Рішення

від 21.04.2009 по справі 33/90-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33/90-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.09р.

Справа № 33/90-09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Будшляхмаш", м. Київ 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток 2006", м. Дніпропетровськ  

про стягнення 745 256 грн. 50 коп.

                                                                                                                   Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Сердюк С.В., довіреність № 3-01/01 від 14.01.2009 року

Від відповідача: Кравченко Є.М., довіреність № 5 від 05.02.2009 року 

СУТЬ СПОРУ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Будшляхмаш"  звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до  товариства з обмеженою відповідальністю "Восток 2006" про стягнення 412 500 грн. 00 коп. по договору купівлі-продажу № 59 від 18.08.2008 року, 327 375 грн. - пені, 5 381 грн. 50 коп. - 3% річних і витрат по справі.

         В судове засідання 21.04.2009 року з'явилися представники сторін.

         Представник позивача надав в судовому засіданні клопотання, в якому уточнив і доповнив позовні вимоги і  просить стягнути з відповідача 412 500 грн. 00 коп. – основного боргу, 8 500 грн. 67 коп. –3% річні, 68 005 грн. 47 коп. –пені, 40 891 грн. 72 коп. –інфляційних, 7 452 грн. 56 коп. –державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

        Представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі з урахуванням вказаного клопотання.

        Представник відповідача в судовому засіданні 21.04.2009 року  не заперечував проти позовних вимог.

У судовому засіданні 21.04.2009 р. за згодою представника позивача та відповідача  оголошена вступна та резолютивна частина судового рішення згідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача , відповідача, оцінивши докази в сукупності,   

                                                              ВСТАНОВИВ:

        18 серпня 2008 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 59 (далі –Договір).

        Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець продає, а покупець отримує та оплачує відповідно до умов Договору Автогрейдер ГС-18.07 (далі –товар) за ціною 912 500 грн. 00 коп.  

        Відповідно до пункту 3.2. Договору строк відвантаження товару –на протязі 3 банківських днів з моменту підписання Договору.

        Відповідно до пункту 4.1. Договору покупець оплачує товар переводом 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 912 500 грн. 00 коп. в строк до 29.08.2008 року.

        Згідно з пунктом 5.1. Договору відвантажений товар вважається зданим продавцем та прийнятим покупцем після підписання акту приймання-передавання. У зв'язку з мотивованим відказом сторони  оформлюють додаткову угоду до даного Договору.

        Згідно з пунктом 5.2. Договору право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання 100% грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

        На виконання своїх договірних зобов'язань, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 912 500 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання-передавання машини № 118, видатковою накладною № РН-0000079 від 21.08.2008 року на суму 912 500 грн. 00 коп. та довіреністю на отримання ТМЦ серії НБЙ № 804854 від 18.08.2008 року (а.с.13-14, 30).

        Відповідач свої зобов'язання за Договором в частині оплати за товар здійснив частково. Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за  договором  купівлі-продажу № 59 від 18 серпня 2008 року на момент розгляду справи складає 412 500 грн. 00 коп.  

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

        Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

        Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

       Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за

відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

      Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

 Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

       Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.  

        Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення  основного боргу у розмірі   412 500 грн. 00 коп.  доведені і підлягають задоволенню.

              Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

             За вимогами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом,  зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

             Відповідно до статті 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

       Відповідно до п. 7.4.  Договору, у разі порушення терміну оплати вартості товару,  покупець зобов'язаний сплати постачальнику пеню в розмірі  0,5% від суми недоплачених грошових коштів за кожен день прострочки .Позивач просить стягнути пеню у розмірі  68 005 грн. 47 коп. , яка розрахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент виникнення заборгованості та підлягає до стягнення з відповідача.

       Відповідно до статті  625 Цивільного  кодексу України  боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором , інфляційні втрати складають – 40 891 грн. 72 коп., 3% річні –8 500 грн. 67 коп. які також підлягають стягненню з відповідача.

       З огляду на викладене, позовні вимоги  підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню:  412 500 грн. 00 коп. - основний борг,  68 005 грн. 47 коп. –пеня, 40 891 грн. 72 коп. –інфляційні , 3% річні –8 500 грн. 67 коп.

Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

       Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

                                                                           ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги задовольнити.

        Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток 2006" (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Чичеріна, 74, к. А-4, к. 304, р/р 260093015736 в ФПВ ВАТ «Ощадбанк», МФО 306298, ЄДРПОУ 34060429, ІПН 340604204663) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Будшляхмаш" (01034, м. Київ, вул. Рейтерська, 35А, р/р 26007301101278 в КЦФ АППБ «Райфайзен Банк Аваль», МФО 322904, ЄДРПОУ 32670703, ІПН 326707026593) 412 500 (чотириста дванадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. –основного боргу за договором купівлі-продажу № 59 від 18 серпня 2008 року, 68 005 (шістдесят вісім тисяч п'ять) грн. 47 коп. –пені, 40 891 (сорок тисяч вісімсот дев'яносто одна) грн. 72 коп. –інфляційних , 8 500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 67 коп. - 3% річних,  5298(п'ять тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 97 коп. –державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення.

Суддя

                    І.А. Рудовська

Рішення оформлене відповідно до ст.. 84 ГПК України 27.04 2009 р.)