Рішення

від 16.04.2009 по справі 8/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

8/67

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  8/67

16.04.09

За позовом            Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідітан"     

до              Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 3"

про                            стягнення 298 408,85 грн.

Суддя   В.С. Катрич

Представники:

Від позивача         представник Богуш М.К. (дов. № 15 від 29.09.2008р.)

Від відповідача     представник –Сліпченко І.М. (дов. №14 від 17.03.09), Рубан Л.М.

                          (дов.65 від 23.12.08)  

Обставини справи:

Позивач   звернувся  до Господарського суду м. Києва з  позовом  про  стягнення з відповідача 247 656,41 грн., що становить заборгованість за договором № 5 від 05.11.2007р., 28 069,49 грн. пені, 6 343,97 грн. збитків від інфляції, 2 306,89 грн. трьох відсотків річних та 14 032,09 грн. упущеної вигоди.     

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.01.2009р. розгляд справи був призначений на 20.02.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 20.02.2009р. розгляд справи був відкладений на 26.03.2009р., у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання та неподанням витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 26.03.2009р. розгляд справи був відкладений на 16.04.2009р., у  зв'язку з необхідністю витребувати нові докази.

У судове засідання, призначене на 16.04.2009р. з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми та майно, що належить відповідачеві.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, відмовив в її задоволенні, оскільки позивачем документально не підтверджено причин звернення з заявою про забезпечення позову. Посилання ж позивача, як на підставу вжиття заходів до забезпечення позову, на те, що відповідач у судовому засіданні наголошував про недостатність коштів у відповідача є безпідставним.

У відповідності до листа Вищого господарського суду, від 12.12.2006, № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», а також враховуючи роз'яснення Вищого арбітражного суду, від 23.08.1994, № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача зазначив, що відповідач не визнає заявлені позовні вимоги в частині стягнення з нього упущеної вигоди в сумі 14 032,09 грн., тому в цій частині просив суд відмовити.

Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.  

Суд вважає можливим розглянути справу відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

05.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством «Трест Київміськбуд-3»- «генпідрядник»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідітан»- «субпідрядник»був укладений договір № 5, відповідно до п.1.1 «генпідрядник»зобов'язався передати, а «субпідрядник»прийняти на себе виконання будівельно-монтажних робіт по зведенню монолітного залізобетонного каркасу, а саме: стіни, колони, монолітне перекриття на об'єкті житловий будинок по вул. Автозаводській, 29а, згідно робочої документації.    

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість робіт і матеріалів, включаючи поставку замовника (договірна ціна), визначена на підставі проведеного тендерного торгу та відповідно з «Правил визначення вартості будівництва (ДБН-Д1.1-1-2000)»та іншими діючими нормативними документами і становить 450,00 грн. за влаштування одного метра кубічного монолітного залізобетону на першому поверсі, 430,00 грн. за влаштування одного метра кубічного монолітного залізобетону на типових поверхах та 450,00 грн. за влаштування одного метра кубічного монолітного залізобетону на технічному поверсі.

Згідно з п.3.4 договору «субпідрядник»сплачує щомісячно «генпідряднику»за послуги генпідряду кошти в розмірі 2,1 відсотка від вартості виконаних робіт.

Умовами договору сторони погодили, що фактично виконані «субпідрядником»обсяги робіт оформляються актами приймання по формі КБ-2в і довідкою по формі КБ-2, які представляються «субпідрядником»до 28 числа кожного місяця. «Генпідрядник»підписує їх протягом 3-х банківських днів з моменту представлення до приймання та скріплює печаткою. Відмова «генпідрядника»від прийняття робіт вважається обґрунтованою в наступних випадках: (роботи виконані неякісно, роботи виконані без дозвільного напису «генпідрядника»на проектній документації, роботи виконані без попередньої участі «генпідрядника»у огляді прихованих робіт, не надані акти прихованих робіт). В разі не повідомлення «субпідрядника»про причини не підписання акту прихованих робіт на протязі 5-ти банківських днів, акт вважається підписаним та прийнятим.

Сторонами по договору були складені та підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2008р. на суму 204 206,67 грн., за червень 2008р. на суму 158 848,15 грн., за липень 2008р. на суму 58 371,46 грн. та акти виконаних робіт за травень 2008р. на суму 204 206,67 грн., за червень 2008р. на суму 158 848,15 грн., за липень 2008р. на суму 58 371,46 грн., які свідчать про виконання «субпідрядником»робіт та прийняття їх «генпідрядником»без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

На виконання п.3.4 договору, сторонами по договору були складені та підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за послуги генпідряду (копії в матеріалах справи).  

