Постанова

від 03.12.2013 по справі 904/6301/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2013 року Справа № 904/6301/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів: Сизько І.А., Герасименко І.М.,

при секретарі судового засідання : Турбуєвій А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача: Антіпов С.Г. - представник, довіреність від 11.11.13,

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Імперія" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2013р. у справі № 904/6301/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Пропелер", м. Донецьк

до приватного підприємства "Імперія", м. Дніпропетровськ

про стягнення 27 589грн.17 коп.

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2013р. у справі №904/6301/13 (суддя Крижний О.М.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Пропелер" задоволено частково, з приватного підприємства (далі-ПП) "Імперія" на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 24907грн.37коп., пеню в сумі 1879грн.71коп., три процента річних в сумі 642грн.08коп. та втрати від інфляції в сумі 99грн.68коп., в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з обставин щодо невиконання відповідачем умов договору №023-12 від 13.06.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару;

- при відмові в задоволенні решти позову господарський суд зазначав, що позивачем перевищено період нарахування пені, а також, що сума індексу інфляції має розраховуватися виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь місяць індекс інфляції менше одиниці;

- не погодившись з рішенням суду, ПП"Імперія" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне з"ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування ним норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати та частково відмовити в задоволенні позовних вимог по стягненню пені в сумі 1879грн.71коп., втрат від інфляції в сумі 99грн.68коп. та трьох процентів річних в сумі 642грн.08коп.;

- у поданій скарзі йдеться про невідповідність оскаржуваного рішення вимогам ст.84 Господарського процесуального кодексу України, про те, що дії позивача по відмові від досягнутих сторонами домовленостей були спрямовані на позбавлення відповідача права своєчасного звернення до суду з зустрічною позовною заявою, про замовчення позивачем факту неналежного виконання ним зобов"язань по поставці товару в строки, обумовлені договором, яке призвело до додаткових витрат і створило ситуацію неможливості виконання зобов"язань відповідачем на підставі відтермінування виконання іншими суб"єктами господарювання своїх зобов"язань, а відповідно до ст.233 Господарського кодексу України суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, про те, що вказаним вище договором не встановлено таких заходів як сплата трьох процентів річних та інфляційних втрат, а також про те, що і господарським законодавством не передбачено стягнення у вигляді цих нарахувань, при цьому ст.625 Цивільного кодексу України може застосовуватися лише до фізичних осіб, а ні позивач, ні відповідач таким не являється;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника;

- 03.12.2013р. представник позивача в судове засідання не з"явився, на адресу апеляційного суду позивачем направлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника товариства.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 03.12.2013р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, у тому числі, і в попередніх засіданнях, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2012р. ТОВ"Пропелер" (постачальником) та ПП"Імперія" (покупцем) укладено договір №023-12, згідно з яким постачальник зобов"язався поставити товар, а покупець - прийняти та оплатити цей товар, на умовах передбачених договором.

В п.2.1 договору сторонами узгоджено, що постачальник поставляє товар на підставі специфікацій.

П.8.4 договору встановлена відповідальність покупця за перевищення строків оплати товару у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

13.06.2013р. сторонами підписана також специфікація №1 до договору.

Відповідно до вказаної специфікації сума поставки складає 49815грн.37коп., умови оплати- попередня оплата в сумі 7000грн. протягом трьох банківських днів з моменту підписання специфікації, оплата 42815грн.37коп. - протягом п"яти банківських днів з моменту відвантаження товару.

Специфікацією передбачений строк поставки товару, який дорівнює двадцяти календарним дням з моменту отримання попередньої оплати.

На виконання умов договору 13.06.2012р. відповідач перерахував позивачу попередню оплату в сумі 7000грн., а 13.08.2013р. ще 17908грн., що підтверджується виписками банківської установи, представленими в матеріалах справи.

Поставка товару здійснена позивачем 14.08.2012р. згідно з накладною №ПП-0301 та довіреністю АВГ №01 від 10.08.2012р.

В установлені специфікацією строки відповідач остаточну вартість поставленого товару не оплатив.

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті складає 24907грн.37коп.

Докази погашення вказаної суми заборгованості в матеріалах справи відсутні та відповідачем в процесі розгляду справи не надані.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.611 названого Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин, а саме: невиконання відповідачем зобов"язань за договором №023-12 від 13.06.2012р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке невиконання, господарським судом зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог та визнання їх такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 24907грн.37коп., пені в сумі 1879грн.71коп., трьох процентів річних в сумі 642грн.08коп. та втрат від інфляції в сумі 99грн.68коп..

Одночасно колегія суддів погоджується з перерахунками господарським судом пред"явлених до стягнення сум пені та втрат від інфляції, проведеними з урахуванням встановленого ст.232 Господарського кодексу України строку для нарахування пені та індексів інфляції з від"ємним значенням, які мали місце протягом періоду, визначеного позивачем.

З огляду на викладене рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для його скасування відсутні.

Посилання скаржника на зміну позивачем в односторонньому порядку умов договору щодо строків поставки товару не є підставою для відмови в позові в частині стягнення пені, втрат від інфляції та трьох процентів річних за несвоєчасну оплату.

Як зазначено вище, згідно з специфікацією №1 до договору остаточна оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом п"яти банківських днів виключно з моменту його відвантаження і порушення позивачем строків поставки не впливає на обов"язок скаржника по його оплаті впродовж установленого строку.

Ствердження скаржника про невиконання свого обов"язку за договором внаслідок вини позивача, про те, що таке невиконання обумовило додаткові витрати і призвело до відтермінування виконання іншими суб"єктами не можуть слугувати і підставою для зменшення судом нарахованої пені, оскільки не доведені в порядку, передбаченому ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належні докази в обґрунтування цих стверджень скаржником не надані.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У даному випадку, сума перерахованої господарським судом пені не є такою, що надмірно велика порівняно з сумою основного боргу.

До того ж обставини по вжиттю заходів з погашення боргу в період до звернення позивача з позовом до господарського суду, майнового стану підприємства, причин невиконання зобов"язання скаржником також не доведені.

Доводи скаржника про позбавлення його права на своєчасне подання зустрічного позову колегією суддів не прийняті до уваги тому, що вказані обставини не звільняють його від відповідальності за невиконання зобов"язань по договору.

Стосовно невиконання позивачем своїх зобов"язань за договором слід зазначити, що скаржник не позбавлений можливості також звернутися з відповідним позовом до господарського суду.

Посилання скаржника на застосування положень ст.625 Цивільного кодексу України лише до фізичних осіб є безпідставним тому, що вказана норма не містить вказівок по конкретному суб"єктному складу боржника та кредитора за грошовим зобов"язанням.

Керуючись ст.ст. 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2013р. у справі №904/6301/13 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.А.Сизько

Повна постанова складена 05.12.2013р .