Постанова

від 29.11.2013 по справі 922/2370/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2013 р. Справа № 922/2370/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю:

прокурора - Маматов М.А., посв. №019205 від 31.07.2013 року, прокуратура Харківської області,

представників:

третіх осіб- 1) не з"явився, 2) не з"явився

відповідачів - 1) не з"явився, 2) Улановський О.Ю., дов. б/н від 02.10.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (вх. №2824 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року у справі № 922/2370/13

за позовом Валківського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Валки Харківської області,

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - 1) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків, 2) Харківська обласна рада, м. Харків,

до 1) Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області, с. Шелестове Коломацького району Харківської області, 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", с. Шелестове Коломацького району Харківської області,

за участю прокуратури м. Харкова,

про визнання недійсним договору та зобов"язання повернути земельну ділянку

ВСТАНОВИЛА:

Валківський міжрайонний прокурор Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос", першого та другого відповідачів, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні позивача - 1) Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, 2) Харківська обласна рада, в якій просив суд: 1) визнати недійсним укладений 02.02.2009 р. першим та другим відповідачами договір оренди земельної ділянки , яка розташована на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області в межах населенного пункту с. Пащенівка; 2) зобов"язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" повернути вказану земельну ділянку у придатному для використання стані.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року у справі № 922/2370/13 (суддя Аюпова Р.М.) позовні вимоги задоволено повністю.

Другий відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових пояснень, обгрунтовує тим, що відповідно до вимог пункту 7 статті 51 Водного кодексу України, пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками водного фонду в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради (на підставі свого рішення), а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Земельна ділянка, зазначена в спірному договорі, знаходиться на території Шелестівської сільської ради, розмежування земель на землі державної та комунальної власності в Харківській області не проведено, а тому договір оренди земельної ділянки від 02.02.2009 року укладено у відповідності до вимог Земельного кодексу України.

При цьому, згідно з укладеною між відповідачами додатковою угодою від 12.06.2013 року було внесено доповнення до спірного договору та приведено його у відповідність до вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі» стосовно наявності всіх істотних умов.

Також вказує на те, що місцевий господарський суд помилково визнав предметом спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду ставки, болота, які відповідно до статті 5 Водного кодексу України належать до водних об'єктів місцевого значення і надання яких для рибогосподарських потреб належить виключно до повноважень обласних державних адміністрацій.

Також, звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції не залучено до участі у справі третіми особами Харківську обласну державну адміністрацію, місцеву державну адміністрацію.

Окрім того, вказує на те, що місцевий господарський суд не звернув уваги на правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави оскільки до суду прокурор звернулася в інтересах центрального органу виконавчої влади - Державної сільськогосподарської інспекції України, тоді як у позові прокурор посилається на акт перевірки, складений Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області від 03.07.2013 року № 210.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.09.2013 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 03.10.2013 року на 10:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 16.10.2013 року на 12:00 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представників першого відповідача та третіх осіб.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2013 року розгляд справи було відкладено на 07.11.2013 року на 10:00 год. у зв"язку із неявкою в судове засідання представників першого відповідача та третіх осіб.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 20.11.2013 року на 9:30 год. у зв"язку із необхідністю витребувати у прокурора додаткові докази по справі, а також неявкою в судове засідання представників першого відповідача та третіх осіб.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 28.11.2013 року на 12:45 год. та продовжено строк розгляду справи не більше як на п"ятнадцять днів до 10.12.2013 року у зв"язку із задоволенням клопотання прокурора про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на п"ятнадцять днів для надання додаткових пояснень та доказів по справі.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу та у судових засіданнях 03.10.2013 року, 16.10.2013 року, 07.11.2013 року, 20.11.2013 року та 28.11.2013 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перший відповідач - Шелестівська сільська рада Коломацького району Харківської області у письмових поясненнях просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Представники третіх осіб - Державної інспекції сільського господарства в Харківській області та Харківської обласної ради у судові засідання 03.10.2013 року, 16.10.2013 року, 07.11.2013 року, 20.11.2013 року, 28.11.2013 року не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце їх проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №6102212209324, №6102211967241, 6102211970498, 6102211975201 та №6102212209332, №6102212150176, 6102211967233, №6102211970480, №6102211975198, №6102212150184 про вручення третім особам копій ухвал, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в даних судових засіданнях.

