Ухвала

від 12.02.2014 по справі 2а-8001/12/0170/11

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-8001/12/0170/11

12.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Даніліна К.В.

за участю сторін:

представник позивача - Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт"- Мартьянов Олександр Вікторович, довіреність № б/н від 06.02.12

представник відповідача - Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим - Грязнова Галина Михайлівна, довіреність № 2246/9/39/10.0-19 від 16.10.13

розглянувши апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Москаленко С.А. ) від 21.11.13 у справі № 2а-8001/12/0170/11

за позовом Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт" (вул. Московська, 134, кв. 1,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. Дзержинського, буд.30,Джанкой,Автономна Республіка Крим,96100)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 позовні вимоги Приватного підприємства "Фірма Український нафтопродукт" до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволені.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0005752301 від 21.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 912458 грн., за штрафними санкціями - 228114,5 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби №0012042200 від 10.05.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 021 118,00 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 12.02.2014 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених в ній.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача щодо правомірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2011 року.

За результатами перевірки складений акт перевірки від 06.02.2012 року №557/23-1/37463592 (а.с.240, т.1, далі - акт перевірки), яким встановлені порушення позивачем:

- ч.1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215 ЦК України, в результаті чого правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків, отже свідчить про відсутність у позивача постачання товарів по угодам, визнаним нікчемними.

- п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, пп.187.1 а, п.187 ст.187 ПК України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в сумі 2 933 575,54 грн.

За результатами перевірки зменшено рядок 19 "Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" декларації ПДВ за листопад 2011 року у сумі 2 021 118 грн., та донараховано позитивне значення рядок 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" декларації ПДВ за листопад 2011 року у сумі - 912 458,00 грн.

Перевіркою не підтверджено фактичне здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів від контрагентів ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент", ТОВ "Елемент-СА", ТОВ "ЛЕК-ОІЛ", ТОВ "Брокер Сервіс".

На підставі акту перевірки прийняті податкове повідомлення-рішення:

- №0005752301 від 21.02.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 912 458 грн., за штрафними санкціями - 228 114,5 грн.

- №0012042200 від 10.05.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 021 118,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків акту перевірки та перевіряючи правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень судовою колегією встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Елемент-СА" (постачальник) укладено договір постачання нафтопродуктів №58(а.с.76, т.3).

02.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Елемент-СА" укладено додаток №12 до договору постачання нафтопродуктів №58 від 09.06.2011 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується здійснити поставку товару (бензин А-76) на загальну орієнтовану суму з ПДВ 698 500,00 грн. (а.с.105, т.3).

На підтвердження виконання зазначених вище договорів до матеріалів справи долучені наступні документи первинного та бухгалтерського обліку: акт приймання-передачі №РН-0000772 від 02.11.2011 року на суму 649071,60 грн., у тому числі ПДВ на суму 108176,60 грн., видаткову накладну № РН-0000772 від 02.11.2011 року, податкову накладну №6 від 02.11.2011 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ "Елемент-СА" (а.с.80-81, 84, т.3), платіжні доручення №881 від 08.11.2011 року на суму 596 941,44 грн., №931 від 14.11.2011 року на суму 122 760,25 грн. (а.с.85-86, т.3).

22.04.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент" (постачальник) укладений договір постачання нафтопродуктів №51, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти у кількості, за номенклатурою, цінами та термінами поставки, згідно до умов договору та додатків до нього, що є невід'ємною частиною договору (а.с.87, т.3).

16.11.2011 року між вищевказаними сторонами укладений додаток №10 до договору постачання нафтопродуктів №51 від 22.04.2011 року, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару, а покупець прийняти та сплатити товар (бензин а-76) на загальну орієнтовану суму з ПДВ 697 950 грн. (а.с.92, т.3).

На підтвердження виконання зазначених вище договорів до матеріалів справи долучені наступні документи первинного та бухгалтерського обліку: акт приймання-передачі №РН-0000427 від 16.11.2011 року на суму 651 542,68 грн., у тому числі ПДВ на суму 108 590,45 грн., видаткову накладну № РН-0000427 від 16.11.2011 року, податкові накладні №21 від 16.11.2011 року, №32 від 16.11.2013 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент" (а.с.93-94, 102-103, т.3), платіжні доручення №1001 від 25.11.2011 року на суму 500 000 грн., №1007 від 28.11.2011 року на суму 151 542,67 грн. (а.с.97-98, т.3).

21.11.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" (постачальник) укладений договір постачання нафтопродуктів №Л/89/11 (а.с.55, т.3).

