Постанова

від 03.12.2013 по справі 920/576/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2013 року Справа № 920/576/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача прокуратури третьої особи -не з'явились, -Гудименко Ю.В., -не з'явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДП "Наумівський спиртовий завод" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у справі№920/576/13 за позовомзаступника прокурора Сумської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Сумській області до (третя особаДП "Наумівський спиртовий завод" - Угроїдська селищна рада Краснопільського району Сумської області) про відшкодування 30370,48 грн. шкоди, завданої внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Сумської області від 26.06.2013 (суддя Шевченко П.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.), позов задоволено повністю у зв'язку з його обґрунтованістю.

ДП "Наумівський спиртовий завод" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.ст.43,82,104 ГПК України. Зокрема, скаржник стверджує, що перехід підприємством на виробництво іншої кінцевої продукції (КМПА) не створив ніяких додаткових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (ні в обсягах, ні у їх видах, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин від 25.01.2010). Крім того, заявник вказує на те, що за результатами перевірки 2011 року підприємству не пред'являлось ніяких вимог щодо відшкодування збитків, так само як і не визначалось кількості викидів забруднюючих речовин зазначеними джерелами.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення та постанова - залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Державною екологічною інспекцією в Сумській області в період з 28.09.2011р. по 18.10.2011р. було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП "Наумівський спиртовий завод", за результатами якої складений акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.09-18.10.2011. У вказаному акті зазначено що відповідно до проведеної інвентаризації на підприємстві налічується 27 джерел викидів забруднюючих речовин, з них 8 організованих та 19 неорганізованих. В атмосферне повітря надходить 36 видів забруднюючих речовин із загальним викидом забруднюючих речовин 24,624 т/рік.

У ході проведення перевірки було виявлено, що відповідач з березня 2011 року почав здійснювати виробництво біоетанолу денатурованого бензином. Для виготовлення біоетанолу діюча на заводі брагоректифікаційна установка доповнена комплексом обладнання, а саме: установкою зневоднення на мембранах та обладнанням для денатурування біоетанолу бензином, які не враховані в інвентаризації викидів та в дозволі на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням ст.ст.10,11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

В акті перевірки зазначено, що відповідачеві необхідно внести коригування дозволу на викиди та отримати дозвіл на невраховані джерела.

За наслідками перевірки державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища складено протокол про адміністративне правопорушення від 10.10.2011 стосовно головного інженера ДП "Наумівський спиртовий завод" та винесено постанову про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення від 13.10.2011, яка не оскаржувалась та не скасовувалась.

Збитки, заподіяні порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, відповідачеві у 2011 році не нараховувались.

У період з 14.02.2013р. по 27.02.2013р. позивачем було проведено позапланову перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за наслідками якої складено акт перевірки від 14.02-27.02.2013, в якому встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами підприємства здійснюються на підставі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №5922355601-2 від 25.01.2010 (з терміном дії до 25.01.2015р.) та №5922355601-2а від 04.01.2012 (з терміном дії до 25.01.2015р.); виробництво біоетанолу денатурованого бензином відповідач розпочав з 03.03.2011 року (лист №87 від 14.02.2013); для виготовлення біоетанолу діюча на заводі брагоректифікаційна установка доповнена комплексом обладнання, яке працювало без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 03.03.2011р. до 04.01.2012р. (момент отримання дозволу на викиди).

У дозволі №5922355601-2 від 25.01.2010 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами основні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємства відповідача взагалі не зазначені, оскільки у п.3.1 дозволу вказано, що вони відсутні. У п.3.2 дозволу зазначені лише дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин, які віднесені до інших джерел викидів, а саме: №1- димова труба, №2 - труба, №5 - труба, №6 - труба, №7 - труба, №8 - труба.

У дозволі №5922355601-2а від 04.01.2012 про внесення змін до дозволу №5922355601-2 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами також не зазначені основні джерела викидів (джерела викидів забруднюючих речовин на проммайданчику відповідача), а зазначені лише дозволені обсяги викидів забруднюючих речовин, які віднесені до інших джерел (п.3.2 дозволу), а саме: №№18,19,20 - опалювальні твердопаливні апарати, №№21-28 - конвектори опалювальні газові GF40.KF, №№29-34 - конвектори опалювальні газові F8.50KF, №№38, 39 - конвектори опалювальні газові АКОГ-2-СП.

