Постанова

від 21.11.2013 по справі 2а-8001/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 листопада 2013 р. (15:50) Справа №2а-8001/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., за участі секретаря судового засідання Токарєвої Є.В., представника позивача - Мартьянова О.В., довіреність № б/н від 06.02.2012 року, представника відповідача - Попової С.В., довіреність № 24/9/1/10 від 01.03.2012 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма Український нафтопродукт" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0005752301 від 21.02.2012 року про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1140572,50грн., у тому числі за основним платежем у сумі 912458,00грн., за штрафними санкціями 228 114,50грн., №0012042200 від 10.05.2012 року про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ за листопад 2011р. на 2 021 118,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення цього податку у господарських операціях із сумнівними контрагентами, що мають ознаки "нікчемності".

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення за суттю спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги належить задовольнити з огляду на таке.

Позивач у справі є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим (ідентифікаційний код 37463592), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи,довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Джанкойській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим.

Посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року, про що складено акт перевірки від 06.02.2012 року №557/23-1/37463592 (а.с.240, т.1, далі - акт перевірки).

Перевіркою було, зокрема, встановлено порушення ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215 ЦК України, в результаті чого правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податку на додану вартість. Вищевикладене свідчить про відсутність у позивача постачання товарів по угодам, визнаним нікчемними. Останнє свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків, тобто такі угоди носять фіктивний характер та порушують п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.187.1 а, п.187 ст.187 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту в сумі 2 933 575,54 грн.

За результатами перевірки зменшено рядок 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації ПДВ за листопад 2011 року у сумі 2 021 118 грн., та донараховано позитивне значення рядок 18 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації ПДВ за листопад 2011 року у сумі - 912 458,00 грн.

Перевіркою не підтверджено фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів від контрагентів ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент», ТОВ «Елемент-СА», ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», ТОВ «Брокер Сервіс».

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0005752301 від 21.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 912 458 грн., за штрафними санкціями - 228 114,5 грн. та, з урахуванням рішення про результати розгляду первинної скарги позивача (а.с.221, т.1), №0012042200 від 10.05.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 021 118,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними і скасування.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення суб'єкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна. Придбання товарів, суми ПДВ за яким включаються до складу податкового кредиту, здійснюється з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

Як вбачається з матеріалів справи оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 2 933 575,54 грн. був визначений на підставі:

- отриманих від ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» податкових накладних №21 від 16.11.2011 року, №32 від 16.11.2013 року (а.с.102-103, т.3);

- отриманої від ТОВ «Елемент-СА» податкової накладної №6 від 02.11.2011 року (а.с.84, т.3);

- отриманих від ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» податкових накладних №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413 від 25.11.2011 року (а.с.60-67, т.3);

- отриманих від ТОВ «Брокер Сервіс» податкових накладних №171, №172 від 27.11.2011 року (а.с.18,23, т.3).

В письмовому запереченні відповідач зазначив, що в отриманих від ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» податкових накладних вказана марка бензину А-95, а в залізничних накладних, актах приймання-передачі вказана марка бензину А-76, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Листом вих.№58 від 30.11.2011 року ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» повідомив позивача про наявність в виписаних податкових накладних помилок - вказано бензин А-95 замість бензину А-76, тому позивачу виписані нові податкові накладні із зазначенням вірного найменування товару (а.с.99-103, т.3).

Суд зазначає, що вищевказані податкові накладні, які залучені до матеріалів справи, відповідають вимогам ст.201 ПК України, що не заперечується відповідачем, оскільки виявлені порушення відповідач обґрунтовує виключно відсутністю у платника податку права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування через відсутність реального товарного характеру угод між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що відомості про господарську операцію та підтвердження її здійснення містяться у первинному документі.

Тобто будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначений перелік обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, зокрема такими реквізитами є:

- назва документу; дата та місце складання документу;

- назва підприємства, від імені якого складений документ;

- зміст та об'єм господарської операції; одиниця виміру господарської операції;

- посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильності її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, які дозволяють ідентифікувати особу, яка бере участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88 у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, з урахуванням вимог законодавства України в частині визначення первинних документів та їх обов'язкових реквізитів, їх змісту та призначення, до останніх можна віднести:

- договори із зазначенням предмету та істотних умов відповідного правочину, додаткові угоди до них;

- документи на виконання відповідного договору (акт приймання-передачі, акт виконаних робіт, рахунки фактури, податкові та видаткові накладні, довіреність на отримання товару, що містять дані стосовно обсягів та змісту наданих послуг);

- документи, що підтверджують транспортування товару (товарно-транспортні накладні, договори зберігання, перевезення товару);

- фінансово-господарські документи зі сплати коштів за придбаний товар (платіжні доручення, банківські виписки, чеки).

