Постанова

від 05.12.2013 по справі 922/2750/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2013 р. Справа № 922/2750/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Медуниця О.Є., суддя Терещенко О.І.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників:

позивача -Барчук А.В. (довіреність №66-01-16/594 від 29.12.2012 року);

Хоменко П.О. (довіреність №66-01-16/120 від 22.04.2013 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. №3197Х/1-38) на рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року

за позовом Національного технічного інституту "Харківський політехнічний інститут", м.Харків

до Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД", м.Харків

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Національний технічний інститут "Харківський політехнічний інститут", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Науково-учбово-виробничого впроваджувального товариства "Новтекс ЛТД", в якому просив суд стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасне звільнення орендованих приміщень за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року у розмірі 51 812,02 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року у справі № 922/2750/13 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року у справі № 922/2750/13 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування. Просить рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі № 922/2750/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач в судове засідання 27.11.2013 року не з'явився, однак надав суду 26.11.2013 року клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Відповідно до підпункту 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання, дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки відповідач міг забезпечити участь в судовому засіданні 27.11.2013 року іншого свого представника. Крім того, 13.11.2013 року ухвалою Харківського апеляційного господарського суду розгляд справи вже було відкладено у зв'язку із неможливістю явки в судове засідання представника відповідача, який надав суду відповідне клопотання. Неможливість заміни представника та неможливість розгляду справи без участі його представника відповідачем не доведена.

27.11.2013 року представник відповідача надав суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі ч.1 ст.79 ГПК України, у зв'язку з тим, що відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору оренди №1-4 від 30.03.1992 року продовженим.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в п.3.16 зазначено, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Клопотання відповідача не містить будь-яких посилань на те, з'ясування яких саме обставин в ході розгляду справи №922/4225/13 унеможливлює розгляд заявленої позовної вимоги у даній справі.

В матеріалах справи міститься постанова Вищого господарського суду від 18.09.2013 року, якою рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року про виселення відповідача із займаних нежитлових приміщень залишено в силі та зазначено, що строк договору оренди закінчився 31.12.2012 року, мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, а тому правові підстави для перебування НУВВТ «Новтекс ЛТД» у займаних ним приміщеннях відсутні.

Враховуючи, що існує судове рішення по справі №922/326/13-г, яке набрало законної сили, в якому вирішено питання щодо припинення (у зв'язку із сплиненням строку дії договору) договірних правовідносин сторін з 01.01.2013 року, відсутні підстави для зупинення провадження по справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у даній справі.

Позивач надав суду письмові пояснення, в яких більш детально зазначає порядок розрахунку неустойки за несвоєчасне звільнення орендованих приміщень.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.03.1992 року між Харківським політехнічним інститутом ім. В.І. Леніна (орендодавець) та Науково-учбово-виробничим товариством «Новтекс ЛТД» укладено договір оренди із правом викупу №1-4 (а.с.12).

Згідно п.1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає в користування нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, 79/2, а саме: приміщення першого поверху будівлі площею 750 кв.м. та площі підвального приміщення, площею 210 кв.м.

Строку дії договору встановлюється з моменту підписання договору на 15 років (п.12 договору).

01.01.1998 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди №1-4 від 30.03.1992 року (а.с.17).

В зазначеній угоді пункт 1 договору оренди викладено в наступній редакції: орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, що знаходяться в будівлі за адресою: м.Харків, вул.Пушкінська, буд.79/2, площею 856, 3 кв.м. 1 поверх та площею 297,6 кв.м. підвальні приміщення.

Крім того, пунктом 1 угоди виключено із назви договору оренди слова «із правом викупу».

В пункті 9.3. сторони узгодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін на припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом місяця він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах, що були передбачені договором.

Сторони підписали акт прийому-передачі нерухомого майна 01.01.1998 року (а.с.20).

Наказом №14225 П від 07.10.1998 року Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області надано дозвіл позивачу виступити орендодавцем нежитлових приміщень, узгоджено орендну плату та умови договору оренди від 01.08.1998 року (а.с.21).