З цього вбачається, що у відповідача в спірний період (з 03.03.2011р. по 04.01.2012р.) був відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин, характеристики та описи яких наведені в доповненні до звіту про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин на проммайданчику ДП "Наумівський спиртовий завод", а саме: джерела викидів №9 - станції зневоднення етанолу, джерела викидів №10 - пересувної діжки з бензином, джерела викидів №11 - виробничої ємності з бензином, джерела викидів №12 - ємності з МТБЕ, джерела викидів №13 - мірника з МТБЕ, джерела викидів №14 - апаратного цеху, джерела викидів №15 - спиртосховища, джерела викидів №16 - складу КМПА, джерела викидів №17 - майданчику відвантаження КМПА.

На підставі Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064, позивачем було проведено розрахунок суми збитків за наднормативні викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів відповідача, яка складає 30370,48 грн.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

Згідно ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

На спірні правовідносини, пов'язані з нарахуванням позивачем 30370,48 грн. збитків, завданих внаслідок викиду ДП "Наумівський спиртовий завод" забруднюючих речовин в атмосферне повітря з певних джерел викидів без відповідного дозволу за період з 03.03.2011р. по 04.01.2012р., поширюється дія Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 та зареєстрованої в Мінюсті України 21.01.2009р. за №48/16064 (далі - Методика №639), яка набрала чинності з 01.02.2009 року.

Згідно з п.п.2.1.2,2.2 Методики №639, чинної протягом охопленого перевіркою періоду (з 03.03.2011р. по 04.01.2012р.), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами , включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства. Факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Так, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема, у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (п.2.7.1 Методики №639).

Згідно з п.4.1 Методики №639 розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1, 2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою З = mi х 1,1П х Ai х Кт х Кзi,

де З - розмір збитків, грн;

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Ai - безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що враховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзi - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту i-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

В свою чергу, відповідно до п.3.6 Методики №639 розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря) ), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

При цьому, пунктом 3.11 Методики №639 передбачено, що час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

З огляду на вміщене в п.3.6 Методики №639 чітке розмежування розрахункових способів визначення маси наднормативних викидів забруднюючих речовин в повітря (за параметрами джерела викиду або за час роботи джерела викидів), касаційна інстанція відхиляє недоречні твердження скаржника про помилкове прийняття судами до уваги наданого позивачем розрахунку розмірів відшкодування збитків в якості належного доказу, оскільки апеляційний суд, з врахуванням змісту п.3.6 Методики №639, правильно зазначив, що даною Методикою передбачено можливість визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря не лише шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань, але й розрахунковим методом на підставі даних звіту про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів та доповнення до нього.

Саме розрахунковий метод контролю при визначенні обсягів наднормативних викидів та розміру завданих державі збитків і був правомірно застосований позивачем.

Правильність висновку апеляційного суду з цього приводу також випливає з приписів п.3.7 Методики №639, згідно якого розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за спеціальною формулою в разі відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини.

За таких обставин, не заслуговують на увагу посилання відповідача на відсутність в актах перевірок даних про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря установкою зневоднення, їх види та обсяги.

Відтак, позивач цілком обґрунтовано застосував розрахунковий метод визначення маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду за наявних умов необов'язковості застосування інструментально-лабораторного методу.

Отже, судами попередніх інстанцій з врахуванням вимог ст.ст.10,11,33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", положень Методики №639 та на підставі ретельної правової оцінки дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №5922355601-2 від 25.01.2010 з терміном дії до 25.01.2015 та №5922355601-2а від 04.01.2012 з терміном дії до 25.01.2015р., актів перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 28.09-18.10.2011 та від 14.02-27.02.2013, протоколу про адміністративне правопорушення від 10.10.2011 стосовно головного інженера ДП "Наумівський спиртовий завод", постанови про накладення на вказану посадову особу адміністративного стягнення від 13.10.2011 та інших наявних у справі доказів в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт порушення останнім законодавства про охорону атмосферного повітря шляхом вчинення викидів забруднюючих речовин в період з 03.03.2011 по 04.01.2012 без спеціального дозволу, внаслідок чого державі було завдано збитків на суму 30370,48 грн.

Інші наявні заперечення відповідача зводяться передусім до посилань на неправильне визначення позивачем розміру завданої шкоди, неналежну оцінку судами доказів (акти перевірки від від 28.09-18.10.2011 та від 14.02-27.02.2013, розрахунок розміру збитків, доповнення до звіту про інвентаризацію стаціонарних джерел викидів) та до намагань надати перевагу певним доказам (акти інвентаризації біоетанолу від 04.03.2011 та від 05.05.2012) однак, згідно імперативних приписів ч.2 ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.09.2013 у справі №920/576/13 залишити без змін, а касаційну скаргу ДП "Наумівський спиртовий завод" - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Овечкін

Судді: Є.Чернов

В.Цвігун