Рішення

від 27.03.2009 по справі 12/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/95

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  12/95

27.03.09

За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю   «Технологія Трейд»

До          Товариства з обмеженою відповідальністю   «Торгівельно-виробничий дім «Еліт продукт»

Про                         стягнення 3 925,50 грн.

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                    Ширко В.Ю. –предст. (дов.б/н від 20.01.09 р.)

Від відповідача          Горобець І.О. -  предст. (дов.б/н  від 24.03.09р.)

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом ТОВ «Торгівельно-виробничий дім «Еліт продукт»про стягнення заборгованості у розмірі 3 925,50 грн. (2 939,94   грн. –основний борг, 576,23  грн. –збитки від інфляції, 87,47 грн. –3% річних, 321,86 грн. -  пеня), що виникла  внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки   №12-08 від 10.01.2008 р.

Ухвалою суду від 02.03.2009 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі  № 12/95 та призначено розгляд справи на 27.03.2009 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому в судовому засіданні  27.03.2009 р., повністю визнав позовні вимоги.

В судовому засіданні 27.03.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

      10.01.2008 р. між сторонами укладено договір поставки № 12-08, відповідно до умов   якого  позивач зобов'язувався поставити, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити  комплексні суміші, функціональні, смако-ароматичні домішки та інші харчові інгредієнти.

Відповідно п. 5.1 Договору сплата вартості отриманого товару проводиться відповідачем протягом 7 банківських днів з дати здійснення поставки.

На виконання умов Договору позивачем, зокрема, було передано за видатковою  накладною №ТТ-000010 від 10.01.2008 р. (копія знаходиться в матеріалах справи), а відповідачем прийнято товар,  проте, вартість отриманого товару відповідачем не сплачена, станом на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 2939,94 грн.

Крім того, позивач просить стягнути 576,23  грн. –збитки від інфляції, 87,47 грн. – 3% річних, 321,86 грн. -  пеня.

Відповідач повністю визнає позовні вимоги.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають  задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, та підтвердив факт існування заборгованості.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 2939,94 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В п.6.1 Договору зазначено, що в разі порушення відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню у розмірі   подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 611 чинного ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 321,86 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Контррозрахунку суми пені відповідачем суду не надано, розрахунок пені  відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 321,86   грн.   підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума   3% річних складає 87,47 грн., збитків від інфляції -  576,23 грн. (розрахунок в матеріалах справи).

Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано, розрахунок     відповідає матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення  3% річних у розмірі  87,47 грн. та 576,23 грн. -  збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин та керуючись ст. ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.                Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю   «Торгівельно-виробничий дім «Еліт продукт»(03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 100/2, Код 34288631,  п/р 2600401071170517 в КМФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012, або з будь-якого іншого  рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Технологія Трейд" (03022, м.Київ,  вул. Васильківська, 45, корп.4, код 32526034, п/р 260010130613 у ЗАТ "Сбербанк Росії", МФО 320627) 2939,94 грн. - основного боргу, 321,86 грн. –пені, 576,23 грн. –збитків від інфляції, 87,47 грн. –3% річних. 102 грн. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

        Суддя                                                                                                    Л.В.Прокопенко