Ухвала

від 03.12.2013 по справі 2а-27050/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року м. Київ К/9991/18975/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року

у справі № 2а-27050/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк»

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МД Груп Донецьк» (позивач) до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (відповідач) задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0001381501/0/7757/15-013/35610489/10 від 11 червня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «МД Груп Донецьк» витрати із сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «МД Груп Донецьк» з питання своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт № 1942/15-011/35610489 від 31 травня 2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001381501/0/7757/15-013/35610489/10 від 11 червня 2010 року, яким позивачу визначено штраф у розмірі 170,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - без змін.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2181-III), пункту 16.4 статті 16 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неподанням декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2010 року.

Зокрема, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував факт невизнання контролюючим органом поданої позивачем податкової звітності за перший квартал 2010 року з огляду на те, що останнім не проставлено прочерки в рядках, які не заповнюються.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181-III прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Отже, податкова звітність може бути не визнана контролюючим органом як податкова декларація виключно у випадках, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. Будь-яких інших підстав для невизнання податкової декларації, як-от - відсутність прочерків у рядках, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено.

При цьому слід зазначити, що відсутність прочерків у рядках не впливає на показники поданої платником декларації, не призводить до неможливості або ускладнення перевірки податковим органом зазначених у ній даних, а відтак відсутні підстави для невизнання таких декларацій документами податкової звітності.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 січня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.