Рішення

від 26.04.2013 по справі 926/286/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2013 р. Справа № 926/286/13.

За позовомУнітарного приватного підприємства виробничо-комерційною фірмою «Євротур - експрес» до відповідачаПублічного акціонерного товариства «Енергобанк» в особі відділення №1 ПАТ «Енергобанк» провизнання частково недійсним договору оренди Суддя Швець Микола Васильович Представники : Від позивачаВолошина Т.Б. довіреність від 14.03.2013 року Від відповідачане з'явився

СУТЬ СПОРУ :

УПП ВКФ «Євротур - експрес» звернулась із позовною заявою до ПАТ «Енергобанк» в особі відділення №1 ПАТ «Енергобанк» про визнання недійсним п. 5.4. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2012 року.

В судових засіданнях у відповідності до ч. 3 ст. 77 ГПК України, судом було оголошено перерви 02.04.2013 року до 16.04.2013 року, 16.04.2013 року до 26.04.2013 року на 11:00 год..

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався, проте направив клопотання про передачу справи на розгляд до господарського суду м. Києва вх. № 2511 від 26.04.2013р. та клопотання про залишення позову без розгляду вх. № 2512 від 26.04.2013р..

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

01 серпня 2012 року між ПАТ «Енергобанк» - Відповідач та УПП ВКФ «Євротур - експрес» - Позивач був укладений Договір оренди нежитлового приміщення, згідно з умовами якого відповідач передає, а позивач приймає у тимчасове платне користування нежитлове приміщення (надалі - приміщення), що знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Головна, 119, загальною площею 470,5 кв.м., загальна корисна площа 325 кв.м.; Ціна оренди за кв.м. фактичної площі за місяць (з урахуванням ПДВ) - 80 грн.; Приміщення надається орендареві для здачі в суборенду. Строк дії договору - 35 місяців (п.1.1. договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін. (п.5.1. договору).

Пунктом 5.3. Договору оренди визначено, що договір припиняється в порядку передбаченому чинним законодавством України, з наступних підстав - за згодою сторін, вчиненою у письмовій формі; закінчення строку оренди та повне виконання сторонами своїх зобов'язань за договором; знищення приміщення (пожежа, землетрус, вибух та ін.) або таке пошкодження приміщення, що унеможливлює його нормальне використання орендарем відповідно до умов договору; розірвання договору за рішенням суду; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Проте у спірному п. 5.4. Договору оренди зазначено, що орендодавець має право відмовитись від цього договору в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення орендареві не пізніше ніж за 2 (два) місяці до дати припинення дії договору.

14 січня 2013 року за №61/07-4, відповідачем було направлено на адресу позивача повідомлення щодо припинення оренди нежилих приміщень по вул. Головній, 119 в м. Чернівці. У вказаному повідомленні відповідач повідомив про те, що укладений Договір оренди з 18 березня 2013 року припиняє свою дію, в зв'язку з чим просив до вказаної дати передати орендовані приміщення та відповідно підписати акт прийому - передачі.

Між тим, в п.11.1. Договору оренди зазначено, що у випадках, не передбачених даним Договором сторони керуються чинним законодавством України. Таке правило діє і у разі протиріччя цього Договору імперативним нормам чинних законодавчих актів.

Частиною шостою ст. 283 ГК України передбачено, щодо відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У ч. 3 ст. 291 ГК України визначено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін, на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Підстави розірвання договору найму на вимогу наймодавця встановлено у ст. 783 ЦК України, згідно з якою наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального був покладений на наймача.

Згідно ст. 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд та у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи (платіжні доручення про сплату орендних платежів), що позивач належним чином виконував умови договору, а тому підстав для розірвання та односторонньої відмови від договору у відповідача не було.

Крім того в силу положень ч. 2 ст. 9 ЦК України, ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України, положення ч. 1 ст. 291 Господарського кодексу України про недопустимість односторонньої відмови від договору оренди підлягають переважному застосуванню перед нормою, закріпленою в ст. 782 ЦК України. Оскільки відмова від договору та розірвання договору є формами його припинення.