23.11.2011 року між вищевказаними сторонами укладений додаток №01 до договору постачання нафтопродуктів №Л89/11 від 21.10.2011 року, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару, а покупець прийняти та сплатити за товар (бензин А-95) у кількості 300 т. на загальну суму з ПДВ 3 639 000,00 грн. Кількість та вартість товару може бути скоригована з урахуванням фактично відвантаженого товару(а.с.161, т.3).

На підтвердження виконання зазначених вище договорів до матеріалів справи долучені наступні документи первинного та бухгалтерського обліку: акт приймання-передачі №0711 від 27.11.2011 року на суму 3 904 877,47 грн., у тому числі ПДВ на суму 650 812,91 грн., рахунок-фактуру № СФ-0001659 від 25.11.2011 року, податкові накладні від 25.11.2011 року №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413, які підтверджують отримання товару від ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" (а.с.57, 60-67, 164, т.3), платіжні дорученнями №1004 від 28.11.2011 року, №1037 від 29.11.2011 року, №1044 від 01.12.2011 року, №1050 від 05.12.2011 року, №1053 від 06.12.2011 року, №1056 від 07.12.2011 року, №1060 від 09.12.2011 року, №1062 від 12.12.2011 року (а.с.68-75, т.3).

23.05.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Брокер Сервіс" (постачальник) укладений договір постачання нафтопродуктів №85.

28.11.2011 року між вищевказаними сторонами укладена додаткова угода №7 до договору постачання нафтопродуктів №85 від 23.05.2011 року, за яким постачальник зобов'язується здійснити поставку партії товару, а покупець прийняти та сплатити товар (бензин автомобільний Unleaded Gasoline RON 95 на загальну орієнтовану суму з ПДВ 11 880 000,00 грн. (а.с.107, т.3).

На підтвердження виконання зазначених вище договорів до матеріалів справи долучені наступні документи первинного та бухгалтерського обліку: акти прийому-передачі від 27.11.2011 року на суму 6 305 732,40 грн. та на суму 6 090 229,20 грн., видаткові накладні № РН-0000874, № РН-0000875 від 27.11.2011 року, податкові накладні №171, №172 від 27.11.2011 року, які підтверджують отримання товару від ТОВ "Брокер Сервіс" (а.с.14-15, 18-20, 23, т.3), платіжні доручення №1054 від 06.12.2011 року, №1058 від 08.12.2011 року, №1059 від 09.12.2011 року, №1090 від 12.12.2011 року, №1103 від 13.12.2011 року, №1107 від 14.12.2011 року, №1126 від 15.12.2011 року, №1130 від 16.12.2011 року, №1132 від 19.12.2011 року, №1139 від 20.12.2011 року, №1143 від 21.12.2011 року, №1146 від 22.12.2011 року, №1148 від 23.12.2011 року, №1157 від 26.12.2011 року, №1195 від 29.12.2011 року, №8 від 05.01.2012 року, №11 від 06.01.2012 року, №19 від 10.01.2012 року, №21 від 11.01.2012 року, №54 від 12.01.2012 року, №58 від 13.01.2012 року, №73 від 16.01.2012 року, №83 від 19.01.2012 року, №85 від 20.01.2012 року, №91 від 23.01.2012 року, №95 від 24.01.2012 року, №135 від 31.01.2012 року, №138 від 01.02.2012 року, №139 від 02.02.2012 року, №140 від 06.02.2013 року(а.с.24-54, т.3).

Матеріалами справи встановлено, що 01.04.2011 року між позивачем (орендар) та ПММП "ДЮН" (орендодавець) укладено договори оренди автозаправних станцій б/н від 01.04.2011 року, відповідно до якого Орендодавець передає, Орендатор приймає в тимчасове володіння та використання автозаправочні станції й касові апарати (а.с.178-193, 195-198, 201-206, 209-211, т.1).

01.05.2011 року між позивачем (орендар) та ПММП "ДЮН" (орендодавець) укладено договір оренди автозаправної станції б/н, відповідно до якого орендодавець передає, орендатор приймає в тимчасове володіння та використання автозаправочні станції й касові апарати: за адресою: Джанкойський район, с. Вольне, вул. Мінчугова, за адресою: Джанкойський район, с. Мартинівка, вул.. Гагаріна, 67а. (а.с.200-201, т.1).

16.05.2011 року між позивачем (орендар) та ПММП "ДЮН" (орендодавець) укладено договір оренди автозаправної станції б/н, відповідно до якого орендодавець передає, Орендатор приймає в тимчасове володіння та використання автозаправочну станцію й касовий апарат за адресою: м. Керч, вул. Орджонікідзе 146 (а.с.194, т.1).

На підтвердження виконання зазначених вище договорів до матеріалів справи долучені наступні документи первинного та бухгалтерського обліку: акт надання послуг №121 від 30.11.2011 року, рахунок на оплату №129 від 30.11.2011 року, податкову накладну №76 від 30.11.2011 року, угоду про залік зустрічних вимог, що підтверджують виконання зазначених договорів оренди автозаправочних станцій й касових апаратів (а.с.230-233, т.2).

