Рішення

від 13.04.2009 по справі 5020-9/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-9/112

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" квітня 2009 р. справа № 5020-9/112

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Венастра ЛТД” (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 41)

до Відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” (99042, м. Севастополь,  вул. Новікова, 11)

про спонукання до виконання зобов'язання,

суддя Рибіна С.А.

Представники сторін:

Позивача - Гришина Ганна Вікторівна, довіреність  б/н   від 05.01.2009;  

Відповідача –Мартинюк Олена Олександрівна, довіреність  № 2/6360 від 25.12.2008;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „Венастра ЛТД” (далі – ТОВ „Венастра ЛТД”) звернулось до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” (далі - ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”)  про спонукання до виконання зобов'язання з поставки щебеня фракції 20-50 у кількості 317 тонн та стягнення судових витрат.

В процесі розгляду спору позивач уточнив свої позовні вимоги та просить зобов'язати відповідача відвантажити щебінь фракції 20-50  у кількості 317 тонн та стягнути судові витрати з відповідача (а.с.57).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань, передбачених угодою відвантаження  щебеня фракції 20-50 у кількості 500 тон згідно рахунку –фактурі № 1-00000990 від 22.08.2006, який був сплачений позивачем (а.с.2-3).

ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” з позовом не погоджується і вважає, що між нім та позивачем не був укладений договір на відпуск  щебеня фракції 20-50  у кількості 500 тон (а.с.23-24).

За клопотанням представника позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, яке задоволено господарським судом  пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

22.08.2006 відповідач виставив  позивачу рахунок –фактуру № 1-00000990 на суму 17250,00 грн., в якому було вказано якої якості оплачується щебінь, його кількість та ціна, а саме, щебінь фракції 20-50 у кількості 500 тон по ціні, яка складає з урахуванням ПДВ 17250,00 грн. Даний рахунок –фактуру ТОВ „Венастра ЛТД” сплатила, що підтверджується випискою банку від 23.08.2006 (а.с.8).

У жовтні 2006 року ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” відвантажила 20 тон щебеня  вартістю  690,00 грн. згідно накладної № 1-1162 від 11.10.2006 (а.с.13).

У грудні 2006 року відповідачем було відпущено позивачу 163 тони щебеня вартістю 5623,52 грн. згідно накладних №1-2477 від 13.12.2006; №1-2515 від 14.12.2006; №1-2607 від 18.12.2006; №1-2641 від 19.12.2006; №1-2676 від 20.12.2006; №1-2742 від 22.12.2006; №1-2842 від 26.12.2006; №1-2884 від 27.12.2006 (а.с.9-12).

Таким чином, відповідачем позивачу всього було відпущено щебеня фракції 20-50 у розмірі 183,3 тони на суму 6313,52 грн.

Претензією № 3 від 07.02.2007 позивач просив відповідача відпустити решту щебеня, який був оплачений  рахунком –фактурою № 1-00000990 від 22.08.2006, а саме 316,70 тон щебеня.

У відповіді на претензію № 2/2274 (а.с.15) відповідач  не погодився с вимогами позивача, так як вважав, що не брав зобов'язання відпускати щебінь  фракції 20-50 у 2007 року по цінах, які діяли у 2006 році.

Відмова відповідача відпустити продукцію  і стала приводом для позивача звернутися до суду.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 стаття 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Суд вважає, що між ТОВ „Венастра ЛТД” та ВАТ “Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького” був укладений письмовий договір, за яким відповідач зобов'язався відвантажити щебінь  фракції 20-50 у кількості 500 тонн, а позивач зобов'язався сплатити за нього 17250,00 грн.  позивач умови договору виконав повністю (а.с.7-8), а відповідач частково –в розмірі 183 тонн щебеня (а.с.9-13).

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526  Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 670 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення умови договору щодо кількості товару, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає.

Не може бути прийнятий судом довід про зміну цін на продукцією, так як укладеною між сторонами угодою не передбачена зміна кількості та вартості товару з будь-яких підстав. Таким чином, зміна вартості товару з боку відповідача є односторонньою відмовою від умов договору, що суперечить статті 525 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України.

Не може бути прийнятий судом довід відповідача, що позивачем оплачений інший розрахунок, ніж долучений до матеріалів справи з наступних підстав.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази існування рахунку №1-000990, за яким позивачу було відвантажено щебінь кількістю 183 тонни або докази існування правовідносин за іншими угодами. Посилання позивача на лист ТОВ „1С –Теллур. Ділова стратегія” не може бути прийнятий судом, так як даний лист не відповідає вимогам статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Керуючись статями 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.  Зобов'язати Відкрите акціонерне товариство „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”  (99042, місто Севастополь, вул. Новікова, 11, ОКПО 00191906, п/р 26003301336112 в ПІБ у м. Севастополі, МФО 324515, ідентифікаційний код 001919027049) відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю „Венастра ЛТД”   (99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 41, ОКПО 22268594, п/р 2600402670663 в АКБ „Правекс –Банк”, МФО 321983, ідентифікаційний код 222685927025) 317,00 тон щебеня фракції 20-50.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”  (99042, місто Севастополь, вул. Новікова, 11, ОКПО 00191906, п/р 26003301336112 в ПІБ у м. Севастополі, МФО 324515, ідентифікаційний код 001919027049) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Венастра ЛТД”   (99055, м. Севастополь, вул. Генерала Лебедя, 41, ОКПО 22268594, п/р 2600402670663 в АКБ „Правекс –Банк”, МФО 321983, ідентифікаційний код 222685927025) судові витрати: державне мито у розмірі 85,00 грн., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу у розмірі 118,00 грн.          

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                                           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 21.04.2009

Розсилка:

1.          ТОВ „Венастра ЛТД” (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 41)

2.          ВАТ „Балаклавське рудоуправління ім. О.М. Горького”  (99042 м. Севастополь,  вул. Новікова, 11)

3.          Справа