Ухвала

від 27.11.2013 по справі 807/900/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 року Справа № 876/9195/13 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області (тепер - Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро-Буд» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Добро-Буд» 26.03.2013 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0176792340 від 19.12.2012 року з розрахунком фінансових санкцій по податку на прибуток, податкове повідомлення-рішення №0000082340 від 28.02.2013р. з розрахунком фінансових санкцій по податку на додану вартість.

В позовній заяві зазначає, що податковим органом безпідставно у акті перевірки визнано угоди укладені позивачем із контрагентами: ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Іртас», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ТОВ «Арт Центр Калаф», ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Монтарія», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Будтек» нікчемними, які не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків, а тому позивач за вказаними угодами безпідставно сформував собі валові витрати з податку на прибуток підприємств та податковий кредит з податку на додану вартість. Внаслідок такого безпідставного та неправомірного висновку відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області №0176792340 від 19.12.2012р.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Мукачівська ОДПІ Закарпатської області (тепер - Мукачівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Закарпатській області) оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що спірні угоди були укладені з контрагентами з ознаками фіктивності, без мети настання юридичних наслідків з метою мінімізації податкових зобов'язань.

Останні не мали у власності (користуванні) земельні ділянки, основні засоби, офісні приміщення, у них відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби, спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, що свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні виписані контрагентами без фактичного виконання ними будівельних робіт, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважають правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з зазначених в ній підстав та просить її задовольнити.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечив у письмових запереченнях і вважає ухвалене рішення законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Мукачівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Добро-Буд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №4661/22-00/32943125 від 03.12.2012 року. (надалі - акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем:

- пп.4.1.1 п.4.1. ст.4, п.5.1 ст.5, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 п.5.9 ст.5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.135.2 ст.135, пп.135.4.1 п.135.4. ст.135, п.137.1 ст.137, п.138.2. ст.138, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств до сплати в бюджет на загальну суму 260570 грн., в т. ч.: за 3 кв. 2010 року в сумі 158088 грн.. за 4 кв. 2010 року в сумі 69377 грн., за 2 кв. 2011 року в сумі 28048 грн., за 1 кв. 2012 року в сумі 5057 грн;

- пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2. ст.7, пп.3.1.1 п.3.1 ст.З, п.4.1 ст.4, пп.7.2.3 п.7.2. ст.7, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення від'ємного значення ПДВ на загальну суму 11519 грн., в т.ч. за 09 міс. 2010 року на суму 6959 грн., за 11 міс. 2010 року на суму 4560 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в 12 міс. 2011року на загальну суму 3851 грн.; завищення суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за 06 міс. 2011р. на загальну суму 157 грн.: заниження суми ПДВ. яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 238767 грн., в т. ч. за: 07 міс. 2010 року на суму 10655 грн., 08 міс. 2010 року на суму 65522 грн., 09 міс. 2010 року на суму 67272 грн., 10 міс. 2010 року на суму 4507 грн., 11 міс. 2010 року на суму 29649 грн., 12 міс. 2010 року на суму 27949 грн., 04 міс. 2011року на суму 23000 грн., 05 міс. 2011року на суму 1546 грн., 01 міс. 2012 року на суму 8667 грн.

На підставі акту перевірки та внаслідок адміністративного оскарження податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 19.12.2011р. №0176792340, яким платнику донараховано грошове зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 318 690,50 грн. (у т.ч. за основним платежем - у розмірі 260 570,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 58 120,50 грн.) та податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013р. №0000082340 , яким платнику донараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 292 323,25 грн. (у т.ч. за основним платежем - у розмірі 238 610.00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 53 556,25 грн.).

Суд першої інстанції всебічно, повно та об»єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено правомірність висновків акту перевірки та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів з таким висновком погоджується, виходячи з наступного.

Не заперечуючи укладення угод позивача з ТОВ «Екопласт Львів», ТОВ «Віктор і Ко», ТОВ «Іртас», ТОВ «Львівський спеціалізований комбінат №2», ТОВ «Арт Центр Калаф», ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Монтарія», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Будтек», податковий орган вважає їх нікчемними, які не тягнуть за собою жодних юридичних наслідків з підстав відсутності у позивача первинних документів, які б підтверджували реальність проведення господарських операцій з контрагентами (зокрема товарно- транспортних накладних), а також у зв'язку із відсутністю у контрагентів позивача можливостей для укладення та виконання оспорюваних угод (основних засобів, недостатньої кількості персоналу, відсутність за місцезнаходженням, тощо).

Підпунктом 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли посередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Валові витрати мають бути підтверджені відповідними рахунковими платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а, якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені обов'язкові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у відповідності до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим документом, а згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 даного Закону податкова накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Тобто, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентами позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товару контрагентами позивачу та банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Всі зазначені вище документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України і підтверджують рух активів.

Всі вказані вище контрагенти були зареєстрованим в ЄДРПОУ та були платниками ПДВ.

Посилання апелянта на те, що були порушені кримінальні справи, не можуть братися до уваги, так як ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному перегляді суду не представлено вирок суду по кримінальній справі, що в розумінні ст..228 ЦК України було належним та допустимим доказом порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а відтак недійсність господарських зобов»язань з вказаними вище конрагентами ( ст.. 207 Господарського кодексуУкраїни).

Крім того, не представлено також судових рішень щодо нікчемності укладених позивачем угод, так як ст.20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті у порушення матеріально - правових норм, є необгрунтованими, а тому скасовані правомірно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2013 року у справі №807/900/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

М.П. Кушнерик

Ухвала у повному обсязі складена 02.12.2013 року.