Тобто реальність господарської операції підтверджується даними податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Елемент-СА», судом встановлено наступні обставини.

09.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Елемент-СА» (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №58, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийнять та оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами і термінами поставки згідно до умов договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору (а.с.76, т.3).

02.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Елемент-СА» укладено додаток №12 до договору постачання нафтопродуктів №58 від 09.06.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснити поставку товару (бензин А-76) на загальну орієнтовану суму з ПДВ 698 500,00 грн. (а.с.105, т.3).

Судом долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі №РН-0000772 від 02.11.2011 року на суму 649071,60 грн., у тому числі ПДВ на суму 108176,60 грн., видаткову накладну № РН-0000772 від 02.11.2011 року, податкову накладну №6 від 02.11.2011 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ «Елемент-СА» (а.с.80-81, 84, т.3).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №881 від 08.11.2011 року на суму 596 941,44 грн., №931 від 14.11.2011 року на суму 122 760,25 грн. (а.с.85-86, т.3).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент», судом встановлено наступні обставини.

22.04.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» (постачальник) укладений договір постачання нафтопродуктів №51, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами та термінами поставки згідно до умов договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору (а.с.87, т.3).

16.11.2011 року між вищевказаними сторонами укладений додаток №10 до договору постачання нафтопродуктів №51 від 22.04.2011 року, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару, а покупець прийняти та сплатити товар (бензин а-76) на загальну орієнтовану суму з ПДВ 697 950 грн. (а.с.92, т.3).

Судом долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі №РН-0000427 від 16.11.2011 року на суму 651 542,68 грн., у тому числі ПДВ на суму 108 590,45 грн., видаткову накладну № РН-0000427 від 16.11.2011 року, податкові накладні №21 від 16.11.2011 року, №32 від 16.11.2013 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент» (а.с.93-94, 102-103, т.3).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1001 від 25.11.2011 року на суму 500 000 грн., №1007 від 28.11.2011 року на суму 151 542,67 грн. (а.с.97-98, т.3).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», судом встановлено наступні обставини.

21.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» (постачальник) укладений договір постачання нафтопродуктів №Л/89/11, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти окремими партіями згідно умов викладених у даному договорі (а.с.55, т.3).

23.11.2011 року між вищевказаними сторонами укладений додаток №01 до договору постачання нафтопродуктів №Л89/11 від 21.10.2011 року, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару, а покупець прийняти та сплатити за товар, у кількості та за ціною, (бензин А-95) у кількості 300 т. на загальну суму з ПДВ 3 639 000,00 грн. Кількість та вартість товару може бути скоригована с урахуванням фактично відвантаженого товару(а.с.161, т.3).

Судом долучено до матеріалів справи акт приймання-передачі №0711 від 27.11.2011 року на суму 3 904 877,47 грн., у тому числі ПДВ на суму 650 812,91 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001659 від 25.11.2011 року, податкові накладні від 25.11.2011 року №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413, які підтверджують отримання товару від ТОВ «ЛЕК-ОІЛ» (а.с.57, 60-67, 164, т.3).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1004 від 28.11.2011 року, №1037 від 29.11.2011 року, №1044 від 01.12.2011 року, №1050 від 05.12.2011 року, №1053 від 06.12.2011 року, №1056 від 07.12.2011 року, №1060 від 09.12.2011 року, №1062 від 12.12.2011 року (а.с.68-75, т.3).

За взаємовідносинами позивача із ТОВ «Брокер Сервіс», судом встановлено наступне.

23.05.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Брокер Сервіс» (постачальник) укладений договір постачання нафтопродуктів №85, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставляти у власність покупця, а покупець приймати та оплачувати нафтопродукти (бензин, дизельне паливо, масла і бітум у асортименті) відповідно до умов даного договору (а.с.11, т.3).

28.11.2011 року між вищевказаними сторонами укладена додаткова угода №7 до договору постачання нафтопродуктів №85 від 23.05.2011 року, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару, а покупець прийняти та сплатити товар (бензин автомобільний Unleaded Gasoline RON 95 на загальну орієнтовану суму з ПДВ 11 880 000,00 грн. (а.с.107, т.3).

