Рішення

від 26.02.2009 по справі 48/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/19

26.02.09

За позовом:Першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Управління транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»

Третя особаВиконавчий комітет Чернігівської міської ради

Про:зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення пені у розмірі 13 839,35 грн.

      Суддя Сулім В.В.

Представники:

Від прокуратури:Некрасов О.М. –пред. за посвідч.

Від позивача:Слєсарєва Т.М. –пред. за довір.

Від відповідача:не з'явився

Від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Перший заступник прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Управління транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»про зобов'язання виконати обов'язок в натурі та стягнення пені у розмірі 13 839,35 грн.

Згідно з ст. 2 Господарського кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У відповідності до п. 2 ст. 121 Конституції України представництво громадян або держави у суді покладено на органи прокуратури, які самостійно визначають, в чому порушені інтереси держави.

Також згідно з ст. 36 Закону України «Про прокуратуру»та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор самостійно визначає підстави представництва інтересів держави в суді. Отже, право визначити наявність чи відсутність підстав для представництва інтересів держави належить виключно прокурору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Управління транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради відповідно до укладеного між сторонами Договору про закупівлю № 63/08/02 від 30.07.08 р. (далі –Договір) зобов'язалося прийняти та оплатити, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»поставити пасажирські тролейбуси ElectroЛАЗ-12 (Е 183, D 1-01) в кількості чотирьох одиниць, в комплектності, яка вказана в Специфікації (Додаток № 1 до даного Договору), проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»своїх зобов'язань не виконало, пасажирські тролейбуси на визначених Договором умовах Управлінню транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради не поставило.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.12.08 р. порушено провадження у справі № 48/19 та призначено її до розгляду на 03.02.09 р. о 11:15.

Перед початком розгляду справи по суті представників прокуратури та позивача ознайомлено з їхніми правами та обов'язками відповідно до ст. 22 ГПК України.

Крім цього, представникам прокуратури та позивача у судовому засіданні роз'яснено вимоги ст. 81-1 ГПК України.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

03.02.09 р. Позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 42 897,46 грн., а також стягнути з Відповідача штраф у розмірі 70 350,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.09 р. розгляд справи був відкладений на 19.02.09 р., в зв'язку з неявкою представника Відповідача, неподання ним витребуваних документів та необхідністю витребування нових доказів по справі.

13.02.09 р. Позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог. Позивач просить збільшити розмір пені, що підлягає стягненню з Відповідача до 53 470,61 грн., а також стягнути з Відповідача штраф у розмірі 70 350,00 грн.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу передбачено, що Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням чи зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога (збільшення чи зменшення ціни позову, збільшення чи зменшеня кількості товару тощо). Під зміною розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог додатково до викладених у позовній заяві –така лія кваліфікується як зміна предмета позову. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими Позивач обгрунтовує свою вимогу до Відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні клопотання Позивача про збільшення розміру позовних вимог, так як дані вимоги мають бути предметом іншого позову та розглядає вимоги викладені в позовній заяві.

Відповідач, у судовому засіданні, надав відзив на позовну заяву та заяву про збільшення розміру позовних вимог. Відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі, проте просить Позивача не застосовувати штрафні санкції та пропонує укласти мирову угоду.

В судовому засіданні оголошено перерву відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України до 26.02.2009 р. на 12 год. 30 хв.

26.02.09 р. до Господарського суду м. Києва надійшла телеграма від Відповідача з проханням перенести судове засідання, у зв'язку з відрядженням представника Відповідача.

Суд, в задоволенні даного прохання відмовляє.

В судовому засіданні 26.02.09 р., за згодою присутніх сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши всі наявні у матеріалах справи докази, дослідивши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

30.07.08 р. за результатами тендеру, проведеного відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 274 «Про затвердження Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 28.03.08 р., між управлінням транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради (далі –Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(далі –Постачальник), як переможцем тендеру, укладено договір про закупівлю № 63/08/02, до якого внесено зміни на підставі додаткової угоди № 1 від 27.11.08 р. (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.2 Договору Постачальник зобов'язався у порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити покупцю пасажирські тролейбуси ElectroЛАЗ-12 (Е 183, D 1-01) в кількості чотирьох одиниць, в комплектності, яка вказана в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах визначених Договором, прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що у випадку зменшення реального фінансування видатків Покупця обсяги поставки товару можуть бути зменшені.

Згідно з п. 3.3 Договору, розрахунки проводяться за отриманий товар. Можлива попередня оплата з поставкою товару не пізніше 3-х місяців з дня оплати.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору Покупець, платіжним дорученням № 294 від 01.09.08 р. перерахував на рахунок Постачальника 1 005 000,00 грн. Тобто, здійснив попередню оплату товару за Договором. Відтак, у Постачальника виник обов'язок у 3-х місячний термін, тобто до 01.12.08 р. поставити товар передбачений Договором.

Судом встановлено, що взяті Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»зобов'язання за Договором виконані не були.

Відповідно до п. 6.2 Договору, у випадку прострочення встановлених даним Договором строків поставки (передачі) товару Постачальник зобов'язується протягом 5 банківських днів з дати отримання вимоги перерахувати на рахунок Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату отримання такої вимоги, за кожний календарний день прострочення від суми непоставленого або недопоставленого Товару.

Лист з вимогою про перерахування пені на рахунок Покупця, був отриманий Постачальником 12.12.08 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач жодного доказу на спростування обставин, повідомлених Позивачем, суду не надав, позовні вимоги визнавав.

Частиною 2 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є правочини (дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків) та договори (домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).

Пунктом 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2 ст. 265 Господарського кодексу України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи положення укладеного між сторонами Договору, наведених норм діючого законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань, що виникли за Договором та про їх порушення з боку Відповідача.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до положень п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 234 Господарського кодексу України передбачено, що сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п. 6.2 Договору у разі прострочення поставки товару або його частини більше ніж на 30 календарних днів, Постачальник, крім пені сплачує Покупцю штраф у розмірі 7 % від суми непоставленого або недопоставленого товару.

Пунктом 6.5 Договору вказано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань проводиться до повного виконання зобов'язань за Договором.

Згідно з п. 9.1 Договору даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором.

Розмір пені буде обраховуватися за даними вказаними в позовній заяві.

Термін нарахування з 01.12.08 р. по 22.12.08 р. включно, що становить 21 день.

Облікова ставка НБУ становить 12 %.

Сума на яку нараховується пеня 1 005 000,00 грн.

Розмір пені становить 13 839,35 грн.

Суд перерахувавши розмір пені походжується з розрахунками Позивача наданими в позовній заяві та визнає їх обґрунтованими, а позовні вимоги щодо їх стягнення такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, сплати державного мита підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03124, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6, р/р 260016746 в ВАТ «Український професійний банк»в м. Києві, МФО 300205, ЄДРПОУ 33440482) поставити Управлінню транспорту та зв'язку Чернігівської міської ради тролейбус ElectroЛАЗ-12 (Е 183, D 1-01) (з технічними характеристиками: тягловий двигун ЕД-139 АУ2 (140 кВт), головна передача ZF, AV-132/80, рульовий механізм ZF 8098 з гідропідсилювачем, гальмівна система –двоконтурна з роздільними контурами для приводу гальм передньої і задньої осі, запасне колесо, знак аварійної зупинки, ключ для гайок коліс, вогнегасник).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03124, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6, р/р 260016746 в ВАТ «Український професійний банк»в м. Києві, МФО 300205, ЄДРПОУ 33440482) з будь якого виявленого рахунку на користь міського бюджету міста Чернігова (код 22825965, р/р 31415542700002 в ГУ ДКУ в Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 21081100) пеню у розмірі 13 839 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) гривень 35 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські комерційні автомобілі»(03124, м. Київ, вул. Івана Лепсе, 6, р/р 260016746 в ВАТ «Український професійний банк»в м. Києві, МФО 300205, ЄДРПОУ 33440482) з будь якого виявленого рахунку до Державного бюджету 1 383 (тисячу триста вісімдесят три) гривні 90 коп. –держмита та 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок –витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

5. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                       В.В. Сулім