Постанова

від 10.10.2013 по справі 820/4867/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р. Справа № 820/4867/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

у складі: головуючого судді Старостіна В.В.

суддів: Шевцової Н.В.

Мінаєвої О.М.

за участю:

секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представник позивача Арефєв А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/4867/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівкабудмонтаж"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Миронівкабудмонтаж" (надалі по тексту позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001292201 від 30.05.2013 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівкабудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001292201 від 30.05.2013 року. Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013 року залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Миронівкабудмонтаж" зареєстровано як юридична особа 21.03.2007 року за № 13411020000000361 (а.с.122), є платником податку на додану вартість (а.с. 126).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "МИРОНІВКАБУДМОНТАЖ" (код ЄДРПОУ 34970098) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.05.2013 року № 1764/22/1-07/34970098, яким встановлено порушення:

- п.п. 198.6, п.п. 198.3 статті 198 ПК України, а саме: занижено податок на додану вартість в 250314 грн., в тому числі за вересень 2012 р. в сумі 17735 грн., за жовтень 2012 р. в сумі 43530 грн., за листопад 2012 р. в сумі 126031 грн., за грудень 2012 р. в сумі 63018 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за грудень 2012 р. в сумі 239 грн.;

- пп. 168.1.5 п. 168.1 статті 168 ПК України за вересень 2011 р., за лютий 2012 р., за березень 2012 р. податок на доходи фізичних осіб у бюджет перераховувався не своєчасно та не в повному обсязі, нараховано штрафних санкцій у розмірі 25% у сумі 369,88 грн.;

- п. 2.8 глави 2 Положення № 637 від 15.12.2004 р. "Про проведення касових операцій у національній валюті в Україні" встановлено понадлімітні залишки готівки в касі ТОВ "Миронівкабудмонтаж" на кінець дня 26.12.2011 року на суму 2850,90 грн.

За результатами висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 30.05.2013 року № 0001292201 на суму 312893,00 грн., у тому числі за штрафними санкціями 62579,00 грн. (а.с. 35).Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим повідомленням-рішення № 0001292201 від 30.05.2013 року ТОВ «Миронівкабудмонтаж» було визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 250314 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 62579 грн.

Прийняте ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС вище вказане податкове повідомлення-рішення ґрунтується на висновках податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість за період з 02.06.2011 р. по 31.12.2012 р. у сумі 250314 грн., в тому числі за вересень, жовтень, листопад, грудень 2012 р. та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 239 грн., що відбулося в результаті порушень позивачем приписів п. 198.3 ст. 198 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.(п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

У відповідності з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сум ПДВ, відображених у податкових накладних, сплачених у ціні товарів (послуг) до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2012 року між ТОВ «Донпромсервіс-97» (постачальник) та ТОВ «Миронівкабудмонтаж» (покупець) було укладено договір поставки № 10/08-12 відповідно до п.п. 1.1. якого постачальник передає у власність покупця продукцію, а саме металопластикові вироби, а покупець її приймає та оплачує на умовах цього договору.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, виписки банку по рахунку. Колегія суддів зазначає, що у вказаних документах наявні необхідні реквізити, відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Податкові накладні містять номенклатуру товарів, одиницю виміру та їх об'єм, а тому колегія суддів відхиляє доводи податкового органу про складення податкових накладних у порушення п.201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проте, колегія суддів зазначає, що податковий кредит з ПДВ може бути сформований платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.

Досліджуючи питання руху активів у спірних правовідносинах, колегія суддів виходить з того, що за змістом норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Податкового кодексу України наявність первинних документів є обов'язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов'язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції.

З огляду на викладене, реальність господарської операції з придбання товарів має підтверджуватись також документами про фізичне переміщення придбаних товарів у просторі та документами про зберігання придбаних товарів.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної. Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Відповідно до абз. 2 п.п. 11.1 п. 11 Правил №363, залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

За приписами п.п. 11.4 п. 11 Правил №363 оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в підтвердження фізичного переміщення товару у просторі були надані товарно-транспортні накладні.

Між тим, у товарно-транспортних накладних, що містяться у матеріалах справи, відсутні певні реквізити, передбачені типовою формою товарно-транспортної накладної затвердженої наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995, а саме не заповнені графи «для перевезення Здав_____» «Прийняв водій-експедитор_____», також у графах «Пункт навантаження та Пункт розвантаження» зазначено відповідно м. Макіївка та м. Луганськ. Між тим, згідно спірного договору поставки № 10/08-12 від 10.08.2012 р. місцезнаходженням продавця є м. Донецьк, а покупця-м.Харків. Крім того, в акті перевірки зазначено, що позивач має в оренді приміщення за адресою м. Харків, вул.. Ак. Проскури, 1, відомостей щодо наявності приміщень позивача в м. Луганськ матеріали справи не містять. Також, умовами договору не передбачено розвантаження продукції у м. Луганськ.

З видаткових накладних вбачається, що вони складені в м. Донецьк, а не в м. Макіївка.

Отже, наданими товарно-транспортними накладними позивачем не підтверджено факт отримання товару від ТОВ «Донпромсервіс-97» за договором поставки від 10.08.2012 р. №10/08-12.

Також, відповідно до п.п. 3.1 договору поставки від 10.08.2012 року постачальник зобов'язаний надати покупцю всі документи, що підтверджують якісні характеристики продукції (сертифікати, гігієнічні висновки та інш.), які необхідні на даний вид продукції, згідно вимогам діючого законодавства України.

Згідно зі ст. 674 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, істотною умовою виконання договору поставки є підтвердження відповідності поставленого товару діючим стандартам.

Правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, визначаються Законом України "Про підтвердження відповідності". Так, згідно ст. 1 Закону України "Про підтвердження відповідності" сертифікат відповідності - це документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи екологічного управління, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством.

Статтею 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" передбачено, що виробник зобов'язаний, зокрема, надавати постачальнику інформацію про сертифікацію продукції шляхом зазначення реєстраційних номерів сертифікатів відповідності в документах, згідно з якими передається відповідна продукція; постачальник зобов'язаний: - реалізовувати продукцію за умови наявності у документах, згідно з якими йому передано відповідну продукцію, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, що це встановлено технічним регламентом на відповідний вид продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано документів, які надають можливість встановити фактичне здійснення операцій з придбання товарів, зокрема, товарно-транспортні накладні, сертифікати відповідності для товару, який підлягає сертифікації.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача видаткових накладних, податкових накладних, виписок по рахунку за відсутністю документів про фізичне переміщення придбаних товарів та інших супроводжувальних документів на товар не створює належного права для формування податкового кредиту. Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про донарахування позивачу зобов`язання з податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.

За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.07.2013р. по справі № 820/4867/13-а скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Миронівкабудмонтаж" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Старостін В.В.

Повний текст постанови виготовлений 15.10.2013 р.