Судом долучено до матеріалів справи акти прийому-передачі від 27.11.2011 року на суму 6 305 732,40 грн. та на суму 6 090 229,20 грн., видаткові накладні № РН-0000874, № РН-0000875 від 27.11.2011 року, податкові накладні №171, №172 від 27.11.2011 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ «Брокер Сервіс» (а.с.14-15, 18-20, 23, т.3).

Отриманий товар був оплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №1054 від 06.12.2011 року, №1058 від 08.12.2011 року, №1059 від 09.12.2011 року, №1090 від 12.12.2011 року, №1103 від 13.12.2011 року, №1107 від 14.12.2011 року, №1126 від 15.12.2011 року, №1130 від 16.12.2011 року, №1132 від 19.12.2011 року, №1139 від 20.12.2011 року, №1143 від 21.12.2011 року, №1146 від 22.12.2011 року, №1148 від 23.12.2011 року, №1157 від 26.12.2011 року, №1195 від 29.12.2011 року, №8 від 05.01.2012 року, №11 від 06.01.2012 року, №19 від 10.01.2012 року, №21 від 11.01.2012 року, №54 від 12.01.2012 року, №58 від 13.01.2012 року, №73 від 16.01.2012 року, №83 від 19.01.2012 року, №85 від 20.01.2012 року, №91 від 23.01.2012 року, №95 від 24.01.2012 року, №135 від 31.01.2012 року, №138 від 01.02.2012 року, №139 від 02.02.2012 року, №140 від 06.02.2013 року(а.с.24-54, т.3).

Щодо використання отриманого товару (нафтопродуктів) у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

01.04.2011 року між позивачем (орендар) та ПММП "ДЮН" (орендодавець) укладено договори оренди автозаправних станцій б/н від 01.04.2011 року, відповідно до якого Орендодавець передає, Орендатор приймає в тимчасове володіння та використання автозаправочні станції й касові апарати:

- за адресою: смт. Раздольне, вул. Гоголя, 16.

- за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Таврійська. 18а.

- за адресою: м. Красноперекопськ, вул. Таврійська. 4а.

- за адресою: Красноперекопський район, с. Воїнка 19 км + 800 м а/ш Красноперекопськ-Джанкой.

- за адресою: смт. Білогірськ, вул.. Шевченка, 67.

- за адресою: с. Кіровське, вул. Радянське шосе, 7.

- за адресою: Кіровський район, с. Первомайське, вул. Парашутна, 16.

- за адресою: Радянський район, с. Пруди, вул. Шакіна, 7а.

- за адресою: Радянський район, с. Пушкіно, вул.. Віноградна, 18а.

- за адресою: м. Джанкой, вул. Джанкойська, 3а.

- за адресою: с. Дпіпровка, вул. Луначарського, 67а

- за адресою: м. Джанкой, вул. Бєляєва, 96.

- за адресою: м. Джанкой, вул. Жовтнева, 192.

- за адресою: 93 км автодороги Харків-Сімферополь.

- за адресою: Джанкойський район, с. Рощине, 576 км автодороги Харків- Сімферополь.

- за адресою: смт. Красноперекопськ, вул. Титова, 19.

- за адресою: Джанкойський район, 32 км автодороги Джанкой-Феодосія.

- за адресою: смт. Раздольне, вул. Чорноморське шосе, 1.

- за адресою: смт. Раздольне, Красноперекопське шосе, 41.

- за адресою: Радянській район, автодорога Варварівка-Лебідінка 4 км + 600.

- за адресою: Нижнігірській район, с. Новогригоріївка.

- за адресою: с. Уварівка, траса Джанкой-Феодосія.

- за адресою: Нижнігірській район, с. Жєлябівка, вул. Придорожня.

- за адресою: Нижнігірській район, с. Мітрофанівка, дорога Нижнігірськ- Сімферополь.

- за адресою: смт. Нижнігіське, вул. Перемоги, 14а.

- за адресою: Красногвардійській район, с. Восход, вул. Ювілейна.

- за адресою: Красногвардійській район, с. Петрівка, південніше автодороги Орлівське- Красногвардійське, 23 км.

- за адресою:Джанкойській район, с. Азовське, вул. Щорса, 5. (а.с.178-193, 195-198, 201-206, 209-211, т.1).

