Рішення

від 04.02.2009 по справі 46/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

46/238

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2009 р.                                                Справа № 46/238

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “А.В.К.”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вілена”

Простягнення 5 688,63 грн.

                                                                                        Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивачаЯкименко І.В.—представник за довіреністю від 07.07.2008 р. № 221/2

Від відповідача не з'явився

У судовому засіданні, яке відбулося 04.02.2009 р., за згодою присутнього представника сторін судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “А.В.К. Київ” передало на розгляд господарського суду позовну заяву № 240 від 11.08.2008 р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма “Вілена” 4 828,03 грн. заборгованості за поставлений товар на умовах договору поставки № 562-к від 29.11.2007 р., 273,13 грн. інфляційної складової боргу, 57,45 грн. 3 % річних, 433,46 грн. пені.  

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2008 р. № 46/238 та призначено до розгляду на 26.01.2009 р.   

У судове засідання, призначене на 26.01.2009 р. представник відповідача не прибув, про причини свого неприбуття суд не повідомив, документів на виконання вимог ухвали від 22.12.2008 р. не надав. Позивачем вимоги ухвал про порушення провадження у справі виконано частково, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 04.02.2009 р.  

У судове засідання, що відбулося 04.02.2009 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, вимоги ухвал суду у справі № 46/238 від 22.12.2008 р. та 26.01.2009 р. не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

В ході судового розгляду спору представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “А.В.К.” підтримав заявлені вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість, що складає вартість переданого у власність, але не оплаченого товару, пеню, інфляційні нарахування на суму боргу та 3 % річних.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано договір, видаткові накладні, якими стверджується передача відповідачеві товару на суму боргу, платіжне доручення про часткове погашення заборгованості, розрахунок ціни позову.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

29.11.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “А.В.К.” в якості постачальника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вілена” в якості покупця укладено договір поставки № 562-К, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у встановлений даним договором строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язався без затримки прийняти товар та оплатити його у строк, розмір, порядку та на умовах даного договору.     

Відповідно до п. 1.2 вказаної угоди поставка продукції здійснюється на підставі замовлення, яке складається покупцем у письмовій формі  і надсилається постачальникові факсом або через представника чи здійснюється усно.   

Виходячи з п. 1.3 ціна на продукцію встановлюється в національній валюті України і вказується у видаткових накладних.  

Згідно з п. 2.3 договору перехід права власності на товар здійснюється в момент фактичного приймання товару і підписання уповноваженою особою покупця накладної з відбитком печатки або штампу.

Відповідно до п. 2.7 зазначеної угоди приймання-передача товару за кількістю здійснюється відповідно до видаткової накладної, за якістю —відповідно до документів, що підтверджують якість.   

У п. 3.3.2 договору сторони дійшли згоди про те, що повна оплата вартості товару здійснюється покупцем протягом чотирнадцяти календарних днів з моменту його передачі.  

Аналіз умов угоди від 27.11.2007 р. дає підстави стверджувати про виникнення між сторонами зобов'язань з договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи позивач виконав взяті на себе договором від 27.11.2007 р. зобов'язання, а саме: поставив товар загальною вартістю 5 329,64 грн., а відповідач —прийняв його у власність, що підтверджується видатковими накладними № РНк-058391 від 20.02.2008 р. на суму 1 446,45 грн. та № РНк-061902 від 06.03.2008 р. на суму 3 883,19 грн.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, станом на час його звернення до суду, відповідач не оплатив вартість отриманого товару у сумі 4 828,03 грн. чим порушив умови укладеного правочину та чинне законодавство, що регулює зобов'язальні правовідносини господарюючих суб'єктів.

Дані твердження позивача частково підтверджуються матеріалами справи, оскільки як слідує з наданих на вимогу суду доказів часткового погашення боргу відповідачем, а саме: платіжного доручення № 366-6D031 від 13.06.2008 р. відповідач перерахував на користь позивача 1 800,00 грн. за товари, отримані відповідно до накладної № 061902 від 06.03.2008 р. З наведеного слідує, що заборгованість відповідача становить 3 529,64 грн.  

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом  України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду доказів на підтвердження відсутності заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.  

Таким чином з матеріалів справи судом встановлено, що покупець частково оплатив вартість отриманого у власність товару на суму 1 800,00 грн.

Виходячи з викладеного борг відповідача складає 3 529,64 грн. (5 329,64 грн. –1800,00 грн.).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором поставки № 562-К від 27.11.2007 р. в сумі 4 828,03 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 3 529,64 грн.    

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 273,13 грн. інфляційної складової боргу, 57,45 грн. 3 % річних, 433,46 грн. пені.  

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У п. 4.2 договору від 27.11.2007 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, включаючи день оплати.        

Приймаючи до уваги положення договору від 27.11.2007 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені, 3 % річних та збитків від інфляції є такими, що заявлені правомірно, але підлягають частковому задоволенню в межах уточненого розрахунку, проведеного судом, виходячи з дат прострочення, визначених позивачем та зважаючи на часткове погашення боргу 13.06.2008 р., а саме: 52,62 грн. 3 % річних, 251,17 грн. збитків від інфляції та 433,46 грн. пені  

Зважаючи на встановлені судом обставини справи позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати —перерахуванню відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського кодексу України.    

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Вілена” (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 13, ідентифікаційний код 21502295) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма “А.В.К.” (04060, м. Київ, вул. Ольжича, 18/22, ідентифікаційний код 21512394) 3 529 (три тисячі п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 64 коп. боргу, 52 (п'ятдесят дві) грн. 62 коп. 3 % річних, 251 (двісті п'ятдесят одну) грн. 17 коп. збитків від інфляції, 433 (чотириста тридцять три) грн. 46 коп. пені, 76 (сімдесят шість) грн. 51 коп. державного мита та 88 (вісімдесят вісім) грн. 51 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня   підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                    С.В. Шабунін

Дата підписання: 02.04.2009 р.

Справа №  46/238

04.02.09