Рішення

від 23.03.2009 по справі 41/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

41/31

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/31

23.03.09

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецпрофіль»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»

простягнення 126 609, 92 грн.

Суддя Спичак О.М.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача:      Кожевникова Д.Ю. –дов. № б/н від 12.01.2009 року;

від відповідача : не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Західспецпрофіль»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»про стягнення  126 609, 92 грн.

Ухвалою від 23.01.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.02.2009 року.

В судовому засіданні 20.02.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи.

Представник відповідача в судове засідання 20.02.2009 року не з'явився, однак через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 20.02.2009 року розгляд справи перенесено на 23.03.2009 року.

В судовому засіданні 23.03.2009 року, представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду та надає пояснення з приводу заявлених позовних вимог та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2009 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.03.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до видаткових накладних № РН-0001793 від 29 жовтня 2008 року на загальну суму 91 296,79 гривень, № РН-0001694 від 15 жовтня 2008 року на загальну суму 88 034,98 гривень, № РН-0001691 від 15 жовтня 2008 року на загальну суму 88 034,98 гривень, № РН-0000306 від 26 березня 2008 року на загальну суму 6296,32  гривень та Довіреностей № 181 від 29 жовтня 2008 року, № 167 від 14 жовтня 2008 року, № 004018 серія ЯПБ від 26 березня 2008 року позивач передав, а відповідач отримав товар (сендвічі –панелі стінові в упаковці) на загальну суму 273 663, 07 гривень.

Проте відповідач здійснив лише часткову оплату товару, внаслідок чого його заборгованість складає 123657,39 грн.

30 грудня 2008 року позивач направив відповідачу вимогу (вих. № 471) про погашення  заборгованості в сумі 123 657,39 гривень в строк до 06.01.2007 року, однак  вона була залишена останнім без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Статтею 207 Цивільного кодексу України визначено, що  правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою(ч.2 ст. 207).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 123 657,39 гривень.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних (за період з 07.01.2009 року по 13.01.2009 року)  в сумі 71,15 гривень та 2596,80 гривень інфляційних втрат (за грудень 2008 року).

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, зважаючи на прострочення відповідача та дати направлення та отримання вимоги, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині та їх розмір визначений позивачем вірно, у повній відповідності до норм чинного законодавства, а тому позов в цій частині також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач керуючись ч. 6 ст. 231 ГК України, нарахував та просить стягнути з відповідача штрафні санкції (неустойка) в розмірі облікової ставки НБУ за час користування чужими коштами (в період з 07.01.09 року по 13.01.2009 року)  в сумі 284,58 гривень.

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки не укладена, а ч. 2 ст. 231 ГК України застосовується лише за наявності специфічного суб'єктного складу чи правовідносин, до яких даний спір не відноситься, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, слід зазначити, що ч. 6 ст. 231 ГК України визначає лише порядок визначення розміру штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології будівництва»(02068, м. Київ, вул. Урлівська, 8, оф. 123 код ЄДРПОУ 31458110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західспецпрофіль»(08162, Київська область, Києво –Святошинський район, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1-а, код ЄДРПОУ 32611517) 123 657,39 (сто двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят сім) гривень 39 копійок - основного боргу, 2596,80 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) гривень 80 копійок інфляційних втрат, 71,15 (сімдесят одна) гривня 15 копійок 3 % річних, 1263,25 (одна тисяча двісті шістдесят три) гривні 25 копійок державного мита та 117,73 (сто сімнадцять) гривень 73 копійки  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             О.М. Спичак

Дата підписання рішення

01.04.2009р.