Рішення

від 27.04.2009 по справі 17/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

17/63

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  17/63

27.04.09

За позовом      Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна консалтингова

                         компанія»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК «Киевінвестбуд»

Про                   визнання договору недійсним

Суддя Кролевець О.А.

Представники:

Від позивача:          Куришко І.І. (довіреність №б/н від 08.02.2008)

Від відповідача:      не з'явився

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні 22.04.2009 оголошувалась перерви до 27.04.2009.   

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання договору №17/07 дольової участі у будівництві 169-ти квартирного житлового будинку №2 за адресою: смт. Гостомель, вул. Кірова, недійсним, як такого, що не відповідає вимогам закону, про стягнення з відповідача 500000 грн. безпідставно отриманих за недійсним правочином грошових коштів.

Від позивача надійшла заява про виправлення описок в тексті позовної заяви в частині будівельного номеру житлового будинку, будівництво якого є предметом спірного договору, та просив вважати вірним номером будинку №3.

Позовні вимоги про визнання договору недійсним мотивовані тим, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», оскільки інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва здійснюється виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інституту спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості. Оскільки сторонами за договором не було дотримано зазначених вимог закону, тому такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України Крім того, позивач, з посиланням на приписи ч.2 ст.208 Господарського кодексу України, ч.1 ст.216  та ст.1212 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача кошти, які були перераховані позивачем на виконання спірного договору.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.04.2009 проти позовних вимог в частині визнання договору недійсним не заперечував. Письмового відзиву по суті спору відповідач не надав. Після оголошеної перерви представник відповідача в судове засідання 27.04.2009 не з'явився.

На підставі ст.75 ГПК України суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за наявними в справі доказами.     

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2007 року між ТОВ «Універсальна консалтингова компанія»(далі –позивач, дольовик за договором) та ТОВ «БІК»Киевінвестбуд»(далі –відповідач, замовник) був укладений договір №17/07 дольової участі у будівництві 169-ти квартирного житлового будинку №3, за адресою: смт.Гостомель, вул. Кірова (далі за текстом –Договір).

Предметом Договору є участь сторін у будівництві об'єкту (169-ти квартирного житлового будинку №3 по вул. Кірова в смт. Гостомель, загальною площею 8776,14 кв.м.) шляхом внесення коштів для фінансування обьєкту (п.2.1). При цьому, об'єктом фінансування за Договором є будівництво 3121,24 кв.м. площі квартир в цьому будинку (п.2.2).

Загальний об'єм фінансування за Договором складає 11585262,57 грн. з ПДВ, із розрахунку вартості 1 кв.м. житлової площі 3711,75 грн. (п.2.3).

Відповідно до п.п.2.5, 2.6 Договору фінансування будівництва об'єкта дольовиком дає право на отримання від замовника 3121,24 кв.м. житлової площі. Конкретна кількість квартир, які будуть збудовані для дольовика, розмір їх площ, нумерація та поверхи визначаються в акті приймання-передачі майнових прав (Додаток №1 до Договору).   

Терміни будівництва були визначені сторонами в п.2.7 Договору. Під закінченням будівництва сторони розуміли дату введення житлового будинку в експлуатацію.

Порядок здійснення фінансування встановлений в розділі 3 Договору, згідно з яким дольовик фінансує будівництво по графіку фінансування (Додаток №2), який є невід'ємною частиною Договору. Згідно з п.3.4 Договору замовник був зобов'язаний передати дольовику майнові права на квартири за актом приймання-передачі майнових прав на момент підписання Договору.    

З наявних в матеріалах справи документів також встановлено, що сторонами були складені та підписані Додаток №1 (Акт приймання-передачі майнових прав на квартири в житловому будинку №3 в смт. Гостомель по вул. Кірова), Додаток №2 (Графік фінансування будівництва), Додаток №3 (Графік виконання робіт), Додаток №4 (Технічна характеристики 169-ти квартирного житлового будинку №3 в смт. Гостомель по вул. Кірова), а також Додаткова угода №1 від 28.05.2007 до Договору №17/07 від 24.05.2007, згідно з якою замовник оплачує витрати дольовика по нотаріальному оформленню передачі майнових прав в іпотеку банку для забезпечення кредитних зобов'язань.   

В рамках укладеного договору позивач перерахував на користь відповідача кошти на суму 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11 від 05.06.2007 (в матеріалах справи).

Звертаючись до суду з позовом про визнання вказаного Договору недійсним та стягнення з відповідача перерахованих коштів, позивач стверджує, що Договір суперечить ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність».  

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами Договору та приписи чинного законодавства в сфері регулювання інвестиційної діяльності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність»в редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору, інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Інвестиційною  діяльністю  є  сукупність  практичних  дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права. Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Згідно з ч.3 цієї статті об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Судом встановлено, що об'єктом фінансування за спірним Договором є житловий багатоквартирний будинок, фінансуванням будівництва якого були недержавні кошти, залучені від юридичної особи –позивача по справі.

Таким чином, всупереч вимог ч. 3 ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» фінансування будівництва житлового будинку №3 по вул. Кірова в смт. Гостомель не здійснювалось через фонди та інститути фінансування, що визначені законом.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст.207 Господарського кодексу України (далі –ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що укладений між сторонами Договір №17/07 від 24.05.2007 не відповідає вимогам ст.4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», тому позовні вимоги ТОВ «Універсальна консалтингова компанія»про визнання цього Договору недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вказана норма кореспондується з ч.2 ст.208 ГК України, відповідно до якої у разі визнання недійсним зобов'язання кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується, що на виконання спірного Договору позивачем на користь відповідача були сплачені кошти у розмірі 500000,00 грн., тому на підставі ст.216 ЦК України та ст.208 ГК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню отримані кошти у повному обсязі. Таким чином, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 5085,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір №17/07 від 24.05.2007 дольової участі у будівництві 169-ти квартирного житлового будинку №3 за адресою: смт. Гостомель, вул. Кірова.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІК»Киевінвестбуд»(04080, м. Київ, вул. Тульчинська, 6,  код 33153941, р/р 260093309301 в АКБ «Енергобанк»м. Києва, МФО 300272), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, - на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна консалтингова компанія»(01601, м. Київ, вул. Мечникова,16-А, код 33744545, р/р 260073014197 в АБ «Національні інвестиції», МФО 300498) безпідставно отримані за недійсним правочином кошти у розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) грн., 5085 (п'ять тисяч вісімдесят п'ять) грн. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

Суддя                                                                                          О.А.Кролевець