Ухвала

від 02.12.2013 по справі 5/400-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2013 р. Справа № 4468/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Іщук Л.П., Левицької Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Дембіцької Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Гранат» на постанову господарського суду Закарпатської області від 05 січня 2011 року по справі за позовом малого приватного підприємства «Гранат» до державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, в даний час державна податкова інспекція у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області, про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

МПП «Гранат» звернулося в суд із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Тячівському районі Закарпатської області, в даний час державна податкова інспекція у Тячівському районі головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при визначенні сум недоїмки відповідач не врахував валові витрати підприємства і на те, що отримавши відомості про неможливість надати для перевірки документи первинного бухгалтерського обліку, відповідач повинен був здійснити визначення сум податкових зобов'язань МПП «Гранат» із застосуванням непрямих методів.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 05.01.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог. Суд виходив з того, що зважаючи на відсутність достатніх доказів здійснення позивачем у охопленому перевіркою періоді платежів, направлених на придбання товарів, робіт чи послуг, необхідних для використання у власній господарській діяльності, суд вважає правомірним застосування відповідачем положень п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і, як наслідок, - правомірним висновок податкового органу щодо виключення із валових витрат витрати, які на дату підписання Акту перевірки не були підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського обліку.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона позивача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким задоволити позовні вимоги.

В основному покликається на обставини, подібно викладені як у позовній заяві. Крім того, зазначають, що судом першої інстанції не було проаналізовано норми п.4.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; Акт перевірки складено, не маючи всіх первинних документів.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасника розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що працівниками ДПІ у Тячівському районі 28.07.2006 року було проведено комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства МПП «Гранат» за період з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено Акт №379-231-20440853, яким встановлено заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.01.2004 року по 31.03.2006 року у розмірі 108232,64 грн., ринкового збору у сумі 24730,31 грн., податку на прибуток у сумі 146076 грн., відтак позивачем порушено позивачем ст.ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягало у включенні ним до складу валових витрат витрати, які на дату складання акту перевірки не підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського обліку.

На підставі висновків наведеного вище Акту перевірки, податковим органом - відповідачем у справі винесено податкове повідомлення-рішення №0001722332/0/642-231/20440853/7926 від 11.08.2006 року, яким позивачу донараховано до стягнення суму 108232,64 грн. недоїмки з ПДВ та суму 55136,32 грн. нарахованих фінансових санкцій, податкове повідомлення-рішення №0001792332/0/644-231/20440853/7928 від 11.08.2006 року, яким позивачу донараховано до стягнення суму 146076,91 грн. недоїмки з податку на прибуток та суму 61231,6 грн. нарахованих фінансових санкцій, і податкове повідомлення-рішення №0001742332/643-231/20440853/7927, яким позначу донараховано до стягнення 24730,31 грн. недоїмки зі сплати ринкового збору на суму 13016,73 грн. нарахованих фінансових санкцій.

З метою доведення до позивача нових строків сплати донарахованих сум податків та зборів, відповідачем винесено повторні податкові повідомлення-рішення №0001722332/1 від 18.09.2006 року щодо нових строків сплати донарахованих сум ПДВ та фінансових санкцій, податкове повідомлення-рішення №0001792332/1 від 18.09.2006 року, щодо нових строків сплати донарахованих сум податку на прибуток та фінансових санкцій, і податкове повідомлення-рішення №0001742332/1 від 18.09.2006 року щодо нових строків сплати донарахованих сум по сплаті ринкового збору та фінансових санкцій.

Варто погодитися із висновками суду першої інстанції, що, зважаючи на відсутність достатніх доказів здійснення відповідачем у охопленому перевіркою періоді платежів, направлених на придбання товарів, робіт чи послуг, необхідних для використання у власній господарській діяльності, правомірним є застосування відповідачем положень п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та висновок податкового органу щодо виключення із валових витрат витрати, які на дату підписання Акту перевірки не були підтверджені відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак донарахування позивачу суми 146076,91 грн. недоїмки по податку на прибуток є обґрунтованим.

Що стосується донарахування податку на додану вартість, то позивачем не було подано декларацію по податку на додану вартість за жовтень 2004 року, квітень, червень, липень, вересень, листопад 2005 року та на необхідності застосування у цій ситуації положень підпункту 4.2.2. п.4.2. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що при проведенні перевірки податковим органом - відповідачем у справі підставно застосовано співставлення даних банківських установ про рух коштів на рахунку позивача та місячних фіскальних звітів по РРО, з даними поданих до ДПІ податкових декларацій. Матеріалами справи не спростовуються висновки податкового органу, відтак відповідачем в порядку ч.2 ст. 71 КАС України доведено правомірність прийнятого рішення щодо донарахування за охоплений перевіркою період недоїмки по ПДВ у сумі 108232,54 грн.

Крім того, щодо правильності обчислення позивачем ринкового збору, відповідачем у Акті перевірки було встановлено факт нездійснення МПП «Гранат» нарахування та перерахування ринкового збору за 4 кв. 2004 року, 2кв.2005 року та 1кв.2006 року, адже останнім не було подано до податкового органу розрахунки по ринковому збору.

Відтак, податковий орган, застосувавши аналіз звітів РРО, касових чеків, виданих реалізуючим на ринку особам про отримання платежів по ринковому збору, правомірно визначив недоїмки по сплаті ринкового збору, що ґрунтується на чинному законодавстві, зокрема на п.4.2.2. (п.п. «а», «б») ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» та є достовірними у сумі 24730,31 грн.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не складають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Гранат» залишити без задоволення, постанову господарського суду Закарпатської області від 05 січня 2011 року по справі № 2а-5/400-А, без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

суддів Л.П. Іщук

Н.Г. Левицька

Повний текст виготовлено 06.12.2013 року