Рішення

від 13.04.2009 по справі 39/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/117

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/117

13.04.09

За позовом       Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс»   

до                          Товариства з обмеженою відповідальністю «Київукрпромресурс»

про                    стягнення  37251,89 грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Бєляков П.О. (довіреність № б/н від 15.01.2009  р.)  

Від відповідача: не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс»(позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київукрпромресурс» (відповідач) про стягнення основної заборгованості за недопоставлений товар у розмірі 29724,97 грн., 5350,49 грн. неустойки за період з 13.07.2008 р. по 08.01.2009 р. (180 днів), 1753,77 індексу інфляції за період з 13.07.2008 р. по 01.01.2009 р. (173 дні) та 422,66 грн. трьох відсотків за період з 13.07.2008 р. по 01.01.2009 р. (173 дні) на підставі Договору поставки № 20/08 від 20.06.2008 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом справи, а саме 373,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

         Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № 20/08 від 20.06.2008 р. позивач здійснив попередню оплату вартості товару в сумі 249978,53 грн. Проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по поставці товару виконав не повністю, оскільки поставив спірний товар лише на 220253,56 грн. Станом на час подання позовної заяви до суду відповідач недопоставлений товар на суму 29724,97 грн. позивачу не поставив, зазначені грошові кошти не повернув.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2009 р. порушено провадження у справі № 39/117 та призначено справу до розгляду на 23.03.2009 р.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 23.03.2009 р., не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.03.2009 р. не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

        В судовому засіданні 23.03.2009 р. представник позивача надав суду пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2009 р., відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 13.04.2009 р.

Відповідач у судове засідання, призначене на 13.04.2009 р., повторно не зЧявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвал суду від 02.03.2009 р. та від 23.03.2009 р. не подав і не надіслав, про поважність причин неявки в судове засідання 13.04.2009 р. суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні 13.04.2009р. заявлені позовні вимоги підтримав повністю, надав суду пояснення по справі.

В судовому засіданні 13.04.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

   ВСТАНОВИВ:

20.06.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бетон Комплекс»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київукрпромресурс»укладено Договір поставки № 20/08, відповідно до п. 1.1 відповідач, визначений як постачальник, зобов'язаний був передати у встановлений строк товар у власність позивача, визначеного як покупець, а останній, в свою чергу, був зобов'язаний оплатити та прийняти товар –арматура 8 мм класу А500С (бухта) виробництва Криворіжсталь (надалі –Товар).

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка Товара здійснюється постачальником на умовах: FCA –Київ, для автотранспорту,  FCA –ст.. Дарниця, ПЗЗД –для залізничного транспору, у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації  комерційних термінів в редакції 2000 р. (ІНКОТЕРМС-2000).

Пунктом 2.2 Договору сторони визначили, що відвантаження Товару постачальником здійснюється протягом 5 днів, з моменту отримання грошових коштів від покупця. Постачальник за фактом виготовлення Товару повідомляє покупця про готовність Товару до відвантаження, а покупець у 3 денний строк повинен отримати Товар на складі постачальника.

Згідно з п. 4.1 Договору Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем, зокрема, по кількості –згідно товаросупроводжувальним документам, перелік який зумовлений п. 2.4 Договору, а саме:

а ) оригінал рахунку –фактури;

б ) оригінал податкової накладної;

в ) оригінал чи копія сертифікату якості заводу –виробника;

г ) оригінал видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що ціна Товару, який постачається покупцю, - договірна, та вказується для кожної позиції у рахунку на заявлену партію Товару.

Розділом 6 сторони визначили форму оплати та умови платежів. Так, відповідно до п. 6.1 Договору форма оплати –100 % передоплата банківським переводом в українських гривнях згідно рахунка постачальника, який виставлений на підставі письмової заявки покупця на відвантаження партії Товару. У разі надходження оплати без виставленого рахунка, постачальник відвантаження не здійснює та відповідальність за користування грошовими коштами або прострочення поставки не несе.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.2 Договору).

               Судом встановлено, що позивач на  виконання виставлених відповідачем рахунків № СФ-0000035 від 20.06.2008 р., № СФ-0000038 від 04.07.2008 р. сплатив відповідачу 100 % передоплату замовленого ним на червень, липень 2008 р. Товару у сумі 249978,53 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6406765 від 20.06.2008 р., № 64068466 від 04.07.2008 р.,  № 64068503 від 07.07.2008 р. (копії вищезазначених платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи, надалі –Платіжні доручення).

              Товар згідно рахунків –фактур СФ-0000035 від 20.06.2008 р., № СФ-0000038 від 04.07.2008 р. був переданий відповідачем позивачу не повністю –лише на суму 220253,56 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН –0000024 від 26.06.2008 р. на суму 104978,69 грн. та № РН –0000028 від 10.07.2008 р. на суму 115274,87 грн. (копії вищезазначених видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи, надалі –Накладні).

            Відповідач в порушення п. 2.2 Договору, відповідно до якого він як постачальник повинен був відвантажити Товар протягом 5 днів з моменту отримання грошових коштів від позивача (покупця), недопоставив позивачу Товар на суму 29724,97 грн. (249978,53 грн., сума передоплати, здійснена позивачем Платіжними дорученнями - 220253,56 грн., сума поставленого відповідачем Товару згідно Накладних = 29724,97 грн.).   

           Відповідно до п. 9.2 Договору сторони встановили, що претензійний порядок вирішення спорів є обов'язковим. При неможливості досягнення згоди, спори підлягають розгляду в господарському суді за місцезнаходженням відповідача.

