Рішення

від 04.12.2013 по справі 910/5392/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/5392/13 04.12.13

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства

Дніпровського району м. Києва

До Приватного підприємства "Орест"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог спору на стороні позивача

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація

Про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення

Cуддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Решитенко О.С. - по дов. №64-3389 від 14.05.2013р.

Від відповідача Грицаєнко Т.М. - по дов. №1/12 від 01.12.2013р.

Від третьої особи Дещекнко О.М. - по дов. №2989/9/1/03 від 27.05.2013р.

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Приватного підприємства "Орест" про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 234,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 23, переданого відповідно до договору оренди нерухомого майна № 922 від 16.02.2009, шляхом виселення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р. у справі № 910/5392/13 первісний позов задоволено повністю.

Зобов'язано усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 234,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 23, переданого відповідно до договору оренди нерухомого майна № 922 від 16.02.2009, шляхом виселення Приватного підприємства "Орест" (м. Київ, вул. Райдужна, 23, код ЄДРПОУ 21582762) із зазначених приміщень.

Стягнуто з Приватного підприємства "Орест" (м. Київ, вул. Райдужна, 23, код ЄДРПОУ 21582762) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (м. Київ. вул. Челябінська, 9-Г, код ЄДРПОУ 03366612) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволені зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 р. у справі 910/5392/13 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Орест", залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 у справі № 910/5392/13 - без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2013 р., залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013р. у справі № 910/5392/13, 12.07.2013 р. судом видано відповідні накази, що відповідають резолютивній частині вказаного рішення.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2013 р. у справі № 910/5392/13, касаційну скаргу Приватного підприємства "Орест" задоволено частково. Рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2013р. у справі № 910/5392/13 скасовано. Справу № 910/5392/13 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Автоматичною системою документообігу Господарського суду міста Києва справу № 910/5392/13 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

За вказаних обставин суд вважає за необхідне прийняти справу до свого провадження та призначити розгляд даної справи у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.10.2013р. справа № 910/5392/13 прийнята до провадження, розгляд справи призначено на 18.11.2013р.

Ухвалою від 18.11.2013р. провадження у справі у справі №910/5392/13 по розгляду зустрічного позову припинено на підставі п. 4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Вимоги вмотивовані тим, що строк дії договору оренди №922 від 16.02.20109р. закінчився 16 січня 2012р, про що відповідач був повідомлений листом Коммунального підприємства «Фінансово - розрахунковий центр «Дніпровський» Дніпровської районної у м. Києві ради від 10.02.2012р. №01-69/228

Представник відповідача проти позову заперечує посилаючись на те, що відповідач не отримував жодного повідомлення про припинення дії договору чи заперечення щодо продовження дії договору, а тому даний договір оренди є пролонгованим на новий строк на тих самих умовах.

Третьою особою 03.12.2013 до відділу діловодства суду подано заяву, відповідно до якої Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація повністю підтримує позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та третьої особи всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Статтею 1 зазначеного Закону встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 5 статті 60 Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності…

Згідно ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

16.02.2009 між Комунальним підприємством Дніпровського району м. Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (орендодавець) та Приватним підприємством "Орест" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна № 922 (далі - договір).

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007 та виданого у встановленому порядку розпорядження № 31-Р від 16.01.2009 Дніпровської районної у м. Києві ради передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (будівлю) (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Райдужна, буд. 23.

Згідно з п. 2.1. договору об'єктом оренди є: нежиле приміщення (будівля, споруда) загальною площею 234 кв. м., в т.ч. перший поверх - 15,9 кв. м., другий поверх - 57,72 кв. м., підвальне приміщення - 129,3 кв. м., місця загального користування - 31,08 кв. м.

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва та знаходиться на балансі Дніпровського районної у м. Києві ради та в оперативному управлінні Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового та нежитлового фонду" Дніпровської районної у місті Києві ради (балансоутримувач) (п. 2.4. договору).

Відповідно до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

За умовами п. 2.3 договору об'єкт оренди передається за актом приймання-передачі, в якому зазначається його технічний стан на момент передачі.

