Рішення

від 13.04.2009 по справі 53/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/157

13.04.09

За позовом  Закритого акціонерного товариства  Фірма «Авіаінвест»   

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Девелопмент Сиситем»

про стягнення 7 914,20 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Василькова А.В. –представник за довіреністю  від 11.12.2008р.

від відповідача:  не з'явилися

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Девелопмент Сиситем»заборгованості за Договором поставки в розмірі 7 914,20 грн., в тому числі 6 682,40 грн. основний борг, збитки від інфляції в розмірі 440,61 грн., пеня –263,75 грн., пеня  - 142,14 грн., 3% річних –35,54 грн., штраф –316,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2009р. порушено провадження по справі № 53/157, розгляд справи призначено на 23.03.2009р.

Судове засідання по справі № 53/157, призначене на 23.03.2009р. не відбулося, оскільки суддя, що розглядає дану справу, з 11.03.2009р. по 24.03.2009р. включно, перебувала на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2009р. розгляд справи було призначено на 13.04.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009р. позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.  

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в судове засідання не з'явився.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики у м. Києві від 17.03.2009р. № 13-1219/2, наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами.

Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.04.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

24.10.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір поставки № 53/08  (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію, визначену у п. 1.2 цього договору, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначається заявкою покупця на підставі чинних прейскурантів продавця.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи прайс-листів сторони домовились про поставку залізобетонних виробів та інші будівельних матеріалів, а також бетону та будівельного розчину (додаток № 1 від 24.10.2008р. до договору № 53/08 від 24.10.2008р., додаток № 1А від 24.10.2008р. до договору № 53/08 від 24.10.2008р.).  

Сторони дійшли згоди, що ціна на продукцію, що поставляється за даним договором, встановлюються чинними прейскурантами продавця. На момент складання договору діють прейскуранти, зазначені у Додатку № 1 та Додатку № 1А до договору (п. 3.1 Договору).

Зі змісту п. 3.1.1 договору вбачається, що у разі необхідності доставки автотранспортом продавця ціни на автопослуги, узгоджені та визначені сторонами, та встановлюються чинними прейскурантами продавця, і сплачуються не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту здійснення поставки. На момент складання договору діє прейскурант на авто послуги, зазначений у Додатку № 2 до договору.

В додатку № 2 від 24.10.2008р. до договору № 53/08 від 24.10.2008р. сторони погодили прейскурант (тарифи) на автопослуги.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу будівельної продукції з урахуванням автопослуг на загальну суму 31 682,40 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями рахунку № СФ-0002214 від 23.10.2008р., видаткової накладної № РН-0003072 від 24.10.2008р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей виданої серія НБК № 493263 від 24.10.2008р. Гурєєву М.В.  (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідно до п. 3.3 Договору оплата партії продукції здійснюється покупцем шляхом передоплати 100% вартості продукції в строк, який вказаний у рахунку-фактурі, який формується на підставі заявки.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства, не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленої продукції в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином завіреною копією банківської виписки (оригінал оглянутий в судовому засіданні).  

Отже, на дату прийняття рішення заборгованість відповідача складає 6 682,40 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи довідкою б/№  від 27.02.2009 р. за підписами голови правління  та головного бухгалтера позивача.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, – за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що продукція була прийнята згідно з накладними уповноваженою особою покупця.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6 682,40 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 682,40 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено у позові вимоги про сплату відповідачем штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставленої продукції та автотранспортних послуг, а саме: пені –263,75 грн. + 142,14 грн., 3% річних – 33,06 грн. + 35,54 грн., інфляційних витрат  –7 123,01 грн., штрафу –316,70 грн.

Щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання по оплаті поставлено продукції.

В п. 3.3 Договору оплата партії продукції здійснюється покупцем шляхом передоплати 100% вартості продукції в строк, який вказаний у рахунку-фактурі, який формується на підставі заявки.

Судом встановлено, що в рахунку-фактурі № СФ-0002214 від 23.10.2008р. строк оплати продукції не встановлений.

          Таким чином, відповідно до норм Цивільного кодексу України у разі наявності в договорі умови про попередню оплату послуг, але невстановлення конкретного строку такої оплати, строк оплати послуг має визначатися відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.          

          Матеріали справи також свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензія від 31.12.2008р. № 333 з вимогою провести оплату отриманої продукції. На доказ направлення вказаного листа позивач надав копію фіскального чеку № 5854 від 31.12.2008р. та повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650), відповідач повинен був у строк до 12.01.2009р. оплати отриману продукцію.