Згодом, сторони неодноразово укладали додаткові угоди до договору оренди, якими визначали порядок оплати, розмір орендної плати та узгоджували зміну площі орендованих приміщень.

01.10.2007 року сторони підписали додаткову угоду до договору оренди №1-4 від 30.03.1992 року, якою продовжили строк дії договору до 31.03.2008 року включно. (а.с.42).

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2012 року у справі №5023/428/12 договір оренди №1-4 визнано продовженим на 1 рік, а саме до 31.12.2012 року (а.с.63).

На виконання рішення суду, додатковою угодою від 17.04.2012 року, строк дії договору продовжено до 30.04.2012 року (а.с.67).

13.08.2012 року сторони уклали додаткову угоду, якою продовжили дію договору до 31.12.2012 року (а.с.68).

30.11.2012 року та 18.12.2012 року позивачем було направлено відповідачу листи з повідомленням щодо своєчасного звільнення орендованого приміщення після закінчення строку дії договору оренди у зв'язку з тим, що позивач не має наміру продовжувати договірні відносини (а.с.69,70).

Таким чином, строк дії договору оренди закінчився 31.12.2012 року.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України та статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, враховуючи вказані норми законодавства, після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним не пізніше одного місяця після закінчення строку договору.

08.01.2013 року позивач вдруге направив відповідачу лист за №66-01-16/1, яким повідомив про закінчення строку дії договору оренди 31.12.2012 року та бажання припинити відносини оренди, підписати акт прийому-передачі майна (а.с.71).

Вказана обставина була також встановлена у справі №922/326/13-г, про яке вказано вище.

Проте, відповідач вимоги щодо повернення об'єкту оренди не виконав, позивач звернувся до суду, і 08.04.2013 року рішенням господарського суду Харківської області, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду від 18.09.2013 року, відповідача виселено із займаних нежитлових приміщень

Однак, починаючи з 01.01.2013 р. відповідач користується орендованим майном без законних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, яка кореспондується з приписами частині 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря повернути майно в разі закінчення строку дії договору оренди передбачений також п.9.3 додаткової угоди до договору оренди від 01.01.1998 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 «Про деякі питання практики застосування законодавством про оренди (найм) майна, пунктом 5.4. встановлено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено ч.2 ст.785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Однак, в порушення умов договору, відповідачем орендоване приміщення не повернено.

Таким чином, заявлена позивачем позовна вимога про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення є законною та обґрунтованою.

Колегія суддів погоджується з наданим суду розрахунком неустойки виходячи з наступного.

Оскільки договір оренди припинив свою дію 31.12.2012 року, нарахування здійснюється з 01.01.2013 року.

Відповідно до п.4.2. додаткової угоди до договору оренди від 01.01.1998 року, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Сума орендної плати за останній місяць оренди (грудень 2012 року) з ПДВ складає 5 173,96 грн.

З урахуванням ПДВ та індексу інфляції за період з 01.01.2013 року по 31.05.2013 року, плата за користування спірним майном складає 25 906,01 грн.

Оскільки, відповідно до вимог ч.2 ст.785 ЦК України неустойка сплачується в розмірі подвійної плати за користування річчю, позовні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 51812,02 є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що між сторонами так і не було досягнуто згоди щодо зміни, припинення або розірвання договору оренди.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», п.2.6 зазначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, господарський суд Харківської області в своєму рішенні від 08.04.2013 року у справі №922/326/13-г встановив, що договір оренди закінчив свою дію 31.12.2012 року, позивач відмовився від продовження договірних відносин.

Отже, обов'язок відповідача щодо повернення нерухомого майна та сплати неустойки за користування річчю за час прострочення є беззаперечним.

Крім того, не є предметом спору в даній справі питання щодо зміни чи продовження договірних відносин між сторонами.

Судова колегія прийшла до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Тому, колегія суддів дійшла висновку про те, що при винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі № 922/2750/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.10.2013 року по справі №922/2750/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови підписаний 02.12.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В.І.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Терещенко О.І.