Постанова

від 04.12.2013 по справі 901/1307/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 року Справа № 901/1307/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Аттік-Буд" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. у справі № 901/1307/13 господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовомМалого приватного підприємства "Аттік-Буд"

до третя особа проВиконавчого комітету Новосвітської селищної ради Управління Державної казначейської служби у м. Судак АРК стягнення 251 806,84 грн. за участю представників:

МПП "Аттік-Буд" - Старолад Ю.І.;

ВК Новосвітської селищної ради - не з'явилися;

УДК у м. Судак АРК - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Мале приватне підприємство "Аттік-Буд" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Виконавчого комітету Новосвітської селищної ради 251 806,84 грн., у т.ч. 200 147,60 грн. основної заборгованості та 51 659,24 грн. збитків від інфляції.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на відмову відповідача сплатити вартість підрядних робіт, виконаних поза межами строку дії укладеного між сторонами договору № 90 від 14.10.2006 р. (а.с.3-4).

Відповідач у справі - Виконавчий комітет Новосвітської селищної ради у відзиві на позов просить провадження у справі припинити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на наявність рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав (а.с.97-98, 127-133).

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 98 408,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.142-146).

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконувались будівельні роботи з встановлення елементів благоустрою на земельній ділянці загального користування після закінчення строку дії договору підряду № 90 від 14.10.2006 р., про що підписані відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт. При цьому, судом зазначено, що у особи, яка підписала акти виконаних робіт за травень та червень 2007 року, на час підписання (04.09.2007 р.) вже не було відповідних повноважень, отже зазначені акти не можуть вважатися належними доказами прийняття виконаних робіт. Враховуючи викладене, стягненню підлягає заборгованість за роботи, прийняті згідно актів за березень 2007 року.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 р. скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю (а.с.202-206).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк дії укладеного договору закінчився, отже, підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (а.с.221-222).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте у справі рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція встановили наступні обставини.

14.10.2006 р. між сторонами у справі укладено договір підряду № 90, згідно з п. 1.1. якого замовник доручив, а підрядник виконував власними силами роботи по реконструкції Набережної у смт. Новий Світ.

Судами правильно визначено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Умовами договору встановлений строк його дії: до 31.12.2006 р.

Однак, як вказує позивач, частково роботи були виконані ним поза межами строку дії договору.

Так, 29.03.2007 р. відповідачем згідно акта приймання виконаних підрядних робіт прийнято у позивача виконані роботи на суму 68 066,40 грн. та 30.03.2007 р. згідно акта № 2 - на суму 55 341,60 грн.

Відповідачем частково оплачені роботи за березень 2007 року на суму 25 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 02.03.2009 р.

04.09.2007 р. представником відповідача підписано та прийнято роботи за актом за травень 2007 року на суму 37 849,20 грн. та за актом виконаних підрядних робіт за червень 2007 року на суму 90 907,20 грн.

20.04.2007 р. вартість робіт була знижена на 25 455,60 грн. відповідно до довідки про вартість робіт у квітні 2007 року.

Також, як зазначає позивач, висновком судової будівельно-технічної експертизи від 07.10.2011 р. № 1497, призначеної ухвалою господарського суду АР Крим від 11.05.2010 р. у справі № 5002-22/432.1-2010, було встановлено, що при здійсненні будівельних робіт допущено недоліки, вартість усунення яких складає 1 561,20 грн., у зв'язку з чим, позивач добровільно зменшив вартість виконаних робіт на вказану суму.

Отже, з огляду на викладене, позивач стверджує, що відповідачем допущено заборгованість у розмірі 200 147,60 грн.

11.12.2012 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 про виплату коштів, яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем виконувались будівельні роботи з встановлення елементів благоустрою на земельній ділянці загального користування після закінчення строку дії договору підряду № 90 від 14.10.2006 р., однак судом встановлено, що умови договору розповсюджуються на виконання сторонами своїх обов'язків, відповідач проведенню робіт не перешкоджав, до уповноважених державних органів із скаргами щодо незаконних будівельних робіт не звертався, після закінчення робіт не звертався з вимогою до позивача про звільнення земельної ділянки загального користування від результатів виконаних будівельних робіт, роботи були прийняті у встановленому законом порядку уповноваженою на те особою, без зауважень. При цьому, судом зазначено, що у особи, яка підписала акти виконаних робіт за травень та червень 2007 року, на час підписання (04.09.2007 р.) вже не було відповідних повноважень, отже зазначені акти не можуть вважатися належними доказами прийняття виконаних робіт. Таким чином, враховуючи, що лише акти за березень 2007 року були прийняті уповноваженою особою відповідача, стягненню підлягає заборгованість за роботи, прийняті згідно вказаних актів, на підставі ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк дії укладеного договору закінчився, отже, підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Між тим, такий висновок суду апеляційної інстанції є необгрунтованим.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачем поза межами строку дії договору підряду було виконано підрядні роботи, що підтверджується актами виконаних робіт за березень, травень та червень 2007 року форми КБ-2в та довідками про їх вартість.

При цьому, довідки щодо вартості виконаних робіт, а також акти приймання виконаних робіт підписані з боку замовника Піницею В.І. за період з 20.08.2007 р. по 04.09.2007 р.

Однак, з розпорядження Новосвітської селищної ради від 19.07.2007 р. № 24 вбачається, що вказану особу було відсторонено від посади Новосвітського селищного голови, починаючи з 19.07.2007 р.

Судом встановлено, що акти виконаних будівельних робіт за травень та червень 2007 року були підписані з боку відповідача вказаною особою 04.09.2007 р., тобто вже після відсторонення від службових обов'язків, а отже є такими, що підписані неуповноваженою особою.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки у особи, яка підписала акти виконаних робіт за травень та червень 2007 року, на час підписання (04.09.2007 р.) вже не було відповідних повноважень, такі акти не є належними доказами прийняття виконаних робіт.

Між тим, судом першої інстанції встановлено, що акти та довідки виконаних робіт за березень 2007 року узгоджувалися сторонами саме в березні 2007 року.

Отже, правомірним є висновок суду про те, що акти за березень 2007 року були прийняті уповноваженою особою відповідача.

Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт, прийнятих у березні 2007 року, у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 98 408,00 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за роботи, виконані поза межами строку дії договору, прийняті згідно актів приймання виконаних підрядних робіт за період з березня по червень 2007 року , не є правомірними висновки суду апеляційної інстанції щодо необхідності відмови у позові через закінчення 31.12.2006 р. строку дії договору № 90.

З огляду на наведене, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 р. - залишенню в силі, з урахуванням наведеної судом касаційної інстанції мотивації.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, позивачу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з оплатою касаційної скарги судовим збором, у розмірі 984,08 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Аттік-Буд" задовольнити частково.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 р. у справі № 901/1307/13 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2013 р.

3. Стягнути з Виконавчого комітету Новосвітської селищної ради (вул. Л.Голіцина, 16, смт. Новий Світ, м. Судак, 98032, код ЄДРПОУ 26331349) на користь Малого приватного підприємства "Аттік-Буд" (вул. Р.Люксембург, 23, м. Керч, АР Крим, 98306, код ЄДРПОУ 31331647) 984,08 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених у зв'язку з оплатою судовим збором касаційної скарги.

4. Доручити видати наказ на виконання п. 3 резолютивної частини постанови господарському суду Автономної Республіки Крим.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.