Ухвала

від 26.11.2013 по справі 823/1450/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1450/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

26 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко В.П., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект» до Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС від 25 грудня 2012 року №0006382301, №0006392301, №0006402301.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що правочин між позивачем та його контрагентом - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вчинений без мети створення взаємних прав та обов'язків, з метою ухилення від сплати податків, що суперечить економічним інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто є нікчемним, а тому сплачені позивачем кошти неможливо відносити до складу податкового кредиту та валових витрат.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 03 грудня 2012 року по 07 грудня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС, правонаступником якої є ДПІ у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Укрмашхімкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з суб'єктом господарювання - фізичною особою ОСОБА_2 у періоді з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2012 року №365/22-14/22803283, в якому встановлено порушення позивачем ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено, що в наданих документах відсутні необхідні реквізити первинного документа; порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 220441,00 грн., у тому числі за липень 2011 року - 108193,00 грн., серпень 2011 року - 112248,00 грн., та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за липень 2011 року у сумі 45,00 грн.; порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 253559,00 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року - 253559,00 грн.

На підставі акту перевірки №365/22-14/22803283 від 11 грудня 2012 року ДПІ у м.Черкасах Черкаської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року №0006382301, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 330662,00,00 грн., у тому числі 220441,00 грн. за основним платежем та 110221,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0006392301, згідно якого за порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 253559,00 грн., у тому числі 253559,00 грн. за основним платежем; №0006402301, згідно якого за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до ДПС у Черкаській області та ДПС України, однак, рішенням ДПС у Черкаській області від 19 лютого 2013 року №3468/10-210 про результати розгляду скарги та рішенням ДПС України від 22 березня 2013 року №4488/6/10-2115 про результати розгляду повторної скарги, податкові повідомлення-рішення від 25 грудня 2012 року залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання та використання товару у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (постачальник) та позивачем (замовник) було укладено договір №5 від 05 січня 2010 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а замовник купити підшипники, змазку по номенклатурі, накладній або рахунку-фактурі, які є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується прийняти товар: підшипники, згідно рахунку-фактури (п.1.2).

Реальність виконання вищевказаного договору підтверджується видатковими та податковими накладними №01 від 01 липня 2011 року, №2 від 04 липня 2011 року, №6 від 06 липня 2011 року, №7 від 08 липня 2011 року, №10 від 11 липня 2011 року, №11 від 13 липня 2011 року, №23 від 15 липня 2011 року, №24 від 18 липня 2011 року, №27 від 20 липня 2011 року, №31 від 22 липня 2011 року, №32 від 27 липня 2011 року, №33 від 25 липня 2011 року, №12 від 01 серпня 2011 року, №18 від 12 серпня 2011 року, №19 від 15 серпня 2011 року, №20 від 17 серпня 2011 року, №21 від 03 серпня 2011 року, №22 від 05 серпня 2011 року, №23 від 08 серпня 2011 року, №17 від 10 серпня 2011 року. Оплата за придбаний товар проведена в безготівковій формі, що відображено в акті перевірки.

Крім того, позивачем, основними видами діяльності якого є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, надані докази щодо подальшої реалізації придбаних у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 товарів (видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей).

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача грунтуються на акті ДПІ у м.Черкаси від 28 жовтня 2011 року №1385/17-2107/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року», відповідно до якого встановлено неможливість фактичного здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у м.Черкаси від 28 жовтня 2011 року №1385/17-2107/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта господарювання-фізичної особи ОСОБА_2 за період з 01 липня 2011 року по 31 серпня 2011 року», оскільки юридична відповідальність має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Здійснення господарської діяльності контрагентами не може мати наслідків для позивача, оскільки законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента. Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій. На період господарських взаємовідносин між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 остання була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також платником податку на додану вартість.

Разом з тим, згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Однак, відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо неведення господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та відсутності реального здійснення договору, укладеного між останньою та позивачем.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентом умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку - фізичною особи-підприємця ОСОБА_2, на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставленого товару та проведення оплати за нього, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 25 грудня 2012 року №0006382301, №0006392301, №0006402301, які є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 02 грудня 2013 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.