Постанова

від 14.11.2013 по справі 922/3069/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 922/3069/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - Гончарова Р.О., дов.б/н від 05.08.2013 (у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім-Пласт» (вх. №3184Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 у справі №922/3069/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім-Пласт», м. Херсон

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія «Інбітек», м.Харків

про стягнення 6 467,94 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення інфляційних витрат у сумі 3925,39 грн. та 3% річних у сумі 2542,55 грн., які нараховані за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо оплати товару за видатковою накладною №РН-0000078 від 26.10.2009 в сумі 29128,40 грн., що підтверджується постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі № 5023/7322/12.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.09.2013 у справі №922/3069/13 (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ «ПБК «Інбітек» на користь ТОВ «Поліхім-Пласт» 3% річних у сумі 254,61 грн., інфляційних втрат в сумі 116,60 грн., витрат по сплаті судового збору в сумі 98,58 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Позивач, ТОВ «Поліхім-Пласт», з рішенням господарського суду частково не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 у справі №922/3069/13, а саме: стягнути з ТОВ «ПБК «Інбітек» на користь ТОВ «Поліхім-Пласт» інфляційні втрати у розмірі 3109,70 грн. та 3% річних у розмірі 2489,88 грн.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, проте його представник в ході судового засідання просив рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач в судове засідання не з'явився, але через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав заяву, в якій підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити, а також просив провести судове засідання без участі його представника.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі №5023/7322/12 задоволені позовні вимоги ТОВ «Поліхім-Пласт» до ТОВ «Проектно-будівельна компанія «ІНБІТЕК» про стягнення заборгованості в сумі 29128,40 грн., а саме з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «ІНБІТЕК» на користь ТОВ «Поліхім-Пласт» стягнуто 29128,40 грн. суми основного боргу, 292,00 грн. державного мита, 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до копії постанови державного виконавця, виконавче провадження з примусового виконання наказу суду, виданого 21.12.2012 у справі №5023/7322/11, про стягнення з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «ІНБІТЕК» на користь ТОВ «Поліхім-Пласт» загальної суми 30461,15 грн. було закінчено 27.05.2013.

Звертаючись до суду першої інстанції, позивач просив стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату заборгованості в сумі 29128,40 грн. 3% річних у сумі 2542,55 грн., які нараховані за період з 01.07.2010 по 27.05.2013, а також інфляційні втрати в сумі 3925,39 грн., які нараховані за період з 01.08.2010 по 27.05.2013.

Господарський суд в оскаржуваному рішенні лише частково задовольнив позовні вимоги та зазначив, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з дня виникнення заборгованості до постановлення судового рішення не можуть заявлятись в окремому провадженні, оскільки одночасно з вимогою про стягнення основної заборгованості позивачем не заявлялась вимога щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат, що є його правом та свідчить про відсутність у позивача майнового інтересу про стягнення таких сум, які є складовими боргу, на момент пред'явлення позову про стягнення основної суми боргу. В той же час, суд першої інстанції зазначив, що позивачем обґрунтовано пред'явлені вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з дня постановлення судового рішення про стягнення суми заборгованості в розмірі 29128,40 грн., а саме з 11.12.2012. При цьому кінцевою датою нарахування позивачем визначена дата винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження - 27.05.2013, а суд зазначив іншу дату 22.05.2013 - дату перерахування грошової суми на рахунок державної виконавчої служби і в цій частині задовольнив позовні вимоги.

Позивач, ТОВ «Поліхім-Пласт», в своїй апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції шляхом стягнення з підприємства відповідача інфляційні втрати у розмірі 3109,70 грн. за період з 01.08.2010 по 22.05.2013 та 3% річних у розмірі 2 489,88 грн. за період з 18.07.2010 по 22.05.2013. В іншій частині рішення місцевого господарського суду позивачем не оскаржується.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання коштів, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

В постанові Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 у справі №5023/7322/12 не визначена дата, з якої розпочато прострочення платежу в сумі 29128,40 грн., та з вказаної постанови місцевий господарський суд вбачає лише наявність заборгованості у відповідача перед позивачем на день винесення судового рішення. За таких обставин суд першої інстанції вважає, що вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з дня виникнення заборгованості до постановлення судового рішення не можуть заявлятись в окремому провадженні, а за таких обставин такі позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Проте з таким висновком суду не може погодитись колегія апеляційної інстанції, оскільки в постанові Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 зазначено, що в матеріалах справи наявна вимога підприємства позивача №42 від 30.11.2009 до ТОВ «ПБК «Інбітек» щодо виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару на суму 29 128,40 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку, отримання відповідачем вимоги підтверджується копією поштової квитанції та повідомленням про вручення поштового відправлення.

Отже, момент виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару виник в грудні 2009 року і саме з цього часу розпочинається прострочення виконання відповідачем свого зобов'язання.

Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суду України в постанові від 18.08.2011 у справі №37/64.

Крім того, сума 3% річних та інфляційних втрат підлягає перерахунку, оскільки кінцевою датою нарахування зазначених сум має бути дата перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби - 22.05.2013, а не дата винесення постанови про закінчення виконавчого провадження - 27.05.2013.

Враховуючи те, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, колегія суддів вважає, що в даному випадку наявні підстави для стягнення нарахованих річних і інфляційних та задоволення апеляційної скарги.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з підприємства відповідача суми 3% річних за період 18.07.2010 (дата звернення позивача із позовною заявою до господарського суду) по 22.05.2013 (дата перерахування відповідачем коштів на рахунок виконавчої служби) в розмірі 2 489,88 грн., та інфляційних витрат за період з 01.08.2010 по 22.05.2013 в розмірі 3 109,70 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції перевірила наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, вважає його правильним, таким, що зроблено без арифметичних помилок.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 26.09.2013 у справі № 922/3069/13 - зміні.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 1 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім-Пласт» задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 26 вересня 2013 року по справі №922/3069/13 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія «ІНБІТЕК» (61135, м. Харків, пр. Тракторобудівників, 92, кв. 94, код ЄДРПОУ 34859664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліхім-Пласт» (73000, м. Херсон, вул. Ілліча, 91, кв. 61, код ЄДРПОУ 36330040) 3% річних у сумі 2 489,88 грн., інфляційні втрати в сумі 3109,70 грн. та 2580,75 грн. судового збору за подачу позовної заяви та апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 14 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.