01.05.2011 року між позивачем (орендар) та ПММП "ДЮН" (орендодавець) укладено договір оренди автозаправної станції б/н, відповідно до якого орендодавець передає, орендатор приймає в тимчасове володіння та використання автозаправочні станції й касові апарати:

- за адресою: Джанкойський район, с. Вольне, вул. Мінчугова.

- за адресою: Джанкойський район, с. Мартинівка, вул.. Гагаріна, 67а. (а.с.200-201, т.1).

16.05.2011 року між позивачем (орендар) та ПММП "ДЮН" (орендодавець) укладено договір оренди автозаправної станції б/н, відповідно до якого якими орендодавець передає, Орендатор приймає в тимчасове володіння та використання автозаправочну станцію й касовий апарат за адресою: м. Керч, вул. Орджонікідзе 146 (а.с.194, т.1).

Судом залучено до матеріалів справ акт надання послуг №121 від 30.11.2011 року, рахунок на оплату №129 від 30.11.2011 року, податкові накладну №76 від 30.11.2011 року, угоду про залік зустрічних вимог, що підтверджують виконання зазначених договорів оренди автозаправочних станцій й касових апаратів (а.с.230-233, т.2).

04.04.2011 року між позивачем (орендатор) та ПММП «Дюн» (орендодавець) укладено договір, відповідно до якого орендатор передає, а орендатор приймає у тимчасове користування залізничними коліями №10, №11 Джанкойського філіалу ВАТ «Київ-Днепровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» для прийому вантажу (а.с.194, т.2).

Як встановлено судом та досліджено судовим експертом у наданому висновку судової економічної експертизи №31, отримані від ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент», ТОВ «Елемент-СА», ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», ТОВ «Брокер Сервіс» нафтопродукти, перевезено залізничним транспортом ДП «Укрзалізниця», отримано та у подальшому перевезено на орендовані позивачем автостанції ПММП «Дюн», що підтверджується залізничними накладними, актами приймання-передачі ПММП «Дюн», товарно-транспортними накладними (а.с.16-17, 21-22, 58-59, 82-83, 95-96, т.3, а.с.1-252, т.4, а.с.1-250, т.5, а.с.1-179, т.6).

З приводу наданих відповідачем заперечень щодо відсутності в залізничних накладних марки бензину, суд зазначає, що позивачу були надані паспорти якості, сертифікати відповідності бензину вимогам ДСТУ, на підставі яких було визначено у подальшому марки бензину у документах бухгалтерського та податкового обліку.

Судом перевірено зміст зазначених документів та їх відповідність вимогам законодавства, що ставляться до документів первинного бухгалтерського обліку. Порушень щодо порядку їх оформлення, зазначення реквізитів та інших даних згідно із Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку судом не встановлено. Зазначені документи відповідають вимогам п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми контрагентами оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем сум ПДВ по зазначеним договорам, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих господарських операцій.

При цьому, надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від своїх контрагентів послуг.

Слід зазначити, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок,є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Всупереч цьому, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент», ТОВ «Елемент-СА», ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», ТОВ «Брокер Сервіс», зокрема доказів умисного укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, доказів не використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача одержаних від ТОВ «Торгівельна компанія «Елемент», ТОВ «Елемент-СА», ТОВ «ЛЕК-ОІЛ», ТОВ «Брокер Сервіс» товарів. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентом позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до такого контрагенту, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та право на декларування понесених витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Оскільки посилання податкового органу на порушення правил оподаткування мотивовані виключно нікчемністю укладених угод, суд відхиляє їх, як необґрунтовані.

Судом досліджено документи на підставі яких сформовано спірний податковий кредит позивача, що такий кредит сформовано обґрунтовано та відповідно до вимог чинного на момент формування законодавства, а тому висновок відповідача щодо заниження позивачем податкового зобов'язання у сумі 912 458,00грн. та завищення від'ємного значення ПДВ за листопад 2011року у сумі 2021 118,00грн. є безпідставним.

Оскільки основне зобов'язання, яка нараховане податковим повідомленням-рішенням №0005752301 від 21.02.2013 року, нараховане протиправно, відтак штрафні санкції також нараховані безпідставно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0005752301 від 21.02.2012 року, №0012042200 від 10.05.2012 року є протиправними і підлягають, а позовні вимоги належить задовольнити повністю.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.11.2013 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 26.11.2013 року.

Керуючись ст. ст. 94, 160-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0005752301 від 21.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 912458 грн., за штрафними санкціями - 228114,5 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0012042200 від 10.05.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 021 118,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.