Рішення

від 23.04.2009 по справі 7/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

7/119

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  7/119

23.04.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю  "Буд Арт Плюс"  

до   Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль - Італія"

про стягнення 187 284,68 грн.

                                                                                                                     Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Канівець О.М.- довіреність б/н від 12.02.2009р.

від відповідача: Бабій Р.Б.- за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю  "Буд Арт Плюс" звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль - Італія" про стягнення 187 284,68 грн.   

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором поставки № 06/06/08 від 06.06.2008 р. не виготовив, не передав товар та на вимогу позивача не повернув суму передоплати в розмірі 151 204,64 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 151 204,64 грн. - боргу, 27 216,84 грн. –пені, 8 154,82 грн. –індексу інфляції, 708,38 грн. –3 % річних, а також понесені ним по справі судові витрати –1 872,90 грн. –державного мита, 118,00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 10.02.2009 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 12.03.2009.

12.03.2009 представник відповідача у судове засідання  не з”явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено до 02.04.2009.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач виконав свої зобов'язання у відповідності із п.п. 2.4., 2.5. Договору поставки, виготовивши товар у встановлені строки та своєчасно повідомивши позивача про готовність товару до відвантаження. Натомість позивач порушував п. 2.6. договору поставки, не отримуючи у встановлений строк товар на складі відповідача.

02.04.2009 представник відповідача в судовому засіданні заявив клопотання про оголошення перерви в розгляді справи для виготовлення повного тексту рішення.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 23.04.2009 р. судом оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                                    ВСТАНОВИВ:

06.06.2008 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки № 06/06/08 (далі - Договір), згідно умов якого сторони погодили, що відповідно до умов, передбачених цим Договором, відповідач зобов'язався виготовити та передати у власність позивачу армовані балки та керамзитобетонні блоки (надалі товар), а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість наступним чином: 100% передоплати протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку-фактури. Ціна, кількість та асортимент товару зазначено в Специфікації, що є додатком №1 до Договору на суму 292 954,90 грн., в т.ч. ПДВ 20% -48 825,82 грн.

21.07.2008 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно умов якої відповідач зобов'язується додатково виготовити та передати у власність позивачу товар по ціні, в кількості та асортименті згідно з додатками №2 та №3 до Договору, а саме: Специфікації на суму 195 303,26 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 32 550,54 грн. та Специфікації на суму 292 954,90 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 48 825,82 грн., а позивач зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Загальна вартість товару становить 781 213,06 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 130 202,18 грн.

Пунктами 2.4 та 2.5 Договору сторони погодили, що строк виготовлення та поставки товару становить не більше 2-х тижнів з моменту здійснення позивачем передоплати. Відповідач зобов'язався відвантажити товар не пізніше 3-х робочих днів з моменту письмового (факсимільного) повідомлення позивача про готовність товару до відвантаження.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивач на виконання умов Договору та Додаткової угоди до нього, перерахував на рахунок відповідача грошові кошти (100% передоплата) у сумі 781 213,06 грн., що підтверджується банківськими виписками від 12.06.2008 р„ 17.06.2008 р., 25.06.2008 р., 22.07.2008 р., 23.07.2008 р. оригінали яких досліджено судом у судовому засіданні, а належним чином завірені копія знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач повинен був виготовити і передати позивачу товар в строк до 05.08.2008 року від дати останнього платежу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, відвантажив позивачу частину обумовленого Договором та Додатковою угодою до нього товару на суму 630 008,42 грн. з ПДВ, який позивач оплатив повністю, що підтверджується банківськими виписками. Передачу товару оформлено накладними та видатковими накладними від 05.06.2008 р., 09.06.2008 р., 24.06.2008 р., 01.07.2008 р., 04.07.2008 р., 16.07.2008 р., 18.07.2008 р„ 28.07.2008 р„ 29.07.2008 р., 30.07.2008 р., 01.08.2008 р., 04.08.2008 р., 05.08.2008 р., 06.08.2008 р., 07.08.2008 р., 15.08.2008 р., 21.08.2008 р., 03.09.2008 р., 08.09.2008 р„ 09.09.2008 р., 15.09.2008 р„ 17.09.2008 р., 18.09.2008 р., 29.09.2008 р.

Виходячи з положень укладеного договору та додаткової угоди, необхідною умовою для отримання товару є письмове повідомлення відповідачем позивача про готовність товару до відвантаження.

Однак суду не надано доказів, отримання позивачем від відповідача письмового повідомлення про готовність до відвантаження товару на суму 151 204,64 грн. На підтвердження іншого відповідачем не надано суду жодного доказу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання, покладені на нього Договором, в повному обсязі.

Разом з тим, відповідач повідомлені позивачем обставини справи у встановленому законом порядку не спростував, заявлений розмір позовних вимог не оспорив.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та Додаткової угоди до нього у встановлені строки не відвантажив позивачу товар на суму 151 204,64 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з листами –вимогами від 28.10.2008 та 07.11.2008 в якому відмовився від прийняття виконання робіт, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес та просив повернути суму передоплати.

Вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення.

Згідно п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 3 ст. 612 ЦК України передбачено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.  

Частинами 1 та 3 ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ч. 2 ст. 622 ЦК України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

У разі відмови кредитора від договору (стаття 615 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі (ч. 3 ст. 622 ЦК України).

Таким чином, з наведеного вбачається, що в силу  вимог зазначених вище статей та з урахуванням вчинених позивачем дій та бездіяльності відповідача, зобов'язання по виконанню робіт за Договором припинено, а отже і кошти перераховані на виконання цих робіт перебувають у відповідача безпідставно.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зважаючи на встановлені вище обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 151 204,64 грн., які знаходяться у відповідача без достатньої правової підстави, обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню повністю.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 5.1.3 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 27 216,84 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Пунктом 5.1.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків поставки товару, відповідач виплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого в обумовлені строки товару за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 27 216,84 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 8 154,82 грн. –індексу інфляції та 708,38 грн. –3 % річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стиль - Італія" (юр. адреса: пр. Маяковського, 4, кв. 297, м. Київ, 02217; факт. адреса: вул. Фроловська, 9-11 м. Київ, 04070; вул. Якутська,5 м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 34291047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Буд Арт Плюс" (вул. М. Гришка, 3-А, оф.605, м. Київ, 02140, код ЄДРПОУ 33994453) –151 204 (сто п'ятдесят одна тисяча двісті чотири) грн. 64 коп. –передоплати, 27 216 (двадцять сім тисяч двісті шістнадцять) грн. 84 коп. –пені, 8 154 (вісім тисяч сто п'ятдесят чотири) грн. 82 коп. –індексу інфляції, 708 (сімсот вісім) грн. 38 коп. –3% річних, 1 872 (одна тисяча вісімсот сімдесят дві) грн. 90 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

Суддя                                                                                                                   М.М. Якименко