Ухвала від 22.07.2015 по справі 823/1450/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/800/64338/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №823/1450/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект» до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмашхімкомплект» (далі - ТОВ «Укрмашхімкомплект», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області, відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області від 25.12.2012 №0006382301, №0006392301, №0006402301.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області 16.12.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 23.12.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Укрмашхімкомплект» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з суб'єктом господарювання - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) у періоді з 01.07.2011 по 31.08.2011.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Укрмашхімкомплект» вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 220441,00грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість за липень 2011 року на суму 45,00грн.; пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 253559,00грн.; статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» внаслідок відсутності в наданих до перевірки документах реквізитів первинного документа.

Висновок податкового органу про порушення ТОВ «Укрмашхімкомплект» положень податкового законодавства ґрунтується на неправомірному формуванні валових витрат та податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1 з огляду на нікчемність укладеного правочину, що свідчить про укладання угоди без мети реального настання правових наслідків та з метою ухилення від сплати податків. При цьому, вказаний висновок сформовано та підставі на акта ДПІ у м. Черкаси №1385/17-2107/НОМЕР_1 від 28.10.2011 «Про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства суб'єкта господарювання - ФОП ОСОБА_1 за період з 01.07.2011 по 31.08.2011» яким встановлено неможливість фактичного здійснення останнім господарських операцій у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність умов для досягнення результатів економічної діяльності з огляду на відсутність у ФОП ОСОБА_1 трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №365/22-14/22803283 від 11.12.2012 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.12.2012 №0006382301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 330662,00грн., у тому числі 220441,00грн. - основний платіж та 110221,00грн. - штрафні (фінансові) санкції; №0006392301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 253559,00грн., №0006402301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 45,00грн.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

Разом з тим судами встановлено, що реальність та товарність спірних господарських операцій ТОВ «Укрмашхімкомплект» з ФОП ОСОБА_1 підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, зокрема наданими позивачем договором поставити товару, рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності на отриманий товар; оплату за придбаний товар було проведено у безготівковій формі шляхом перерахування готівкових коштів, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками. Наявність вказаних документів в акті перевірки не спростовано.

Досліджені в процесі розгляду справи документи підтверджують не лише реальність укладеного правочину, а й фактичне виконання умов договору.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, основним видом діяльності ТОВ «Укрмашхімкомплект» є оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, оптова торгівля сільськогосподарською технікою, що свідчить про те, що придбання позивачем підшипників у ФОП ОСОБА_1 безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в подальшому придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_1 товар було реалізовано споживачам, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості посилань податкового органу як на підставу неправомірності формування валових витрат та податкового кредиту на відсутність документів, які б свідчили про транспортування продукції, оскільки такі документи, зокрема, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних та не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

До того ж, на момент вчинення спірних операцій ФОП ОСОБА_1 була зареєстрована в установленому законом порядку та мала свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Враховуючи викладене, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях ТОВ «Укрмашхімкомплект» ознак неправомірних дій, а наведені ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ФОП ОСОБА_1

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про протиправності податкових повідомлень-рішень від 25.12.2012 №0006382301, №0006392301, №0006402301 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2013 у справі №823/1450/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв