Рішення

від 13.07.2006 по справі 15/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "13" липня 2006 р.Справа №  15/202

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №15/202

за позовом: ТОВ „Трансфер" м. Кіровоград

до відповідача: Головного управління житлово-комунального господарства м. Кіровоград

про стягнення 55485 грн.

Представники сторін:

від позивача - Резнік Т.М. довіреність від 29.06.05р.

від відповідача - Пастушенко В.А. довіреність № 242 від 10.03.05р.

В судовому засіданні  07.07.06 року   оголошувалась перерва до 13.07.06 року  . на 17 годину.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній | документами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд з'ясував наступні факти та відповідні їм правовідносини  та

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 6590 грн. З %  річних, 26038 грн. інфляції, 22857 грн. збитків від не отриманого прибутку. В судовому засіданні 29.08.05р. позивач надав пояснення від 29.08.05р. в якому він просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 6447 грн.; індекс інфляції за період з квітня 2002 року по 01.04.05р. в сумі 25148 грн.; збитки в сумі 107723 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснення від 29.08.05р. і позов підтримала. Відповідач позовні вимоги заперечив, надав два відзиви  в яких посилається на сплив строку позовної давності для стягнення 3 % річних та Інфляційних втрат, недоведеність позивачем завданих йому збитків, а також на існування між сторонами після прийняття рішення господарського суду від 02.12.02р. по справі № 13/266 адміністративних відносин.  Рішенням  господарського  суду  Кіровоградської  області  від  03 жовтня  2005 року   позов задоволено частково.  З відповідача  стягнуто   на користь позивача   

13988 грн. 64 коп. інфляційних втрат,  3634  грн. 40 коп. З % річних, 176 грн. 23 коп. сплаченого державного мита, 37 грн.47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні решти позову – відмовлено. Відповідач  не погодившись з  вказаним  рішенням, подав  апеляційну  скаргу , в якій  просить  скасувати рішення і  прийняти  постанову, якою  відмовити  позивачу в  задоволенні  позовних вимог в  повному  обсязі. У відзиві на  апеляційну  скаргу  позивач  просить  винести постанову , якою відмовити  відповідачу в  задоволенні його апеляційної  скарги , так як вважає, що господарський суд  вірно  застосував   норми  матеріального  права.                            Постановою  Дніпропетровського   апеляційного  господарського  суду  від  01.12.05 року   апеляційні  скарги  Головного  управління  житлово-комунального  господарства м.Кіровоград і  товариства  з  обмеженою  відповідальністю   “Трансфер” м.Кіровограда  залишені  без  задоволення, а рішення   господарського суду  Кіровоградської  області  від  03.10. 2005 року  залишено  без змін.

Ухвалою від 16.01.2006 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлені ви моги про скасування рішення і постанови у справі та задоволення позову но вим рішенням.  Постановою  Вищого  господарського суду  України   від 15.02.2006 року  касаційну  скаргу задоволено частково,  постанову  Дніпропетровського  апеляційного  господарського  суду  від 01.12.2005 року  та  рішення  господарського  суду  Кіровоградської  області  від  03.10.2005 року  скасовані, а  справу  передано  на  новий судовий розгляд. Ухвалою  господарського суду Кіровоградської  області  від 20.03.2006 року    справу  прийнято    до свого провадження  суддею  Хилько Ю.І.

При  новому  розгляді  справи  суд виходив з вимог  ст. 111-12  Господарського  процесуального  кодексу України щодо обов'язковості  вказівок , що  містяться  у   постанові  касаційної  інстанції для  суду  першої  інстанції під  час  нового  розгляду  справи.

Так,  згідно   до  висновків  касаційної  інстанції  позивач,  посилаючись на непогашення визначеного у рішенні суду боргу — 73222 грн., звернувшись з позовом у даній справі у 2005р.  вимагає стягнення з відповідача 6590 грн. З % річних, 26038 грн. інфляційних, 137423 грн. збитків від неотриманого прибутку, загально виробничних і адміністра тивних витрат.

Відповідно до ст. 623 ЦК України позивач повинен був довести розмір завданих збитків та при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) заходи, вжиті ним щодо їх одержання на підставі доказів зазначених у поло женнях глави V ГПК України.

Суди першої та апеляційної інстанції не встановили наявність збитків відповідних матеріалам справи.

З висновком судових інстанцій судова колегія погодилась, зважаю чи на те, що наведені у позові обставини співпадають з обставинами, наведе ними тим же позивачем у справі №13/226, за винятком посилання позивача на інший договір з тим же відповідачем.

Судова колегія також враховує співпадіння по суті вимог викладених у справі №13/226 і цій справі з відмінністю застосованих позивачем строків 2002-2005р.р.

Уточнюючи  позовні вимоги з  урахуванням  постанов  апеляційної та  касаційної інстанцій   позивач в судовому  засіданні  10.05.06 року  збільшив  розмір  неодержаних  доходів-збитків  за 3 роки   по    35908 грн.  щорічно  на  загальну суму   107723 грн.  та   втрати  від  інфляції  в  розмірі  22529 грн. Крім того, посилаючись на  п.10.1 Договору   між   сторонами  спору, позивач  вважає, що  відповідачем не  проведено  остаточного  виконання  зобов'язання, оскільки   позивач  не  отримав  належну йому    суму   коштів та  посилаючись на рішення  суду у  справі  №13/266 просить   вважає за   необхідне  стягнути з  відповідача   суму  неодержаних доходів (упущену  вигоду)  по рахунку №1 12077 грн.,  по рахунку №2- 6389 грн.,  по рахунку №3 -2851 грн. а  всього  на  суму   21317 грн. Для отримання  заборгованості   позивачем вживались  заходи. За вимогою  позивача  накладено  арешт на всі  розрахункові  рахунки   відповідача, Змінено  порядок  виконання  рішення  суду  по справі  №13/266, позивач  звертався   із  заявами та  скаргами  в різні  контролюючі та  наглядові   інстанції. На думку  позивача він просить  відшкодувати  не  реальні  збитки  підприємству, а  лише  неодержаний дохід  підрядника  від  робіт на  об'єктах  відповідача.

Відповідач заперечив позовні  вимоги  та   доповнення до позовних вимог посилаючись на наступне. Визнаючи   заборгованість за виконані роботи та  порушення   договірних зобов'язань  відповідач  вважає  що ним  вживаються всі  можливі  заходи для   погашення  заборгованості. Станом   на  21.06.2005 року  відповідач   проплатив  13500 грн.  Відповідач  вважає, що  після  винесення   господарським  судом рішення   по справі  №13/266 на користь   ТОВ “Трансфер” та  передачею останнім  наказу   господарського суду  до  Ленінського відділу  державної виконавчої  служби Кіровоградського  міського  управління  юстиції, відповідно  до ст. 11 ч.1  Закону  України  “Про виконавче  провадження” сторони  спору  стали сторонами виконавчого  провадження  (боржник та  кредитор) і  між    органами    державної виконавчої  служби і   сторонами   спору  виникли   адміністративні  правовідносини, а  цивільні  правовідносини  за  договором  підряду  перестали    діяти. Також   відповідач  вважає, що  позивачем  порушено строк  позовної   давності , встановлений  ст.71  Цивільного  кодексу  Української  РСР.

Заслухавши  представників  сторін та  дослідивши матеріали  справи, господарський  суд приходить до висновку, що   позовні  вимоги  підлягають до часткового  задоволення  виходячи  зі  слідуючого.

Господарським  судом   безспірно  встанволено та  фактично   сторонами  не оспорюється, що  рішенням господарського суду від 02.12.02р. по справі № 13/266 за позовом  ТОВ „Трансфер" до головного управління житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради про стягнення 72380 грн. позовні вимоги задоволені. З відповідача на користь позивача стягнуто 50319 грн. боргу, 744 грн. З % річних, 21317 грн. збитків та судові витрати.  Рішення  суду  мотивовано наступним.   Між сторонами укладено договір підряду від 20.04.99р. предметом якого є виконання робіт по капітальному ремонту житлового фонду.  17.05.2000р. сторони підписали доповнення до названого договору, за умовами якого позивач доручив, а відповідач зобов'язалось виконати роботи по капітальному ремонту покрівель житлових будинків по вул. Дзержинського 71, вул. Кірова 29, проспект Правди  2в, вул. Пляжева 1.

Відповідно до умов договору та додаткової угоди підрядчик виконав для замовника з його матеріалів роботи по ремонту покрівлі житлового будинку по вул. Кірова 29 на суму 44755 грн. В порушення договірних зобов'язань відповідач не розрахувався за виконані роботи.

Окрім   цього,   позивачем   було   здійснено   роботи   по   ремонту   покрівлі (житлового будинку власними засобами по проспекту Правди на суму 5564 грн. Всього виконано робіт на суму 50319 грн.

Заявлені вимоги в сумі 744 грн. слід розцінювати як 3 % річних і вони підлягають стягненню на користь позивача в межах заявленого 6 місячного терміну.  Частина 2 ст. 35 ГПК України передбачає, що факти, встановлені рішенням   господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 216 ЦК УРСР, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач частково виконав рішення суду від 02.12.02р. по справі № 13/266 сплативши 21.06.05р. 13500 грн.

Рішення господарського суду від 02.12.02р. по справі № 13/266 не скасувало і не змінило обов'язок відповідача розрахуватись з позивачем за вказаним договором підряду.

Згідно зі ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні   вимоги   в   частині   стягнення   інфляційних   втрат   підлягають

 частковому задоволенню виходячи з наступного.

Період стягнення інфляційних втрат в сумі 25148 грн. заявлений позивачем з квітня 2002 року по 1 квітня 2005 року. До господарського суду позивач звернувся з позовом 01.07.05р.

За ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено / позовна давність /, встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Господарський суд вважає, що інфляційні втрати повинні стягуватись за період з 01.07.02р. по 01.04.05р. Сума інфляційних втрат нарахованих на суму боргу 50319 грн. з 01.07.02р. по грудень 2002 року становить 1509 грн. 55 коп., за 2003 рік - 4126 грн. 15 коп., за 2004 рік - 6189 грн. 23 коп., з січня 2005 року по 01.04.05р. -2163 грн. 71 коп., з квітня 2005 року по 21.06.2005 року -3198 грн.,  з 22.06.2005 року  по  15.02.2006 року  в  розмірі  1839 грн. та за  березень-квітень  2006 року  інфляційні  втрати не нараховуються у зв'язку з  відсутністю  інфляційних   процесів ( рівень інфляції  нижче 100 %).

Загальна сума інфляційних втрат становить – 19025 грн.64 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Період стягнення 3 % річних в сумі 6447 грн. заявлений позивачем з 01.01.01р. по 01.05.05р.

Господарський суд вважає, що з врахуванням рішення суду від 02.12.02р., З % річних повинні стягуватись за період з 03.12.02р. по 01.05.05р. Сума 3 % річних нарахованих на суму боргу 50319 грн. з 03.12.02р. по 31.12.02р. становить 119 грн. 77 коп., за 2003 рік - 1507 грн. 45 коп., за 2004 рік - 1511 грн. 58 коп., з січня 2005 року по 01.05.05р. - 495 грн. 60 коп.

Загальна сума 3 % річних становить - 3634 грн. 40 коп.

Позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі 107723 грн. задоволенню не підлягають з таких підстав.

Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Згідно зі ст. ст. 611, 612, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок

випадку або непереборної сили.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Як зазначено в ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поданими по справі доказами позивач не довів факту завдання йому збитків на загальну суму 107723 грн. Державна ліцензія на виконання спеціальних видів робіт у проектуванні та будівництві видана позивачу діяла з 07.12.99р. по 07.12.02р., тобто строк   її  дії закінчився через 5 днів після прийняття рішення господарського суду від 02.12.02р. по справі № 13/266. Тому, позивач не мав права на виконання певних видів будівельних робіт без наявності ліцензії у майбутньому.

Саме по собі посилання позивача на Державні будівельні норми і розрахунок на їх підставі збитків, без подання жодних первинних документів не є підставою для проведення математичних розрахунків і виведення на їх основі суми отриманих підприємством збитків.

Ухвалою господарського суду від 04.07.05р. від позивача вимагалось подати докази понесення збитків в сумі 22857 грн., а ухвалою від 29.08.05р. від позивача вимагалось подати докази понесення збитків вже в сумі 107723 грн., однак позивач крім математичних розрахунків і письмових пояснень про те, що відноситься до адміністративних і господарських витрат, витрат на обслуговування працівників будівництва, витрат на організацію робіт на будівельній площадці не подав жодного доказу понесених збитків ні в сумі 22857 грн., яка заявлялась при первісній подачі позову, ні в сумі 107723 грн., збільшений позивачем розмір збитків по поясненню від  18.05.06 року.

Крім того, господарський суд звертає увагу, що за період розгляду даної справи в суді, з липня 2005 року по липень  2006 року, збитки позивача зросли з 22857 грн. / при первісній подачі позову / до 107723 грн., або майже в 5 разів і таке зростання нічим не підтверджено.

Даючи   оцінку  обставинам, щодо виконання  рішення    суду  у  справі  №13/266 яке    перебуває на виконанні   відділу  ДВС  Ленінського районного упрапвління  юстиції   господарський  суд  приймає  до уваги, що   при надходженні  виконавчих документів  відповідно   до вимог  ст.24  Закону  України “Про  виконавче  провадження “  державним  виконавцем  винесено   постанови   про відкриття  виконавчого  провадження  та  боржнику  давався  строк  для  добровільного виконання  рішення   суду. З метою  належного виконання  рішень суду , державним виконавцем накладено  арешт на всі   відомі  розрахункові  рахунки  боржника,  на  які  періодично виставлялись вимоги. Стягнуті  кошти  розподілялись між  стягувачами в  порядку  черговості, встановленої  ст. 44  Закону  України  “Про виконавче   провадження”.   В ході  проведення  виконавчих дій  встановлено, що майно, належне  відповідачу є  комунальною  власністю.  Відповідно  до   вимог  п.8  ч.1 ст.  60  Закону  України  “Про місцеве  самоврядування в Україні” об'єкти  права    комунальної  власності  не   можуть  бути вилучені  у  територіальних  громад і  передані  іншим   суб'єктам  права  власності  без  згоди безпосередньо територіальної  громади або  відповідного рішення  ради чи  уповноваженого  нею  органу ,  за  винятком  випадків, передбачених  законом. Всі  передбачені  законом  заходи  для  примусового виконання  рішення суду  по  справі №13/266  державними виконавцями  Ленінського  районного  управління  юстиції м.Кіровогорада  вживались  своєчасно та в  повному  обсязі. Однак, суд вважає, що    з  відповідача  належить  стягнути   втрати пов'язані з  інфляцією  за  період з 01.04.2005 року   по  19.04.2006 року  тобто за період  коли  наказ  господарського  суду  перебував   на  виконанні в виконавчій службі  Ленінського районного  управління  юстиції (а.с.18). При  цьому   судом  враховується, що  в період з  01.04.05 року  по  21.06.05 року   заборгованість  складала  50319 грн., а    в послідуючому у  зв'язку  з примусовим  виконанням рішення  суду  зменшувалась і  склала  в  період з  22.06.05 р. по 15.02.2006 року- 36819 грн., в  період з  16.02.06 р. по  19.04.06 р. -16819 грн. За час   примусового виконання  рішення  суду  інфляційні  втрати  нараховані в  розмірі  5037 грн. та  підлягають  до повного  стягнення з  відповідача, оскільки  в  цей  період ним  не виконано  умови  договору, який  діяв  до  повного  погашення  заборгованості, тобто  до   19.04.2006 року.

Заперечення відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не ґрунтуються на діючому ЦК України, так як господарський суд стягує інфляційні втрати за період з 01.07.02р. по 01.04.05р.,  а 3 %  річних за період з 03.12.02р. по 01.05.05р,, тобто в межах трирічного строку позовної давності, з врахуванням дати звернення позивача до господарського суду - 1 липня 2005 року, а  стосовно  стягнення  інфляційних  втрат  за період  примусового виконання  рішення  суду застосовується   правило  про стягнення  втрат від  інфляції за  весь  період  прострочення  розрахунку.

Судом  приймається  до уваги, що   згідно довідки головного управління статистики у Кіровоградській області   від   08.07.05р. правильна назва відповідача - Головне управління житлово- комунального господарства міста Кіровоградської міської ради.

На підставі ст. ст. 47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відпоповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись

ст. ст. -35, 43, 44, 47-1, 49, 75, 82 - 85, 116 ГПК України господарський суд

                                                ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської міської ради м. Кіровоград вул. Карла Маркса 41 р/р 254201018 в ППБ „Аваль" МФО 323538 код 03365245 на користь ТОВ „Трансфер" м. Кіровоград вул. Дніпровська 62 р/р 26008301331903 в „Промінвестбанку" м. Кіровограда МФО 323301 код 20636349 – 19025 грн.64 коп. інфляційних втрат,  3634 грн. 40 коп. З % річних, 176 грн. 23 коп. сплаченого державного мита, 37 грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

В задоволенні решти позову – відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в установленому  законом порядку.

Суддя   Ю. І. Хилько