Представник першого відповідача - Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області в судове засідання 03.10.2013 року, 16.10.2013 року, 07.11.2013 року, 20.11.2013 року, 28.11.2013 року також не з"явився, 19.11.2013 року від першого відповідача на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому він просив розглядати справу за відсутності його представника.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників першого відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, 20.11.2013 року представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" була надана апеляційному господарському суду заява про сплив 25.02.2012 року встановленого статтею 257 Цивільноо кодексу України трирічного строку позовної давності за позовною вимогою про визнання спірного договору недійсним .

Колегія суддів, розглянувши вказану заяву, дійшла висновку про відмову в її задоволенні, зважаючи на таке.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою, проведеною на початку 2013 року Валківською міжрайонною прокуратурою додержання вимог Земельного та Водного кодексів України органами місцевого самоврядування Коломацького району Харківської області при відведенні земельних ділянок водного фонду, а також щодо цільового використання та охорони цих земель, встановлено, що предметом спірного у даній справі договору оренди є землі водного фонду, які знаходяться на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області в межах населеного пункту с Пащенівка.

Отже, Валківський міжрайонний прокурор дізнався про порушення інтересів держави лише на початку 2013 року, а тому посилання другого відповідача на сплив строку позовної давності є безпідставним.

До того ж, згідно з частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення, тоді як другий відповідач зробив таку заяву лише в суді апеляційної інстанції вже після винесення оскаржуваного рішення.

Заслухавши усні пояснення представника другого відповідача, а також прокурора Харківської області, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, на підставі рішення Шелестівської сільської ради 18 сесії V скликання від 17.12.2008 року «Про надання земельних ділянок №1, 2, що надаються у користування на умовах оренди Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» для рибогосподарської діяльності в межах с. Пащенівка на території Шелестівської сільської ради (в межах населеного пункту) Коломацького району Харківської області», між Шелестівською сільською радою Коломацького району Харківської області , орендодавцем, в особі сільського голови Гуртового В.Г. та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Колос» , орендарем, в особі директора Торяника Л.Д., 02.02.2009 року був укладений договір оренди земельної ділянки, площею 3,1354 га (далі договір), який 25.02.2009р. було зареєстровано в Коломацькому районному відділі Харківської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» за № 040969700297.

Відповідно до п.п. 1, 2 вказаного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель водного фонду, площею 3,1354 га, у тому числі: 1,7145 га - під ставками, 0,3202 га - пасовище, 0,8586 га - болота, 0,1344 - чагарники, 0,1077 - інші захисні насадження.

Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2009р. становить 54855,94 грн.

Відповідно до пункту 8 договору його укладено строком на сорок дев'ять років. Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та державної реєстрації (п. 41 договору). Згідно з п. 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для рибогосподарських потреб.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом, прокурор зазначив, що у договорі оренди земельної ділянки від 02.02.2009р. відсутня істотна умова договору оренди землі, передбачена статтею 15 Закону України «Про оренду землі», а саме: умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, з приводу чого зазначений договір підлягає визнанню недійсним.

Посилається на положення статті 15 Закону України «Про оренду землі», згідно з якою істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Така істотна умова договору оренди землі, як умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, була введена до переліку істотних умов договору оренди земельної ділянки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 року № 509-УІ, який набрав чинності 14.10.2008 року.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» встановлено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі", орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності є районні, обласні Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Згідно з абзацем 3 пункту 1 Прикінцевих положень Закону України "Про оренду землі" до розмежування, відповідно до закону земель державної і комунальної власності орендодавцями земельних ділянок у межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, є відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до пунктів «а», «в» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених у абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» в оренду передано земельну ділянку із земель водного фонду, загальною площею 3,1354 га. для рибогосподарських потреб.