04.04.2011 року між позивачем (орендатор) та ПММП "Дюн" (орендодавець) укладено договір, відповідно до якого орендатор передає, а орендатор приймає у тимчасове користування залізничними коліями №10, №11 Джанкойського філіалу ВАТ "Київ-Днепровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" для прийому вантажу (а.с.194, т.2).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України), який набрав чинність з 01.01.2011 р.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Аналіз наведених норм, дає судовій колегії право на висновок, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорюваний податковий кредит з ПДВ в сумі 2 933 575,54 грн. був визначений на підставі:

- отриманих від ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент" податкових накладних №21 від 16.11.2011 року, №32 від 16.11.2013 року (а.с.102-103, т.3);

- отриманої від ТОВ "Елемент-СА" податкової накладної №6 від 02.11.2011 року (а.с.84, т.3);

- отриманих від ТОВ "ЛЕК-ОІЛ" податкових накладних №406, №407, №408, №409, №410, №411, №412, №413 від 25.11.2011 року (а.с.60-67, т.3);

- отриманих від ТОВ "Брокер Сервіс" податкових накладних №171, №172 від 27.11.2011 року (а.с.18,23, т.3).

В письмовому запереченні відповідач зазначив, що в отриманих від ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент" податкових накладних вказана марка бензину А-95, а в залізничних накладних, актах приймання-передачі вказана марка бензину А-76.

Листом вих.№58 від 30.11.2011 року ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент" повідомило позивача про наявність в виписаних податкових накладних помилок - вказано бензин А-95 замість бензину А-76, тому позивачу виписані нові податкові накладні із зазначенням вірного найменування товару (а.с.99-103, т.3).

Разом з тим, судова колегія звертає увагу, що наявність у покупця податкової накладної, є достатньою, але не безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Форма податкової накладної та порядок її заповнення на час виникнення спірних правовідносин були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з ч.2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").

Згідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95року № 88, у відповідності з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, які фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження і дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Ретельно дослідивши документи первинного та бухгалтерського обліку, судова колегія приходить до висновку, що податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, платіжними дорученнями підтверджується отримання та сплата товару (послуг) у перевіреному періоді, а також його використання платником податків у своїй господарській діяльності.

Отже, з залучених до матеріалів справи належним чином завірених копій податкових накладних встановлено, що вони виписані зареєстрованими платниками ПДВ, оформлені належним чином, мають всі обов'язкові реквізити та відповідають усім вимогам до первинного документу податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що судом було проведено судово-економічну експертизу, висновок якої був долучений до матеріалів справи.

Так, згідно з висновком судово-економічної експертизи №31, отримані від ТОВ "Торгівельна компанія "Елемент", ТОВ "Елемент-СА", ТОВ "ЛЕК-ОІЛ", ТОВ "Брокер Сервіс" нафтопродукти, перевезено залізничним транспортом ДП "Укрзалізниця", отримано та у подальшому перевезено на орендовані позивачем автостанції ПММП "Дюн", що підтверджується залізничними накладними, актами приймання-передачі ПММП "Дюн", товарно-транспортними накладними (а.с.16-17, 21-22, 58-59, 82-83, 95-96, т.3, а.с.1-252, т.4, а.с.1-250, т.5, а.с.1-179, т.6).

З приводу наданих відповідачем заперечень щодо відсутності в залізничних накладних марки бензину, суд зазначає, що позивачу були надані паспорти якості, сертифікати відповідності бензину вимогам ДСТУ, на підставі яких було визначено у подальшому марки бензину у документах бухгалтерського та податкового обліку.

Суд враховує, що відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обов'язковим, проте, враховуючи, що експертом було досліджено бухгалтерські документи позивача в повному обсязі, для чого потребувалось спеціальні знання, відповідно до ч. 1 ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, викладені обставини також підтверджуються висновком судово - економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Зокрема, безпідставними є також висновки відповідача, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, про нікчемність укладених позивачем з контрагентами правочинів на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.

Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем в порядку ст. 71 КАС України, не надано суду належних та допустимих доказів, які б вказували на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та контрагентами, зокрема доказів умисного укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Не надано відповідачем також рішення суду у цивільній чи господарській справі про визнання правочину недійсним, не надано вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій.

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки від 06.02.2012 року №557/23-1/37463592 про порушення платником податків вимог Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача №0005752301 від 21.02.2013 року та №0012042200 від 10.05.2013 року.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Головного управління Міндоходів в АР Крим - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.11.13 у справі № 2а-8001/12/0170/11 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва