій було відмовлено, оскільки спірна будівля прохідної має єдине функціональне призначення з адміністративним корпусом літ. "А" і є складовою цілісного майнового комплексу переданого виробничому кооперативу "Скіф-88" у власність (т. 1, а.с. 64-83).

Також судами встановлено, що згідно листа Кримського республіканського підприємства "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" від 13.05.2011 року № 5142/10 станом на 13.05.2011 року за Автономною Республікою Крим в особі Верховної ради Автономної Республіки Крим та колишнім державно-кооперативним виробничим об'єднанням "Побутсервіс" право власності на об'єкт нерухомого майна по вул. Ж.Дерюгіної,15 в м. Сімферополі не зареєстровано.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частиною 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, місцевий господарський суд, з яким обгрунтовано погодилась і апеляційна інстанція, встановивши відсутність доказів наявності у позивача права власності на спірне нерухоме майно та знаходження даного майна у незаконному володінні відповідача, дійшов висновку про відмову у позові.

Щодо доводів заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 186-188 Цивільного кодексу України слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ст. 186 Цивільного кодексу України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 187 Цивільного кодексу України передбачено, що складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Відповідно до ст. 188 Цивільного кодексу України якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 200/534-2012 від 08.11.2013 року адміністративний корпус літ. "А" та прохідна літ. "В" створюють єдину будову, функціонування літ. В" без літ. "А" неможливе; прохідна літ. "В" має єдине функціональне призначення з адміністративним корпусом літ. "А" та не може бути відділена без її знецінення та зміна її призначення неможлива; адміністративний корпус літ. "А" та прохідна літ. "В" створюють єдину будову у зв'язку з тим, що прохідну літ. "В" прибудовано до адміністративного корпусу літ. "А", прохідна літ. "В" станом на 25.12.2008 року не могла мати ознаки відособленої окремо стоячої будівлі; адміністративний корпус літ. "А" або столярний цех літ. "Б" не можуть функціонувати без прохідної літ. "В"; прохідна літ. "В" не може бути відділена від адміністративного корпусу літер "А" без її пошкодження; прохідна літ. "В" не має конструкцій фундаментів та стін, які є спільні з фундаментами та стінами столярного цеху літ. "Б". Зазначені будівлі не мають єдиних монолітних конструкцій. Прохідна літ. "В" може бути відділена від столярного цеху літ. "Б" без його пошкодження. Переміщення (відділення) прохідної літ. "В" у цьому випадку без її знецінення та зміни її призначення неможливо; у зв'язку з тим, що адміністративний корпус літ. "А" та прохідна літ. "В" утворюють єдину будову, прохідна літ. "В" призначена для обслуговування літ. "А", експлуатувати прохідну літ. "В" без літ. "А" у тому вигляді, в якому вона є, неможливо.

Враховуючи висновок експерта, суди попередніх інстанцій встановили, що на момент укладення виробничим кооперативом "Скіф-88" з Фондом майна Автономної Республіки Крим договору купівлі-продажу від 25.11.2008 року спірне приміщення літ. „В" хоч і не було технічно вказано у договорі, проте, входило до складу об'єктів, які відчужуються та при переході права власності від Фонду майна Автономної Республіки Крим до виробничого кооперативу "Скіф-88" на адміністративний корпус літери „А", прохідна літ. „В" не підлягала відділенню.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що об'єкт нерухомості, який належить приватному підприємству "Шарм плюс" на праві власності, прохідна літ. "В" площею 17,2 кв.м. є складовою частиною об'єкту нерухомості, яка не може використовуватись самостійно і пов'язана з основною річчю спільним призначенням та є її приналежністю.

Частиною 2 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З врахуванням вищенаведеного підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, якою було правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, відсутні.

Інші доводи заявника касаційної скарги спростовуються висновками судів попередніх інстанцій та фактично стосуються переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Верховної Ради Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.01.2014 року у справі № 901/1608/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: І.В. Алєєва

О.О. Євсіков