З наявної в матеріалах справи земельної документації, зокрема, з акту погодження відведення земельної ділянки водного фонду на території с. Пащенівка Шелестівської селищної ради Коломацького району, висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі ставком для передачі її в оренду СТОВ «Колос» для рибогосподарських потреб із земель водного фонду Шелестівської селищної ради Коломацького району Харківської області, акту погодження межі земельної ділянки, довідки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки зі ставком, плану встановлених меж, вбачається, що, на умовах оренди СТОВ «Колос» передано земельну ділянку водного фонду під ставком на території с. Пащенівка Шелестівської селищної ради Коломацького району Харківської області.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України, до водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) і канали, інші водні об'єкти, 2) підземні води та джерела, 3) внутрішні морські води та територіальне море.

Відповідно до статті 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України, ставок - це штучно створена водойма, місткістю не більше 1 млн. куб. метрів. Отже, до об'єктів загальнодержавного значення ставки не відносяться.

Статтею 5 Водного кодексу України визначено, що до водних об'єктів місцевого значення належать: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення.

Таким чином, предметом спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду - є також ставки та болота, які, відповідно до ст. 5 Водного кодексу України, належать до водних об"єктів місцевого значення.

Відповідно до ст. 10 Водного кодексу України (в редакціїї на момент укладення договору) до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; 2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів; 3) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу; 4) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;5) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій; 6) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод; 7) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції.

Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Отже, як вірно зазначив господарський суд першої інстанції, надання земельної ділянки у користування для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а також для рибогосподарських та рекреаційних потреб не належить до повноважень селищної ради. Надання земельних ділянок із земель державної власності для таких потреб належить виключно до повноважень обласних державних адміністрацій.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України (в редакціїї на момент укладення договору), у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях. Орендодавцями водних об'єктів місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради, а орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Зі змісту спірного договору оренди вбачається, що першим відповідачем в строкове платне користування другому відповідачеві було передано земельну ділянку, площею 3,1354 га з земель водного фонду (водні об'єкти місцевого значення) для рибогосподарських потреб.

За вимогами статті 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" селищний голова укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як свідчать матеріали справи, земельну ділянку водного фонду першим відповідачем- Шелестівською сільською радою було передано в користування другому відповідачеві - Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» для рибогосподарських потреб, всупереч положень Водного та Земельного кодексів України, з перевищенням повноважень у сфері земельних відносин.

За змістом пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У пункті 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" зазначено про те, що у спорах про визнання недійсними договорів оренди землі, судам належить з"ясувати наявність відповідних повноважень у осіб, якими підписується договір.

Отже, як вірно зазначив місцевий господарський суд, скасування рішення Шелестівської сільської ради 18 сесії V скликання від 17.12.2008р. «Про надання земельних ділянок №1, 2, що надаються у користування на умовах оренди Сільського господарському товариству з обмеженою відповідальністю «Колос» для рибогосподарської діяльності в межах с. Пащенівка на території Шелестівської сільської ради (в межах населеного пункту) Коломацького району Харківської області», дає підстави дійти висновку, що Шелестівська селищна рада, надаючи в оренду другому відповідачеві земельну ділянку разом з водоймою, що має статус місцевого значення, діяла за межами своїх повноважень.

Окрім того, у пункті 7 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 19.11.2013 року №№ 01-06/1657/2013 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів" зазначено, що оскільки прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду перевірити повноваження осіб, які укладали спірні правочини, початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізналися про факт відсутності у представника сторони необхідного обсягу дієздатності (постанова від 28.08.2013 № 6/17-4949-2011).

Таким чином, Валківським міжрайонним прокурором Харківської області при поданні позову у даній справі не було пропущено встановленого статею 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абзаців 1 та 5 пункту 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу України.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор не змінював свої позовні вимоги щодо підстав позову новими обставинами, зокрема, визнання недійсним договору оренди з підстав перевищення повноважень Шелестівською сільською радою Коломацького району Харківської області при його укладенні, також не доповнював його новими обставинами.

