Постанова

від 20.11.2013 по справі 911/1582/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" листопада 2013 р. Справа№ 911/1582/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Тищенко А.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 20.11.2013 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» на рішення господарського суду Київської області від 11.06.2013 року

у справі № 911/1582/13 (суддя Заєць Д.Г.)

за позовом комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа»

до товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової

фірми «Перун»

про стягнення 93082,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 11.06.2013 року по справі № 911/1582/13 позовні вимоги комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» до товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» про стягнення 93082,08 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» на користь комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради 36252,77 грн. заборгованості, 6932,38 грн. 10 % річних та 863,70 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 11.06.2013 року відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 11.06.2013 року по справі № 911/1582/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» повернуто скаржнику на підставі п. 4 ч.1 ст. 97 ГПК України. Постановою Вищого господарського суду від 11.09.2013 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2013 року скасовано, справу № 911/1582/13 передано до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про порушення апеляційного провадження.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.09.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 30.10.2013 року та 20.11.2013 року представник товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» надав суду свої пояснення по справі в яких, підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення суду яким, відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник КП «Києво-Святошинська тепломережа» у судовому засіданні 30.10.2013 року також надав суду свої пояснення, щодо поданої апеляційної скарги в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги так як, вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною, а рішення господарського суду Київської області законним та обгрунтованим. Представник позивача просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 11.06.2013 року, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, представник позивача у судове засідання 20.11.13 року не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника відповідача, що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, участь представника позивача у судовому засіданні 20.11.2013 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі. Більш того, представник КП «Києво-Святошинська тепломережа» був присутнім у попередньому судовому засіданні та надав суду свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, а продовження зазначеного строку розгляду справи у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України без клопотання сторони по справі, не передбачено ГПК України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 жовтня 2009 року між позивачем (за договором - теплопостачальна організація) та відповідачем (за договором - споживач) укладено договір № АГ36Ір/09 про постачання теплової енергії. Відповідно до умов якого, теплопостачальна організація зобов'язується постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати її вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 5 договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію для об'єктів та в обсягах, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Пунктом 20 договору встановлено, що тарифи на послуги з теплопостачання встановлюються теплопостачальною організацією відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10 липня 2006 року за №955 «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

Згідно пункту 23 договору плата за послуги справляється за показаннями засобів обліку теплової енергії. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку, оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень.

Відповідно до пункту 27 договору плата за надані послуги з теплопостачання вноситься споживачем в розмірі 100% вартості очікуваного теплоспоживання, не пізніше ніж за 15 днів місяця, що передує місяцю надання послуг. Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа, що слідує за розрахунковим, відповідно до актів-розрахунків теплопостачальної організації.

Згідно пункту 35 договору споживач на вимогу теплопостачальної організації зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 10% річних від простроченої суми.

У відповідності до пункту 44 договору договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами теплопостачальної організації; переходу права власності (користування) на будинок (споруду, приміщення) споживача до іншої особи.

Згідно додатку №1 до договору теплове навантаження відповідачу становить 0,05474 Гкал/год. Об'єкт - кіномистецький центр, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 105-А.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору позивач в період з грудня 2010 року по квітень 2011 року надав відповідачу послуги згідно договору, що підтверджується актами приймання-здачі робіт за грудень 2010 року - квітень 2011 року на загальну суму 73652,42 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 грудня 2010 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу майна відчужив кіномистецький центр, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 105-А товариству з обмеженою відповідальністю «Еталон-2009».

Листом за №2 від 14 січня 2011 року відповідач повідомив позивача про зміну власника об'єкту, просив відключити об'єкт від теплопостачання та припинити дію договору про постачання теплової енергії (том 1, а.с. 66).

Зазначений лист позивач отримав 29 січня 2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (том 1, а.с. 67). При цьому, позивач не надав відповіді позивачу на вказаний лист.

Так, у квітні 2013 року КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради звернулось до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ ВТФ «Перун» про стягнення 93082,08 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії за №АГ36Ір/09 від 28 жовтня 2009 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за надані позивачем в період з грудня 2010 року по квітень 2011 року послуги, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 73652,42 грн. Додатково, за прострочення виконання зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 5509,35 грн. та 10% річних в розмірі 13920,31 грн.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції, позивач уточнив та зменшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 73652,42 грн. основного боргу та 13920,31 грн. 10% річних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Київської області від 11.06.2013 року по справі № 911/1582/13 позовні вимоги КП «Києво-Святошинська тепломережа» до ТОВ «Перун» про стягнення 93082,08 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 36252,77 грн. заборгованості, 6932,38 грн. 10 % річних та 863,70 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 15 грудня 2010 року відповідач на підставі договору купівлі-продажу майна відчужив кіномистецький центр, який знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 105-А товариству з обмеженою відповідальністю «Еталон-2009».

Листом за №2 від 14 січня 2011 року відповідач повідомив позивача про зміну власника об'єкту, просив відключити об'єкт від теплопостачання та припинити дію договору про постачання теплової енергії. Зазначений лист відповідач отримав 29 січня 2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Частиною 2 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У відповідності до пункту 44 договору сторони передбачили, що договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами теплопостачальної організації; переходу права власності (користування) на будинок (споруду, приміщення) споживача до іншої особи.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що позивачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів надання відповідачу відповіді на лист від 14 січня 2011 року за № 2 про припинення дії договору, який позивач отримав 29 січня 2011 року.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір від 29 жовтня 2009 року № АГ36Ір/09 вважається розірваним з моменту отримання позивачем повідомлення відповідача про його намір припинити дію договору, а саме, з 29 січня 2011 року, у зв'язку з припиненням права власності на кіномистецький центр, який знаходиться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 105-А.

Отже, колегія суддів вважає, що зобов'язання сторін по договору від 29 жовтня 2009 року № АГ36Ір/09 про постачання теплової енергії припинились саме 29 січня 2011 року.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, враховуючи те, що договір про постачання теплової енергії припинив свою дію 29 січня 2011 року, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за вказаним договором саме за період з грудня 2010 року по січень 2011 року. А тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 36252,77 грн., за період: грудень 2010 року - січень 2011 року, а не за лютий, березень, квітень 2011 року, як зазначає позивач у період який договір вже припинив свою дію.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що відповідачем, ні під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано доказів належної оплати за договором, а отже, заборгованість відповідача за період з грудня 2010 року по січень 2011 року у розмірі 36252,77 грн. підлягає стягненню.

Крім основного боргу, позивач також просить суд стягнути з відповідача 13920,31 грн. 10% річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 35 договору сторони погодили, що споживач на вимогу теплопостачальної організації зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, 10% річних від простроченої суми.

Визначений позивачем розмір 10% річних, складає 13920,31 грн., що нараховані на суму заборгованості у розмірі 73652,42 грн. За розрахунком суду першої інстанції з яким погоджується й суд апеляційної інстанції, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 36252,77 грн. та визначеного позивачем періоду нарахування 10% річних (з 1 травня 2011 року по 1 квітня 2013 року) розмір 10% річних, який підлягає до стягнення та визначений судом, становить 6932,38 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку по справі та задовольнив позов частково. Позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідачем не було подано належних та переконливих доказів в заперечення заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі відповідача на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Київської області від 11.06.2013 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 11.06.2013 року залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю видавничо-торгової фірми «Перун» на рішення господарського суду Київської області від 11.06.2013 року у справі № 911/1582/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.06.2013 року у справі № 911/1582/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1582/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.І. Тищенко

Р.В. Федорчук

Дата підписання 25.11.2013 року