Рішення

від 27.04.2009 по справі 53/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/142

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/142

27.04.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт - Кий»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новал»

про стягнення 3 080,16 грн.

                                                                      Суддя                   Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Топчій О.П.- представник по довіреності від 15.01.2009р.

від відповідача:  не з'явились

СуТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новал»заборгованості за Договором № А-1370 від 09.12.2005р. в розмірі 3 080,16 грн., в тому числі 2 564,36 грн. –сума основного боргу, пеня в розмірі –303,50 грн., збитки від інфляції в розмірі –174,37 грн., 3% річних в розмірі –37,93 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/142, розгляд справи призначено на 16.03.2009р.

Судове засідання по справі № 53/142, призначене на 16.03.09р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, перебувала на лікарняному.

            Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. у зв'язку з виходом судді з лікарняного, справа № 53/142 призначена до розгляду по суті на 13.04.2009р.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009р. розгляд справи № 53/142 було відкладено до 27.04.2009р.

В судовому засіданні 27.04.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.            

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-1933 від 21.04.2009р., наданою позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 27.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

09.12.2005р. між сторонами у справі було укладено Договір купівлі-продажу № А 1370 (далі Договір) відповідно до умов якого позивач зобов'язався  передати у власність відповідача товар, а відповідач –прийняти товар та сплатити його на умовах даного договору (п. 1 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу товар на суму 3 064,36 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № А-00022204 від 24.07.2008р. з відміткою відповідача про отримання (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

Відповідно до п. 6.1 Договору остаточний термін оплати 21 доба з дати отримання товару згідно з кожною накладною продавця.  

Відповідач частину заборгованості в сумі 500,000 грн. позивачу перерахував, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією банківської виписки.

Несплаченою залишилась заборгованість в сумі 2 564,36 грн.

На дату прийняття рішення заборгованість відповідача складає 2 564,36 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою б/№ б/д за підписами директора та головного бухгалтера позивача.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, –за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 2 564,36 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 564,36 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 303,50 грн. слід зазначити наступне.

          Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 9.2 Договору за несвоєчасну сплату товару передбачену п. 6.1 даного договору до покупця застосовуються штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, тобто дії відповідача є порушенням вимог договору, отже є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 303,50 грн. за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 37,93 грн. та збитків від інфляції в сумі 174,37 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новал» (03191, м. Київ, вул. Вільямса Академіка, 17/11; ідентифікаційний код 32304242, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Кий»(03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 32; ідентифікаційний код 31353812) основний борг в сумі 2 564 (дві тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн. 36 коп., пеню в сумі 303 (триста три) грн.. 50 коп., 3% річних в сумі 37 (тридцять сім) грн.. 93 коп., інфляційні витрати в сумі 174 (сто сімдесят чотири) 37 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102  (сто дві) грн. 00 коп. та 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                             Грєхова О.А.