Рішення

від 13.04.2009 по справі 53/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/110

13.04.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю “Автохаус Атлант-М”  

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Авто-Палац-Сервіс”

про стягнення 31 046,20 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Лещенко Г.М. –представник за довіреністю № 2/15-09  від 14.01.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс»заборгованості за поставлений товар згідно Договору купівлі-продажу автомобільних запасних частин № 0201/01 від 02.01.2008р. в розмірі 3 211,11 грн., в тому числі:   29 414,58 грн. – сума основного боргу, 379,56 грн. –3% річних та 1 252,06 грн. –інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/110, розгляд справи призначено на 16.02.2009р.

В зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р., ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), було відкладено на 16.03.2009р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. розгляд справи було призначено на 13.04.2009 р., в зв'язку з тим, що судове засідання 16.03.09р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. перебувала на лікарняному.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві від 06.02.2009р. № 13-5/6 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

02.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автохаус Атлант-М»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс»було укладено Договір купівлі-продажу автомобільних запасних частин № 0201/01 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався  в порядку та на умовах, визначених Договором, поставити запасні частини та аксесуари до автомобілів марки Фольксваген (далі Товар) в кількості та номенклатурі вказаних у видаткових накладних (які являються невід'ємною частиною договору), а відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, визначених Договором, прийняти та оплатити товар за цінами визначеними відповідно до видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.2 Договору ціна одиниці Товару  та загальна вартість Товару визначається в накладній, відповідно до якої здійснюється видача товару.

Згідно з п. 5.2 Договору право власності на Товар та ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження переходить до Відповідача після підписання сторонами видаткової накладної.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 32 625,69 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних: № ПР00084801 від 16.04.2008 р., № ПР00085258 від 25.04.2008 р., № ПР00085161 від 23.04.2008 р., № ПР00084953 від 19.04.2008 р., № ПР00085558 від 07.05.2008р., № ПР00085658 від 12.05.2008 р., № ПР00088441 від 25.07.2008 р., № ПР00087792 від 07.07.2008 р., № ПР00087617 від 02.07.2008 р., № ПР00087567 від 01.07.2008р., № ПР00087453 від 01.07.2008 р., № ПР00086846 від 11.06.2008 р., № ПР00086693 від 06.06.2008 р., № ПР00086694 від 06.06.2008 р., № ПР00086575 від 04.06.2008р., № ПР00087444 від 26.06.2008 р., № ПР00087900 від 10.07.2008 р., № ПР00087979 від 11.07.2008 р., № ПР00087977 від 11.07.2008 р., № ПР00086313 від 27.05.2008р., № ПР00086310 від 27.05.2008 р., № ПР00086307 від 27.05.2008 р., та довіреностями серія НБЙ № 122308 від 16.04.2008 р., серія НБЙ № 122337 від 07.05.2008 р.  і генеральною довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 01.01.2008 р.(оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за Договором здійснюються в національній валюті шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в строк, вказаний в накладній, але не пізніше 7 (семи календарних днів) від дати отримання Товару.

 Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару в розмірі 3 211,11грн.

18.11.2008 р. позивач звернувся до відповідач з претензією № 4-29 від 17.11.2008 р. про сплату існуючої заборгованості. В якості доказу направлення вказаної претензії до матеріалів справи долучено належним чином засвідчена копія фіскального чеку № 3242 від 18.11.2008 р. (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідач на вказану претензію направив лист № 26, відповідно до якого визнав заборгованість в повному обсязі.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковими накладними уповноваженою особою покупця.

          Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 7.1 договору сторони погодили, що поверненню підлягає товар, придбаний не пізніше 14 днів з дня придбання.

З пояснень, наданих представником позивача в судовому засіданні, придбаний товар відповідач не повертав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 29 414,58 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 29 414,58 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором та законодавством відповідальності.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач  вживав заходів щодо виконання свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, в тому числі, сплата неустойки, до якої згідно зі ст. 549 ЦК України відносяться штраф та пеня.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі  379,56 грн. та збитків від інфляції на суму 1 252,06 грн. обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Палац-Сервіс»(03115, м. Київ, вул. Краснова, 27, ідентифікаційний код 32595360, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохаус Атлант-М»(03040, м. Київ, вул. А.Бубнова, 18, ідентифікаційний код 33226134) основний борг в сумі 29 414 (двадцять дев'ять тисяч чотириста чотирнадцять) грн. 58 коп., 3% річних у сумі 379 (триста сімдесят дев'ять) грн. 56 коп., збитки від інфляції у сумі 1 252 (одна тисяча двісті п'ятдесят дві) грн. 06 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 310 (триста десять) грн. 47 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.