Однак, господарський суд першої інстанції, зазначивши в мотивувальній частині рішення про те, що вимога прокурора про визнання недійсним спірного договору оренди земельної ділянки із земель водного фонду від 02.02.2009р., яка розташована на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області в межах населенного пункту с. Пащенівка, в зв'язку з відсутністю у зазначеному договорі такої істотної умови, як передача в заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, фактично відсутня, не потребує розгляду, та не є підставою для визнання спірного договору оренди земельної ділянки недійсним, дійшов висновку, який протирічить резолютивній частині рішення.

У абзаці 5 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2013 рорку №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення.

Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно задовольнив позовні вимоги, однак висновки належним чином не обгрунтував у мотивувальній частині рішення, задовольнивши позов із інших підстав, ніж ті, що були зазначені у позові, .

Проте, вказані обставини не впливають на правильність резолютивної частини рішення, відповідно до якої було задоволено позов.

А тому, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню як з підстав, які були наведені у позовній заяві, оскільки на час укладення спірного договору він не містив такої істотної умови, передбаченої статтею 15 Закону України «Про оренду землі», як умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, так і з підстав, зазначених господарським судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Апелянт апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових пояснень, обгрунтовує тим, що земельна ділянка, зазначена в спірному договорі, знаходиться на території Шелестівської сільської ради, розмежування земель на землі державної та комунальної власності в Харківській області не проведено, а тому договір оренди земельної ділянки від 02.02.2009 року укладено у відповідності до вимог Земельного кодексу України. При цьому, згідно з укладеною між відповідачами додатковою угодою від 12.06.2013 року було внесено доповнення до спірного договору та приведено його у відповідність до вимог статті 15 Закону України «Про оренду землі» стосовно наявності всіх істотних умов.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки приведення спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства було здійснено лише у 2013 року, тоді як така істотна умова договору оренди землі, як умова передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, була введена до переліку істотних умов договору оренди земельної ділянки до укладення спірного договору Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509-УІ, який набрав чинності 14.10.2008 року.

Також апелянт вказує на те, що місцевий господарський суд помилково визнав предметом спірного договору оренди земельної ділянки водного фонду ставки, болота.

Однак, колегія суддів вважає таке твердження безпідставним, так як відповідно до статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташуванням з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

При цьому, з наявної в матеріалах справи земельної документації, на що є посилання вище вбачається, що, на умовах оренди другому відповідачеві передано земельну ділянку водного фонду під ставком на території с. Пащенівка Шелестівської селищної ради Коломацького району Харківської області.

Також, другий відповідач в апеляційній скарзі зазначає на те, що господарським судом першої інстанції не залучено до участі у справі як третіх осіб Харківську обласну державну адміністрацію, місцеву державну адміністрацію.

Однак, колегія суддів вважає, що таке посилання є безпідставним, оскільки апелянт не обгрунтував з урахуванням статті 27 ГПК України, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов"язки вказаних осіб стосовно однієї із сторін у справі.

Також апелянт вказує на те, що місцевий господарський суд не звернув уваги на правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави оскільки до суду прокурор звернувся в інтересах центрального органу виконавчої влади - Державної сільськогосподарської інспекції України, тоді як у позові прокурор посилається на акт перевірки, складений Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області від 03.07.2013 року № 210.

Однак, на думку колегії суддів, таке твердження є необгрунтованим, зважаючи на таке.

В абзаці 9 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" вказано на те, що в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор вказував на те, що Державна сільськогосподарська інспекція України є центральним органом державної виконавчої влади стосовно здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій, про те цей орган не наділений правом звернення до суду із позовами про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки, у зв"язку з чим прокурор в такому випадку сам набув статусу позивача.

Отже, Державна сільськогосподарська інспекція України як і її територіальний орган - Державна сільськогосподарська інспекція у Харківській області не були зазначені прокурором позивачами у справі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27.08.2013 року у справі № 922/2370/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.12.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.