           Враховуючи вищезазначене, позивач 25.11.2008 р. звернувся до відповідача з Претензією № 1 на суму 29724,97 грн. № б/н від 25.11.2008 р., направлення якої відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 0026 від 25.11.2008 р. та описом вкладення у цінний лист від 25.11.2008 р. Відповідно до наведеної претензії позивач вимагав поставки недопоставленого товару на суму 29724,97 грн. або повернення зазначених грошових коштів за недопоставлений товар. Однак відповідач відповіді на претензію не надав, недопоставлений товар не поставив, грошові кошти у сумі 29724,97 грн. за недопоставлений товар позивачу не перерахував.

 Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

 Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

 Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

 Наведене свідчить, що між сторонами по справі укладений договір поставки (№ 20/08 від 20.06.2008 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки та її оплати.

          Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

          Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

           Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі –продажу.

 Відповідно до ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

 Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

           Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.   

  Зібрані у справі докази свідчать, що на момент подачі позову позивач на виконання умов Договору відповідно до Платіжних доручень сплатив на рахунок відповідача 249978,53 грн. у якості попередньої оплати за Товар, однак  відповідач зобов‘язання по поставці оплаченого Товару виконав не повністю, оскільки передав за Видатковими накладними позивачу Товар лише на суму 220253,56 грн.    

  З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати за недопоставлений товар у розмірі 29724,97 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

 Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки в розмірі 5350,49 грн. за період з 13.07.2008 р. по 08.01.2009 р. (180 днів).

          Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

          Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

          При цьому ст. 549 ЦК України поряд із визначенням неустойки закріплює дефініції понять «штраф» та «пеня». Аналіз положень цієї статті дає підстави для висновку,що «неустойка»є родовим, а «штраф»і «пеня»- видовими щодо неї поняттями.  

          Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України)

          Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

          Відповідно до п. 8.1 Договору сторони встановили, що у разі порушення строків поставки Товару згідно п. 2.2 договору, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1 % за кожний день прострочки від вартості не поставленого Товару.

          З огляду на вищенаведене, судом встановлено, що позивачем визначена до стягнення неустойка у вигляді пені.

          Відповідно до ст. 230 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

        Згідно із п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

          Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

         Відповідно до ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

           Згідно п. 2.2 Договору відвантаження Товару постачальником здійснюється протягом 5 днів, з моменту отримання грошових коштів від покупця.

           Отже, зобов‘язання по поставці товару за спірним договором мало бути виконано відповідачем протягом 5 днів з моменту отримання грошових коштів від покупця, перерахування яких було здійснене платіжними дорученнями  № 6406765 від 20.06.2008 р., № 64068466 від 04.07.2008 р.,  № 64068503 від 07.07.2008 р. З огляду на дату останнього із зазначених платіжних доручень, Товар мав бути поставлений відповідачем до 12.07.2008 р., а відповідно днем настання прострочки виконання зобов‘язання по поставці Товару вважається 13.07.2008 р.

           Наведене свідчить, що вимоги позивача про стягнення 5350,49 грн. пені за період з 13.07.2008 р. по 08.01.2009 р. (180 днів) із розрахунку 0,1 % від загальної суми за кожний день прострочки від вартості не поставленого Товару визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню лише частково у сумі 3517,95 грн. за період з 13.07.2008 р. по 08.01.2009 р. (180 днів), застосовуючи п. 8.1 Договору та враховуючи діючу на спірний період облікову ставку Національного банку України (12% відповідно до Постанови НБУ від 21.04.2008 р. № 107): подвійна облікова ставка Національного банку України : 100 : 365 х 29724,97 грн. х 180 днів  = 3517,95 грн.

          В іншій частині вимог позивача щодо сплати пені в сумі 1832,54 грн. (5350,49 грн. –3517, 95 грн. = 1832,54 грн.) відповідачу належить відмовити на підставі ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з останнього 1753,77 індексу інфляції та 422,66 грн. трьох відсотків за період з 13.07.2008 р. по 01.01.2009 р. (173 дні).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Величини індексів інфляції за даними Державного комітету статистики України у липні 2008 р. –99,5 % опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 144 від 07.08.2008 р., у серпні 2008 р. –99,9 % опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 165 від 06.09.2008 р., у вересні 2008 р. –101,1 % опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 187 від 08.10.2008 р., у  жовтні 2008 р. –101,7 % (опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 210 від 08.11.2008 р.), у листопаді 2008 р. –101,5 % (опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 231 від 09.12.2008 р.), у грудні 2008 р. –102,1 % (опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 1 від 09.01.2009 р.), у січні 2009 р. 102,9 % (опубліковано у газеті «Урядовий кур'єр»№ 23 від 10.02.2009 р.).

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох процентів річних та індексу інфляції, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми трьох процентів річних у розмірі 422,66 грн. за період з 13.07.2008 р. по 01.01.2009 р. (173 дні) та індексу інфляції у розмірі 1753,77 грн. за період 13.07.2008 р. по 01.01.2009 р. (173 дні) обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

          Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу господарський суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 625, 626, 655, 662, 693, 712 ЦК України, ст.ст. 230, 232, 265 ГК України, ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київукрпромресурс»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23а, ідентифікаційний код 33948229) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетон комплекс»(04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, ідентифікаційний код 04012164) 29724,97 грн. (двадцять дев'ять тисяч сімсот двадцять чотири гривні 97 коп.) основного боргу, 3517,95 грн. (три тисячі п'ятсот сімнадцять гривень 95 коп.) пені,  422,66 грн. (чотириста двадцять дві гривні 66 коп.) трьох процентів річних, 1753,77 грн. (одну тисячу сімсот п'ятдесят три гривні 77 коп.) індексу інфляції, 354,65 грн. (триста п'ятдесят чотири гривні 65 коп.) держмита та 112,20 грн. (сто дванадцять гривень 20 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. В іншій частині позову відмовити.          

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.04.2009р.