Однак, відповідач, як у строк до 12.01.2009р. так і на дату прийняття  рішення, свого обов'язку щодо оплати отриманої продукції не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 4.6 Договору за прострочення оплати продукції покупець виплачує продавцю за вимогою останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Позивач надав суду розрахунок пені  за період з 25.10.2008р. по 28.02.2009р. на суму 263,74 грн. з яким суд не погоджується, оскільки він зроблений з 25.10.2008р. замість 12.01.2009р. (через сім днів з дня пред'явлення вимоги відповідачу).

Згідно з Постановою Національного банку України № 107 від 21.04.2008р. облікова ставка НБУ з 30.04.2008р. по 16.02.2009р. становить 12%.   

Таким чином, суд  робить власний розрахунок пені за період з 12.01.2009р. по 16.02.2009р. (36 днів), за яким розмір пені становить 74,96 грн. (3 167,00 грн. *24%/365*36).

З 16.02.2009р. облікова ставка НБУ не змінювалась, а відтак судом при розрахунку застосовується попередня облікова ставка в розмірі 12%.   

Таким чином, за період з 17.02.2009р. по 28.02.2009р. ( 12 днів), за яким розмір пені становить 24,99 грн. (3 167,00 грн. *24%/365*12).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню частково в розмірі 99,95 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

          Позивачем надано розрахунок втрат від інфляції за період з 25.10.2008р. по 31.01.2009р.  на суму 209,02 грн., з яким суд також не погоджується,  оскільки останній зроблений з 25.10.2008р. замість 12.01.2009р. (через сім днів з дня пред'явлення вимоги відповідачу).

          За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків від інфляції підлягають задоволенню частково в розмірі 91,84 грн., оскільки індекс інфляції за січень 2009 р. становив 102,9 % (3 167,00 грн. * 102,9% - 3 167,00 грн.).

          Позивачем надано розрахунок трьох відсотків річних за період з 25.10.2008р. по 28.02.2009р.  на суму 33,06 грн., з яким суд не погоджується,  оскільки останній зроблений з 25.10.2008р. замість 12.01.2009р. (через сім днів з дня пред'явлення вимоги відповідачу).

          Тому розмір трьох відсотків річних становить 12,46 грн. (3 167,00 грн. *3% /366*48).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 12,46 грн.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 316,70 грн.

Відповідно до п. 4.4 договору за необґрунтовану відмову, ухилення від оплати продукції покупець виплачує продавцю за вимогою останнього штраф у розмірі 10% від вартості продукції.

Частина 1 статті 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Оскільки, відповідно до статті 549 ЦК пеня і штраф є різновидами неустойки, то стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, як це передбачено п. 4.4 та п. 4.6. договору, суперечить Конституції України та загальним засадам цивільного законодавства, а тому вимога позивача в частині стягнення штрафу в сумі 316,70 грн. задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення оплати наданих автотранспортних послуг.

Зі змісту п. 3.1.1 договору вбачається, що у разі необхідності доставки автотранспортом продавця ціни на автопослуги, узгоджені та визначені сторонами, та встановлюються чинними прейскурантами продавця, і сплачуються не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту здійснення поставки. На момент складання договору діє прейскурант на авто послуги, зазначений у Додатку № 2 до договору.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 142,14 грн. за прострочення оплати наданих автотранспортних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо пені, яка застосовується у випадку прострочення відповідачем оплати наданих позивачем автотранспортних послуг.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 142,14 грн. за несвоєчасну сплату платежів задоволенню не підлягають, як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Збитки від інфляції за прострочення оплати наданих автотранспортних послуг в сумі 3 746,99 грн. та 3% річних в сумі 35,54 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: 6 682,40 грн. основного боргу, 99,95 грн. пені, 48,00 грн. 3% річних  та 323,83 грн. збитків від інфляції.

          Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

          Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не спростував обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

 1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Девелопмент Сиситем»(02140, м. Київ, вул. Лариси Руденко, 6-А; ідентифікаційний код 34896533 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Закритого акціонерного товариства  Фірма «Авіаінвест»  (03151, м. Київ, вул. Волинська, 65; ідентифікаційний код 21631911) основний борг в сумі 6 682 (шість тисяч шістсот вісімдесят дві) грн. 40 коп., пеню в розмірі 99 (дев'яносто дев'ять) грн. 95 коп., 3% річних у сумі 48 (сорок вісім) грн. 00 коп., збитки від інфляції у сумі 323 (триста двадцять три) грн. 83 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 71 (сімдесят одна) грн. 54 коп. та 106 (сто шість) грн. 66 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.