Відповідно до п.4.1 договору розрахунки здійснюються щомісячно за фактично виконані роботи згідно форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт по встановленій формі КБ-3. Оплата за виконані роботи «генпідрядником»сплачується в розмірі 95 відсотків від суми довідки про вартість виконаних по формі КБ-3. Накопичені 5 відсотків відкладених платежів (як гарантія виконаних зобов'язань «субпідрядника»за договором) сплачується «субпідряднику»після підписання акту прийому-передачі виконаних обсягів робіт «генпідрядником».

Згідно з п.4.2 договору, «генпідрядник»гарантував оплату прийнятих робіт протягом 5-ти днів з моменту підписання актів приймання виконаних робіт по формі КБ-2в і довідки по формі КБ-3

Відповідач власні зобов'язання  не виконав належним чином, за виконані роботи не розрахувався у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів проведених розрахунків у повному обсязі та у встановлений договором строк суду не надав, існуючу заборгованість перед позивачем не заперечував.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена та становить 247 656,41 грн.                                                                               

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 247 656,41 грн. основного боргу правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 28 069,49 грн. пені, 6 343,97 грн. збитків від інфляції, 2 306,89 грн. трьох відсотків річних та 14 032,09 грн. упущеної вигоди.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату виконаних будівельно-монтажних робіт, що передбачено п.4.3 даного договору, «генпідрядник»сплачує «субпідряднику»пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.7.2.1 договору).  

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 28 069,49 грн. правомірна та підлягає задоволенню, відповідач не довів протилежне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті виконаних робіт виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору № 5 від 05.11.2007р, відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість виконаних робіт у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 2 306,89 грн. та збитків від інфляції в розмірі 6 343,97 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 2 306,89 грн. та збитків від інфляції в розмірі 6 343,97 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача упущену вигоду в сумі 14 032,09 грн., то суд дійшов висновку, що в цій частині вимог у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:

Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, у відповідності до ст. 225 ГК України, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Позивач розрахував упущену вигоду на підставі попереднього договору позики грошових коштів від 20.05.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідітан»та Приватним підприємством «БОН-Тур». Однак, нормативного обґрунтування та підстав для визначення розміру упущеної вимоги таким чином позивач суду не вказав.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача  14 032,09 грн. упущеної вигоди необгрутована, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 247 656,41 грн. основного боргу, 28 069,49 грн. пені, 6 343,97 грн. збитків від інфляції, 2 306,89 грн. трьох відсотків річних,  відповідач не заперечував в цій частині вимог позивача, тому суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. В частині вимоги позивача про стягнення з відповідача упущеної вигоди слід відмовити.

Представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення суду на дванадцять місяців, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем відповідача.

Представник позивача заперечував проти клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.  

Суд, розглянувши клопотання відповідача про  розстрочення виконання рішення суду задовольнив його частково, розстрочивши виконання рішення суду на шість місяців, а саме: квітень 2009р. –47 888,83 грн., травень 2009р. –47 888,83 грн., червень 2009р. – 47 888,83 грн., липень 2009р. –47 888,83 грн., серпень 2009р. –47 888,83 грн., вересень 2009р. –47 888,83 грн.      

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони про порційно задоволеним вимогам.  

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 547, 549, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 42, 193, 224, 225, 231, 232  ГК України, ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -   

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд - 3" (03058, м.Київ, вул. Леванєвського, буд.5; код ЄДРПОУ 04012678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідітан" (04075, м.Київ, вул. Гамарника, буд.56; поштова адреса: 04211, м.Київ, вул. Лароша Гавро, буд. 4 кім. 335; код ЄДРПОУ 34760793) 247 656 (двісті сорок сім тисяч шістсот п'ятдесят шість) грн. 41 грн. основного боргу, 28 069 (двадцять вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 49 коп. пені, 6 343 (шість тисяч триста сорок три) грн. 97 коп. збитків від інфляції, 2 306 (дві тисячі триста шість) грн. 89 коп. трьох відсотків річних, 2 843 (дві тисячі вісімсот сорок три) грн. 77 коп. державного мита, 112 (сто дванадцять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення суду строком на шість місяців, а саме: квітень 2009р. –47 888,83 грн., травень 2009р. –47 888,83 грн., червень 2009р. –47 888,83 грн., липень 2009р. –47 888,83 грн., серпень 2009р. –47 888,83 грн., вересень 2009р. –47 888,83 грн.    

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.  

СуддяВ.С. Катрич

Дата підписання: 29.04.2009р.