Рішення

від 18.12.2008 по справі 28/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/270

18.12.08

за позовом відкрите акціонерне товариство „Укргідроенерго”, м. Вишгород

до товариства з обмеженою відповідальністю „Рова-Ко”, м. Київ

про стягнення 6 578,68 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Павлюк А.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Гутіна О.Г., предст., дов. 3 3/5619 від 22.09.2008 року, Гренчук Г.В., предст., дов. № 3/265 від 16.01.2008 року

від відповідача: не з'явився  

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Укргідроенерго” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Рова-Ко” про стягнення 6 578,68 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Рова-Ко” своїх зобов'язань щодо поставки позивачу журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки і технічної експлуатації. При цьому, позивач зазначає, що ним на підставі рахунку-фактури № СФ 0000098 від 12.12.2006 року було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 4 500 грн. передоплати, а відповідач в порушення домовленостей свої зобов'язання не виконав, товар не поставив.

Ухвалою суду від 11.08.2008 року порушено провадження у справі №28/270 та призначено розгляд справи на 23.09.2008 року.

Розгляд справи відкладався.

30.09.2008 року позивачем подано уточнення позовних вимог, в яких позивач фактично збільшив суму позову в зв'язку з донарахуванням суми штрафних санкцій  та просить стягнути з відповідача 6 861,65 грн., з яких 4 500 грн. –основна заборгованість,  819 грн. - пеня, 1085,95 грн. –інфляційні втрати, 141,7 грн. –три відсотки річних.

Ухвалою заступника Голови господарського суду міста Києва від 13.10.2008 року продовжено строк вирішення спору.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки в судове засідання невідомі.

В судовому засіданні 18.12.2008 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2006 року між відкритим акціонерним товариством „Укргідроенерго” (надалі по тексту ВАТ „Укргідроенерго") та товариством з обмеженою відповідальністю „Рова-Ко” (надалі по тексту ТОВ "Рова-Ко") було укладено усну угоду купівлі-продажу на придбання журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки і технічної експлуатації. На виконання зазначеної угоди позивач, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №СФ 0000098 від 12.12.2006 року, перерахував 4 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3247 від 14.12.2006 року та виписками з банківського рахунку позивача.

16.07.2007 року ВАТ „Укргідроенерго” направило відповідачеві вимогу, в якій, з посиланням на ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України вимагало у семиденний строк повідомити дату можливого отримання товару.

На зазначену вимогу позивача ТОВ „Рова-Ко” факсом направило лист, у якому визнало факт затримки поставки замовленої ВАТ „Укргідроенерго” продукції, та запропонувало наступний графік поставки товару: серпень 2007 року –50% товару; вересень 2007 року –залишок продукції.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в запропоновані строки товар позивачу не поставив.

10.01.2008 року ВАТ „Укргідроенерго” направило відповідачеві повторну вимогу у семиденний строк повідомити дату можливого отримання товару.

Відповідач на вимогу не відповів, товару не поставив.

15.07.2008 року ВАТ „Укргідроенерго” звернулось до відповідача з вимогою від 11.07.2008 року, у якій посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язання з поставки журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки і технічної експлуатації вимагало сплатити 4 500 гривень.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів на дату винесення рішення відповідач позивачеві журнали реєстрації інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки і технічної експлуатації не поставив, сплачених ВАТ „Укргідроенерго” за товар коштів у розмірі 4 500 грн. не повернув.

Основні  засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

 Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Наявні матеріали справи свідчать про фактичне виникнення між сторонами цивільно-правових відносин, зокрема двосторонніх зобов'язань щодо продажу ТОВ „РОВА-КО певного товару, та щодо прийняття зазначеного товару позивачем та оплати його вартості.

Таким чином між сторонами фактично було укладено  договір купівлі –продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи встановлено, що ВАТ „Укргідроенерго” сплатило  відповідачу за товар згідно рахунку-фактури, а відповідач товар позивачу не передав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, позивач пред'явив відповідачеві вимогу про поставку журналів реєстрації інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки і технічної експлуатації 16.07.2007 року, яка була направлена на адресу реєстрації відповідача.

Відповідач у встановлені законодавством України строки товар позивачу не поставив. Не виконав відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару і після другого звернення позивача з вимогою від 10.01.2008 року.

        Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк, визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.

           У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

         Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснив відповідачеві передоплату, а відповідач свого обов'язку щодо поставки товару у строк визначений ст. 530 Цивільного кодексу України не виконав.

Як зазначено вище, 15.07.2008 року позивач направив відповідачу вимогу, в якій посилаючись на невиконання договірних зобов'язань щодо поставки товару просив повернути кошти. Відповідач на претензію не відповів, зобов'язань не виконав, кошти не повернув.

        Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи викладені обставини, зокрема факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 4 500 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій встановлено наступне.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності,

невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

        Згідно ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у  разі  якщо порушено господарське зобов'язання,  в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту,  штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено

законом чи договором, в наступних розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі  0,1  відсотка  вартості товарів (робіт,  послуг),  з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення,  а за прострочення  понад  тридцять  днів  додатково  стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

         Суб'єктами господарювання державного сектора  економіки, в силу ст. 22 Господарського кодексу України  є суб'єкти,  що  діють  на основі лише державної власності,  а також суб'єкти,  державна  частка  у  статутному  фонді  яких  перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину,  яка забезпечує державі

право  вирішального  впливу   на   господарську   діяльність   цих суб'єктів.

         Як убачається з матеріалів справи, згідно Статуту позивача засновником ВАТ „Укргідроенерго” є держава в особі Міністерства палива та енергетики України, вищим органом товариства є Національна акціонерна компанія „Енергетична компанія України” та згідно Постанови Кабінету Міністрів України  № 1734 від 23.12.2004 року підприємство включено до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги, що факт порушення відповідачем зобов'язання з поставки журналів належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а також те, що встановлене прострочення поставки товару  тривало більш ніж 30 днів, суд вважає вимоги позивача про стягнення з ТОВ „Рова-Ко” пені у розмірі 819 грн., та штрафу у розмірі 315 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат встановлено наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує той факт, що  уклавши усний договір купівлі-продажу з позивачем у відповідача виникло зобов'язання щодо поставки товару (негрошове), однак звертає увагу на наступні обставини.

Відповідно до ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитись від прийняття виконання.

Вимогою від 11.07.2008 року позивач фактично відмовився від договору купівлі-продажу журналів та вимагав від ТОВ „Рова-Ко” повернення коштів сплачених за товар. Відтак, з моменту отримання зазначеної вимоги позивача у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем у вигляді повернення коштів.

Матеріалами справи встановлено, що вимога № 3/4055 від 11.07.2008 року була направлена на адресу відповідача 15.07.2007 року. Доказів отримання вимоги відповідачем матеріали справи не містять. Таким чином, враховуючи приписи ст. 530 Цивільного кодексу України, а також Нормативи та нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 №1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007 за № 1383/14650), господарський суд приходить до висновку, щодо настання прострочки грошового зобов'язання з 28.07.2008 року. На момент відкриття провадження у справі ТОВ „Рова-Ко” кошти сплачені позивачем за товар, не повернуло.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги про стягнення з ТОВ „Рова-Ко” 3% річних та втрат від інфляції законними та обґрунтованими. При цьому слід зазначити, що позивач в доповненнях до позовної заяви просить стягнути втрати від інфляції за період серпень 2007 року –серпень 2008 року, а 3 % річних за період з 24.07.2007 року по 11.08.2008 року. Господарський суд не погоджується з таким розрахунком позивача, оскільки як було встановлено вище, факт порушення грошового зобов'язання мав місце лише з 25.07.2008 року.

Таким чином сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача складає:

Період часуСума боргуКількість днів прострочення3% річних

28.07.2008-11.08.20084 500 грн.155,55

Вимоги ж, щодо стягнення з відповідача втрат від інфляції задоволенню не підлягають, оскільки  в липні –серпні 2008 року рівень інфляції був нижче 100%.

Таким чином позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню за уточненим розрахунком суду.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач в судові засідання не з'явився, доказів, що спростовували б доводи позивача не надав.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

       Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Рова-Ко" (03148, м. Київ, вул. Гнати Юри, 9, к. 414 р/р 26003004390001 в ФАКБ „Надра”, Київське регіональне управління, МФО 320564, ЄДРПОУ 34188268) на користь відкритого акціонерного товариства „Укргідроенерго” (07300, м. Київ, Київська обл., м. Вишгород, р/р 26009301330916 у філії "Відділення Промінвестбанку" в м. Вишгород, МФО 321143, ЄДРПОУ 20588716) 5 639,55 грн., з яких 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. –основний борг, пеню за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 819 (вісімсот дев'ятнадцять), штрафу за порушення строків виконання зобов'язання у розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн., 3% річних у розмірі 5,55 ( п'ять гривень п'ятдесят п'ять копійок) грн., а також витрати на сплату державного мита в сумі 83,83 грн. (вісімдесят три гривні вісімдесят три копійки) та 96,98 (дев'яносто шість гривень дев'яносто вісім копійок) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                          О.С. Копитова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 12.01.2008