Також слід зазначити, що ч. 3 ст. 13 ЦК України передбачено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах , проте спірний п. 5.4. договору оренди нежитлового приміщення є безперечним зловживання правом з боку орендодавця - оскільки згідно змісту даного пункту вбачається, що орендодавець без будь яких порушень зі сторони орендаря, у будь який час може відмовитись від договору оренди в односторонньому порядку.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Пункт 3 ст. 215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Частинами 1, 3 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Викладені обставини свідчать про те, що спірний п. 5.4. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2012р., не відповідає вимогам законодавства (даний пункт договору укладено без врахування вказаних вище вимог законодавства), а тому підлягає визнанню недійсним.

Щодо усного посилання представника відповідача в судовому засіданні 16.04.2013р. на відсутність акту прийму-передачі орендованого майна у відповідності до ч. 1 ст. 795 ЦК України (Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму , якщо інше не встановлено договором), до уваги суду не береться оскільки дана норма закону встановлює початок обчислення строку дії договору, а предметом даного позову є визнання пункту договору, якій в свою чергу (договір в цілому) відповідно до п. 5.1. договору є укладеним та чинним з 01.08.12р., тобто суд у даному спорі дає оцінку на відповідність вимогам законодавства саме п. 5.4. укладеного та чинного договору.

Щодо клопотання представника відповідача про передачу справи на розгляд до господарського суду м. Києва (оскільки у відділення №1 ПАТ «Енергобанк» у відповідності до положення не надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи) - то суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки даний спір розглядається за місцезнаходженням сторони - УПП ВКФ «Євротур-експрес» м. Чернівці, зобов'язаної на момент подання позову згідно повідомлення № 61/07-4 від 14.01.2013р. за Договором оренди нежитлового приміщення від 01.08.2012р. здійснити на користь другої сторони певні дії - повернути орендовані приміщення та відповідно підписати акт прийому - передачі, а також у відповідності до договору оренди - сплачувати орендні платежі. (п. 20.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" - Згідно з частиною першою статті 15 ГПК справи зі спорів, зокрема, про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. При цьому стороною, зобов'язаною здійснити певні дії, може бути будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов'язок існує на момент подання позову ). Дана правова позиція суду також узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постанові від 09.10.2012р. у справі № 5016/480/2012(16/40).

Стосовно клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду (в зв'язку з тим, що Довіреність від 14.03.2013р. видана на ім'я Волошиної Т.Б. (підписант позовної заяви), підписана директором УПП ВКФ «Євротур-експрес» п. Журик Г.М., проте не скріплена печаткою УПП ВКФ «Євротур-експрес») - то суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи міститься оригінал Довіреності від 14.03.2013р., підписаної директором УПП ВКФ «Євротур-експрес» п. Журик Г.М. та скріпленою печаткою УПП ВКФ «Євротур-експрес» виданої на ім'я Волошиної Т.Б. у відповідності ст. 28 ГПК України ст. 246 ЦК України.

Судовий збір згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю (на розгляд до господарського суду м. Києва) - відмовити.

2. У задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду - відмовити.

3. Позов задовольнити.

4. Визнати недійсним п. 5.4. Договору оренди нежитлового приміщення від 01.08.2012р., укладеного між ПАТ «Енергобанк» та (м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; код 19357762) та УПП ВКФ «Євротур -експрес» (м. Чернівці, вул. Головна, 119; код 33090206).

5. Стягнути з активів Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (м. Київ, вул. Воздвиженська, 56; код 19357762)

на користь Унітарного приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Євротур - експрес» (м. Чернівці, вул. Головна, 119; код 33090206).

- відшкодування судового збору в сумі 1147 грн..

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

«Повне рішення складено 29.04.2013 року»

Суддя М.В. Швець