Згідно акту приймання-передачі від 16.02.2009 (додаток № 1 до договору) орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно загальною площею 234 кв. м., яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Райдужна, 23.

Частина 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 7.1. договору сторонами встановлено, що договір діє з 16.02.2009 до 16.01.2012.

Пунктом 2 ст. 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. ст. 764, 785 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії договору, в разі заперечень орендодавця щодо подальшого користування орендарем орендованих приміщень протягом місяця після закінчення строку дії договору, такий договір оренди припиняється, а орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його орендодавцю.

Позивачем в обгрунтування своїх вимог наданий лист комунального підприємства Дніпровського району м. Києва "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" (орендодавець) за № 01-69/228 від 10.02.2012, відповідно до якого орнедодавець повідомляв Приватне підприємство "Орест" про закінчення 16.01.2012 строку дії договору оренди нерухомого майна № 922 від 16.02.2009. В даному листі орендодавець, у разі наміру орендаря продовжити дію договору, запропонував звернутись до Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації та за відсутності наміру і не отримання розпорядчих документів пропонував звільнити приміщення передавши орендодавцю або балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Належних доказів направлення на адресу відповідача листа № 01-69/228 від 10.02.2012р. позивач суду не надав.

Представник відповідача заперечив факт отримання даного листа № 01-69/228 від 10.02.2012р.

Враховуючи викладене, є підстави вважати договір оренди №922 від 16.02.2009р. продовженим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», на той самий термін, тобто до 16.12.2014р.

Наданий позивачем реєстр відправки кореспонденції простими листами без чеків не можу вважатися належним доказом направки відповідачу листа № 01-69/228 від 10.02.2012р . оскільки реєстр відправки свідчить про направлення на адресу відповідача невімої якої кореспонденції 08.02.2012р.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Рішенням Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 "Про питання організації управління районами в місті Києві" ліквідовано районні в місті Києві ради та виконавчі органи районних в місті Києві рад, а також виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) доручено подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.

У відповідності до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради № 492 від 14.10.2010 "Про організаційно-правові заходи, пов'язані з виконанням рішення Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010" та розпорядження Дніпровської районної у місті Києві ради № 582-Р від 19.10.2010 "Про передачу майна" на підставі акту приймання-передачі основних засобів від 19.10.2010 з балансу Дніпровської районної у місті Києві ради на баланс Комунального підприємства по утриманню житлового господарства у м. Києві передано будинок за адресою : м. Київ, вул. Райдужна, 23.

В подальшому розпорядженням Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 514 від 20.11.2012 "Про внесення змін та доповнень до розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 343 від 07.08.2012 (зі змінами та доповненнями)" за Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва закріплено на праві господарського відання нежитлові приміщення згідно з додатком 2, до переліку якого входять приміщення площею 234 кв. м., що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Райдужна, 23.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди нерухомого майна від 16.02.2009 р. укладений між ПП "Орест" та КП Дніпровського району міста Києва "Фінансово-розрахунковий центр"Дніпровський".

До господарського суду з позовними вимогами до ПП "Орест" звернулось Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва, як балансоутримувач спірного приміщення.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідно до рішення Дніпровської районної у місті Києві ради №129 від 25.06.2007р. Комунальне підприємство «Фінансово - розрахунковий центр «Дніпровський» визначено єдиним орендодавцем нерухомого майна комунальної власності Дніпровського району

м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Реалізуючи передбачене ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд у своїх постановах від 05.02.2013 р. у справі № 16/5007/742/12, від 07.11.2012 р. у справі № 5011-54/5770-2012, від 06.12.2011 р. у справі № 23/279, від 17.02.2010 р. у справі № 09-07/1776, від 14.12.2010 р. у справі № 19/13, від 15.01.2013 р. у справі № 57/221-55/462, від 03.06.2013 р. у справі № 905/149/13-г.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не грунтуються на матеріалах справи, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору частково покладаються на відповідача-2, пропорційно задоволеним вимогам, при цьому судом враховується розмір судового збору, що підлягав сплаті позивачем на дату звернення до суду.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.12.2013р.

Суддя Трофименко Т.Ю.