Рішення

від 13.04.2009 по справі 53/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/111

13.04.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерторг»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»

про стягнення 9 517,16 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

          Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»заборгованості за Договором поставки продукції б/№ від 26.06.2007р. в розмірі 9 517,16 грн., в тому числі: 4 449,56 грн. –основного  боргу, 908,73 грн. –пені, 168,31 грн. - 3% річних та 990,56 грн. –інфляційних витрат. Крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 000,00 грн. витрат на адвоката та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/111, розгляд справи призначено на 16.02.2009р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача по справі та не виконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи відкладено на 16.03.2009р.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва 12.03.2009р. надійшов лист від позивача на виконання ухвали суду по справі  № 53/111. А також, в листі від  12.03.2009р. позивач заявив клопотання про те, щоб слухання справи проводилися без участі представника позивача, у зв'язку з важким фінансовим становищем.

Судове засідання по справі № 53/111, призначене на 16.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

           Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/111 призначена до розгляду по суті на 13.04.2009р.

          Представник позивача в судове засідання 13.04.2009р. не з'явився, проте направив через відділ діловодства суду клопотання про розгляд справи без участі представника.  

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АВ № 629908 від 06.02.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

          26 червня 2007 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерторг»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»(покупець) було укладено договір поставки продукції (надалі –договір), відповідно до умов якого (п.1.1 договору) постачальник зобов'язувався поставити покупцю товар –плівку поліетиленову, кількість і ціна якого вказуються в додатку до даного договору (накладній), які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а  відповідачем отримано товар на загальну суму 8 449,56 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000131 від 17.08.2007р. з відміткою відповідача про отримання (довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей Серія ЯТН № 797944 від 16.08.2007р.), належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за одиницю продукції складає: згідно з виставленим рахунком-фактурою.

До матеріалів справи додано належним чином завірену копію рахунку-фактури № СФ-0000130 від 16.08.2007р., який виставлявся позивачем відповідачу для оплати.   

Загальна вартість договору становить суму всіх товарних накладних до даного  договору (п. 3.2 договору).

Судом встановлено, що в договорі не визначено строку оплати товару.

В накладній № РН-0000131 від 17.08.2007р. в рядку «умова продажу»зазначено «попередня оплата».  

Відповідач покладені на нього зобов'язання щодо оплати поставленого товару по договору не виконав, сплатив за поставлений товар лише 4 000,00 грн., в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 4 449,56 грн. (8449,56 грн. –4000,00 грн.).

Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію Вих.. № 1 від 12.08.2008р. з вимогою про погашення заборгованості. Доказом отримання вказаної претензії відповідачем 15.08.2008р. є відмітка останнього на зворотній стороні повідомлення про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Однак, відповідач відповіді на вищевказану претензію не надавав та взяті на себе зобов'язання не виконав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст.. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором. Відповідачем не подано будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 24.08.2008р. оплати позивачу поставлений товар у сумі 4 449,56 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 24.08.2008р., так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманого товару в сумі 4 449,56 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті отриманого згідно накладних товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 4 449,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4 449,56 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач, згідно з заявою про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 413,20 грн., яка нарахована позивачем відповідачу за прострочення виконання грошового зобов'язання. Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору сторони встановили, що у випадку прострочки платежу за відпущену продукцію, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від неоплаченої суми.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”. Проте, перевіривши правильність розрахунку пені, суд встановив, що позивачем не вірно визначено період нарахування пені виходячи з наступного.

Оскільки поставка товару відбувалась на договірній та платній основі, а строк проведення розрахунків не встановлений ані угодою сторін, ані законом, що зумовлює застосування положень ст.. 530 ЦК України.

Не визначення строку виконання боржником зобов'язання, зумовлює право кредитора (позивача) вимагати  виконання такого обов'язку в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги (ч. 2 ст. 530 ЦК України).  

Матеріали справи свідчать, що відповідач отримав таку вимогу від позивача 15.08.2008р., тобто через сім днів після одержання/неодержання відповіді від відповідача та неодержання оплати боргу, позивач мав право в межах шестимісячного строку позовної давності нарахувати відповідачу на суму основного боргу пеню (з 24.08.2008р. по 19.01.2009р.).

Позивач нараховує пеню за період з серпня 2007р. по лютий 2008р., однак в період, який зазначив позивач по справі відсутній факт прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем по справі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 168,31 грн. - 3% річних та 990,56 грн. –інфляційних витрат.          

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором.

Однак, враховуючи вищевикладене, початок нарахування 3% річних та інфляційних витрат позивачем також визначений невірно.

          За таких обставин,  суд здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних витрат, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 28,89 грн..  та інфляційних витрат в сумі 124,59 грн. За розрахунком суду.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 3 000,00 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата, зокрема, послуг адвоката, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

До матеріалів справи позивач надав оригінал платіжного доручення № 9 від 07.11.2008р. про сплату за адвокатські послуги в розмірі 3 000,00 грн., Договір № 174 від 10.08.2008р. про виконання юридичних робіт та Акт приймання-передачі виконаних робіт.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 192, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

              2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Група «Екопром»(02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 14; ідентифікаційний  код 33738730, з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжполімерторг»(69001, м. Запоріжжя, бульвар Шевченка, 23; ідентифікаційний код 31473668)  4 449 (чотири тисячі чотириста сорок дев'ять) грн. 56 коп. основного боргу, 28 (двадцять вісім) грн.. 89 коп. три відсотка річних, 124 (сто двадцять чотири) грн.. 59 коп., 3 000 (три тисячі) грн.. 00 коп. витрат на правову допомогу, 46 (сорок шість) грн. 03 коп.  витрат по сплаті державного мита та 57 (п'ятдесят сім) грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.          В іншій частині в позові відмовити.

          4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                   Грєхова О.А.